Під час пожежі в територіальному центрі обслуговування громадян похилого віку тут загинуло 16 людей
Їм уже відболіло. І тіло, і душа. Тіло боліло в останню мить. А душа боліла довго… У когось - чи не все життя. Адже ті, що опинилися в територіальному центрі, - люди трагічної долі: і молоді, і старі.
Буває так, що життя заганяє в глухий кут. І тоді саме казенний дім стає справжнім пристанищем, врешті порятунком. Таким він став і для Наталії Савич. Життя її ніколи не щадило. Вийшла заміж за вдівця, в якого було троє дітей. Народили ще п’ятеро. Чоловік, інвалід війни, помер рано і вона непросто ставила вісьмох дітей на ноги. Але не жалілася. Як і більшість сільських жінок працювала в колгоспі у ланці, доїла корів, встаючи ні світ ні зоря. А потім діти виросли, розлетілися. Біля неї залишилося двійко рідних - син і дочка, які перетворили життя матері на пекло. Бувало, що не пускали в хату, то доводилося жити у хліві біля корів. Односельці й досі пам’ятають, як її, побиту, виносили на ношах, як повернулася в село з лікарні з загіпсованими руками, бо не віддавала дітям ту нещасну пенсію на пропій…
Видно, привчила дітей, що у неї все для них, от і, ставши дорослими дядьками та тітками, так само видирали у матері все, а надто гроші. Тому й пішла жити в територіальний центр у Біле. Там і прийняла мученицьку смерть.
Провести цю добру жінку в останню путь прийшло чи не все село Миляч.
- Бабуся Наталочка дуже хорошою, працьовитою і терплячою жінкою була. У нас її щиро любили і поважали, - кажуть про неї односельці.
Про стосунки з рідними дітьми не дуже й хочуть говорити. Одні сплюндрували її старість, а інші поставилися до цього байдуже – не захистили.
А коли труну з її тілом виносили із місцевої церкви разом з домовинами Катерини Титової та Валентини Надточій, (інших тринадцять загиблих поховали раніше), над церковним двором довго низько металася ластівка, наче мамина душа прилетіла подивитися чи прийшли її діти. Знаю, що був її прийомний син Леонід. Розгублено казав, що вона ставилася до них добре. А прийшла до сиріт, коли він був зовсім малюком. Зате провести в останню путь прибули омбундсмен в Україні Ніна Карпачова, голова Рівненської облдержадіністрації Василь Берташ, голова обласної ради Юрій Кічатий. Додамо, що очільники області тут були, щойно дізнашись про трагедію. І потім зробили усе, аби провести людей в останню путь достойно. Від Рівненської обласної ради, облдержадміністрації були вінки. Були вони і від Президента, Кабінету Міністрів України, Ніни Карпачової.
Цих трьох жінок ховали як таких у кого немає рідних. У двох і справді не було. Громада вирішила, що й у Наталії Савич немає рідних… Не довірила дітям ховати рідну матір.
Вогонь поглинав усе
…Ця трагедія сталася вночі. О 20-й хвилині на першу ночі 10 липня у Дубровицький райвідділ МНС надійшло повідомлення про пожежу в територіальному центрі обслуговування самотніх громадян у селі Біле Дубровицького району.
Мешканці центру відчули смертоносний дим і хто міг кинувся рятуватися.
- Дим був їдким, і я зрозуміла, що потрібно якось вибиратися. Почала стукати у вікно. Спочатку нічого не виходило, а потім натиснула сильніше і воно таки відчинилося. Через нього й вибралася на вулицю, - розповідає старенька Ольга Бузько, яка нині перебуває на лікуванні в Дубровицькій райлікарні. – Дуже кликала за собою нашу улюбленицю Людочку, яка жила зі мною в одній кімнаті, але вона не послухала і пішла в медсестринську, щиро надіючись на допомогу медперсоналу. Там і знайшли її тіло. А мою сусідку по цій лікарняній палаті виніс на руках чоловік завідуючої, адже вона не ходяча, - показує на стареньку бабусю, що лежить на іншому ліжку і силується щось сказати.
Звичайно, першими кинулися на допомогу мешанці Білого – сама директорка Тетяна Жарчинська, її чоловік, санітарка Людмила Василевська, котра саме чергувала тієї ночі в центрі, інші мешканці села. Хтось зумів вибратися сам, комусь допомогли, але 16 чоловік загинуло. Пожежники прибули, як стверджують, через 20 хвилин, коли усе вже палало. Адже їхали із райцентру – Дубровиці, а щоб подолати 30 кілометрів пожежною машиною - треба час. Вогонь же не чекає, він у своїй пожадливості поглинає все, що може. Тому їм рятувати вже не було кого, хоча на допомогу прийшли чергові караули села Миляч та Висоцького держлісгоспу. О першій годині пожежу було локалізовано, а о 5 годині 27 хвилин - повністю ліквідовано.
... Спочатку виявили тринадцять тіл. Потім - ще три. Загалом у пеклі задихнулося і згоріло 16 людей, які надіялися тут на притулок і захист. Але жорстоко помилилися – центр став призвідцем їхньої смерті.
