В обласному центрі рівняни та гості міста, серед яких були представники влади, громадських організацій, політичних партій, молодь, духовенство, колишні ліквідатори, зібралися біля пам’ятного знака жертвам біди планетарного масштабу на мітинг-реквієм, аби вклонитися загиблим героям, подякувати живим і висловити впевненість у тому, що подібне більше не повториться.
У заході взяли участь голова облдержадміністрації Сергій Рибачок, голова обласної ради Михайло Кириллов, його заступник Степан Павлюк, голова постійної комісії обласної ради з питань соціальної політики, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Віктор Ольховик, а також президент французької асоціації «Друзі Рівненської області» Ніколь Каденель.
А за день до цього в обласному краєзнавчому музеї відкрилася фотовиставка «Чорнобиль: чорна биль, чорний біль», авторами якої є фотохудожники Олександр Харват, Жанна Каштан і Тетяна Вакулюк. Відкрив її директор музею Олександр Булига. У заході також взяли участь старший науковий співробітник музею Надія Радіонова, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС Микола Гайбонюк, голова обласного об’єднання «Союз Чорнобиль» Георгій Хиля та інші. З неабияким хвилюванням згадував перші дні перебування на палаючій атомці тодішній правоохоронець Олександр Харват. За його словами, налякані люди ладні були віддати власну квартиру за квиток на Москву. А багато чого влада замовчувала, поспішаючи вивозити з небезпечної зони своїх родичів...
- Після тривалого часу, що минув від дня катастрофи, а точніше – в листопаді минулого року, я вирішив разом зі своїми колегами відвідати Чорнобиль, Прип’ять і зафіксувати те, що поросло чорним болем і гірким полином. Ці світлини і стали основою фотовиставки, - розповів Олександр Харват.
- Чорнобильська катастрофа – набагато страшніша за війну, - зауважив колишній ліквідатор Микола Гайбонюк. – Адже на війні можна вціліти, а під радіаційним прицілом – аж ніяк...
Переглядаючи миті печалі Олександра Харвата, Жанни Каштан і Тетяни Вакулюк, мимоволі стаєш їхнім співавтором, згадуючи рідних, близьких, знайомих і незнайомих, що пішли за межу життя зі спаленими невидимим огнем на попіл серцями. Вічна їм пам’ять! А нам – жити і берегти Україну!
• Юрій Береза