Слідство вже з’ясувало, чому сталася біда: один із мешканів не загасив недопалок цигарки і за це поплатилися стільки людей. Адже загорання сталося в одній із палат старої дерев’яної частини приміщення. Живих же мерщій доправили в Дубровицьку центральну районну лікарню. Двоє – санітарка Людмила Василевська та один із мешканців перебували в реанімаційному відділенні. Але лікарі врятували всіх.
- У лікарні створено запас для невідкладної ургентної доромоги. Він розрахований мінімум на 15 чоловік. Це й перев’язувальні матеріали, і медикаменти, обладнання. А професіоналізму нашим лікарям не позичати, тому й виходили усіх. Зараз життю потерпілих небезпека не загрожує, - зазначає головний лікар Дубровицької ЦРЛ Олександр Поліщук.
Власне, влада зробила все, щоб допомогти тим, хто залишився живим, і поховати достойно тих, хто загинув. На місце трагедії приїжджав віце-прем’єр-міністр України Сергій Тігіпко, який очолює урядову комісію для вивчення причини трагедії, що сталася на Рівненщині. Він разом із Василем Берташем відвідали село Біле, а також відвідав у лікарні тих, кому вдалося вирватися з лабет смерті, висловив їм свої співчуття, побажав швидкого одужання.
Мертвих поховали - всі видатки на поховання влада взяла на себе, і крім того виділила родинам загиблих по півтори тисячі гривень. Розповідають, що раптом знайшлися родичі у тих, кого ніхто не провідував роками. Наприклад, в однієї загиблої мешканки центру виявилася дочка, котра не відвідала її жодного разу за сім років. Але, почувши про трагедію, примчала і почала погрожувати судом, що не доглянули її матір. Правда, отримавши свої півтори тисячі, щасливо відбула собі далі.
Тих, хто вижив, влада підтримала, виділивши матеріальну допомогу коштами. Допомогли також відновити документи, надали одяг, взуття, речі першої необхідності. Заступник голови облдержадміністрації Світлана Сад все це привезла в лікарню. Адже до відкриття нового центру ці люди перебуватимуть тут.
Незважаючи на клопоти, пов’язані з трагедією, голова облдержадміністрації Василь Берташ у перший же день доручив перевірити щодо дотримання норм і техніки безпеки всі центри соціального обслуговування населення, а також інтернатні заклади Рівненщини.
Терцентр перенесуть у Висоцьк
…А влада одразу ж взялася за вирішення проблеми, яка виникла, - створення нового територіального центру. Рік тому в Дубровицькому районі розглядалося питання про перенесення територіального центру в інше місце через складнощі з його нинішнім місцезнаходженням, але довелося через нестачу коштів це, на жаль, відкласти. От і відклали…
Нині вирішили створити центр у дільничній лікарні села Висоцьк. Вирішено медичний заклад перенести на другий поверх, який нині пустує, а літнім людям для зручності віддати перший.
- На територію двох сільських рад виїжджали спеціалісти, аби обдивитися приміщення. Я із сільськими головами з’ясовували думку людей. У Висоцьку не було жодного, хто сказав би: “Ні, тут не треба робити центр.” Люди схвально поставилися до цієї пропозиції, як і до того, що в селі Миляч побудуємо амбулаторію, - розповідає голова обласної ради Юрій Кічатий. - Єдине, що, на жаль, селяни гадають, що всі ці об’єкти будуть збудовані десь у наступному році. Ми роз’яснили, що до жовтня тут все буде введено в експлуатацію. Звичайно, зараз люди думають, чи зможе влада виконати ці зобов’язання, чи ні? А ми зможемо.
Юрій Кічатий зазначив, що селяни просять, аби при амбулаторії функціонувала повноцінна швидка допомога, яка обслуговуватиме кілька населених пунктів. Звичайно, вона буде. Коли складатимуть бюджет на наступний рік, у ньому будуть передбачені кошти для придбання автомобіля швидкої допомоги.
Кошти ж на створення територіального центру та амбулаторії виділить з резервного фонду Кабмін - це 7 мільйонів гривень. Так пообіцяв Сергій Тігіпко. Нині в область вже надійшло 5,2 млн. грн. А окрім того Уряд своїм рішенням спростив процедуру проведення тендерів для цього будівництва.
А тим часом у лікарняній палаті ридає директорка центру Тетяна Жарчинська:
- Я не знаю, як пережити цю біду! Я ж стареньких любила, як батьків, до молодих ставилася, як до власних дітей, робила все, щоб їм було добре. А тепер на мене кажуть бозна що! І не доглядала, і не тримала дисципліну. а коли сталася біда, я їх не рятувала! Але ж це не так! Не так!
Ні, самі мешканці центру стверджують, що Тетяна намагалася врятувати людей. Інша справа, що вона не виконала два приписи щодо пожежної безпеки. А щоб їх виконати – грошей то катма! Проте прокуратура області порушила проти керівництва центру кримінальну справу.
Омбудсмен Ніна Карпачова, котра побувала на похоронах трьох жінок, відвідала травмованих у лікарні, надала їм допомогу, побувала на засіданні комісії, яка розглядала питання створення нового центру, вона зазначила, що влада зробила все, аби пом’якшити цю трагедію. Але головна проблема в тому, що ми повинні не лише обігріти знедолену старість, а й зробити все, щоб захистити немічних людей від біди. А не констатувати факт, а потім призначати винуватцями трагедії стрілочників.
Тетяна Ляшенко
