Україна ані на секунду не припиняє стежити за драматичними подіями, які розгортаються у Країні Сонця після руйнівного землетрусу, що забрав життя кількох тисяч осіб, а сотні тисяч - лишив без даху над головою. Поміж тим, головне питання, яке сьогодні турбує спільноту, – чи вдасться японцям впоратися із наслідками ядерної аварії на електростанції «Фукусіма-1», яку багато хто намагається ототожнювати із Чорнобильською і яка перевернула догори дригом плани «старого світу» щодо майбутнього ренесансу атомної енергетики. Українська влада лише кілька місяців тому урочисто оголосила про продовження строків експлуатації двох енергоблоків на Рівненській АЕС та активно виступає за добудову ще двох на Хмельницькій. Тим часом так само активно українські ЗМІ з подачі румунських сейсмологів «прогнозують» у Карпатах страшний землетрус, який трощитиме все й усюди. Чи можуть спокійно спати рівняни, оточені з півночі та півдня двома атомними станціями і чи загрожують можливі підземні поштовхи в Україні вітчизняним АЕС, з’ясовували «Вісті Рівненщини».
Оговтавшись від Чорнобильської катастрофи, світ, а за ним і Україна, із гордо піднятою головою взяв курс на розвиток атомної енергетики. Заговорили навіть про своєрідний атомний ренесанс, щоправда всі балачки стихли, коли у суботу вранці на першому енергоблоці японської атомної електростанції «Фукусіма-1» почалася некерована ланцюгова ядерна реакція, яка прогнозовано завершилася вибухом. У понеділок долю першого повторив третій енергоблок, а у вівторок – другий. Того ж дня в результаті вибуху водню загорівся четвертий. Влада Японії спішно евакуювала понад 70 тисяч осіб із 20-кілометрової зони навколо АЕС, а рівень радіації в районі станції та околицях у вівторок становив 8,22 тисячі мікрозівертів на годину, при тому, що природний радіаційний фон становить від 0,05 до 0,2 мікрозіверта на годину.
Реакція керівництва українського НАЕК "Енергоатом" не забарилася – атомники заявили про посилення контролю за безпекою на вітчизняних АЕС у зв’язку з аваріями у Японії.
- Ми добре поінформовані про те, що відбувається на АЕС "Фукусіма-1" по лінії МАГАТЕ та Всесвітньої асоціації операторів атомних станцій, - розповів у коментарі «ВР» головний інспектор Рівненської АЕС Юрій Павлов. – Основною проблемою для японських спеціалістів стала неможливість зняти залишкове тепловиділення з реактора. Оскільки станція була повністю знеструмлена, електронасоси не змогли подати воду у реактор для його охолодження. Всередині продовжувався процес гідролізу води, відповідно накопичився водень, який, зрештою, і вибухнув.
За словами Юрія Павлова, після трагедії на "Фукусімі-1" для персоналу РАЕС були проведені інструктажі стосовно ситуації, в якій опинилися японські атомники.
- Найближчим часом плануємо провести додаткові протиаварійні тренування: змоделюємо повне знеструмлення станції, аби відпрацювати дії на випадок позаштатної ситуації, та перевіримо роботу аварійних бригад і їхню готовність до ліквідації можливих наслідків позаштатної ситуації.
АЕС витримують 7-ми бальні землетруси
Між тим рівненські атомники заявляють, що вітчизняні АЕС здатні витримувати землетруси до 7 балів за шкалою Ріхтера і запевняють, що рівні захисту енергоблоків спрацюють на всі «сто» у випадку катаклізму.
- При проектуванні станції на етапі вибору майданчика для будівництва обовязково враховується рівень його сейсмічної небезпеки, - розповідає головний інженер Хмельницької АЕС Віктор Макєєв. - При проектуванні атомних станцій (ХАЕС в тому числі) враховувався максимальний розрахунковий землетрус, який може статися з вірогідністю раз на 10 тисяч років. Його інтенсивність закладається, виходячи із сейсмічних характеристик району розміщення АЕС. За висновками науково-дослідного інституту «Гідропроект», споруди Хмельницької АЕС розташовуються на середніх (можливий землетрус 5 балів) та меншою мірою на гірших грунтах (6 балів) з повторюваністю 1 раз в 10 тисяч років.
Спеціалісти Хмельницької АЕС у коментарі «ВР» пояснили, що на вітчизняних електростанціях діють п’ять фізичних бар’єрів безпеки, які запобігають можливому викиду радіоактивних речовин у навколишнє середовище. Чи не найголовніший у цьому переліку - гермооболонка реактора - виконана з армованого бетону, що витримує падіння літака масою 20 тонн при швидкості 700 км/год., землетрус силою 7 балів, смерчі, урагани, пилові бурі, дію ударної хвилі від вибуху 5 т тротилу на відстані 200 м.
Чи витримали б українські АЕС землетрус магнітудою 8,9 балів, який вщент зруйнував майже всю північ Країни Сонця – невідомо. Українські сейсмологи, зрештою, запевняють, що у місцях розташування вітчизняних АЕС настільки потужні підземні поштовхи неможливі навіть теоретично.
Найбільшу загрозу для Рівненської та Хмельницької АЕС становить так звана «зона Вранча» у Карпатах. Відповідно до розрахунків Румунського інституту фізики землі можлива активність цієї гірської ділянки здатна призвести до землетрусу силою 8-9 балів. Вчені стверджують, що потужний землетрус тут може статися у будь-який час. «Зона Вранча» вже давала про себе знати в 1940, 1977, 1986 і 1990 роках.
- Завдання сейсмологів – розрахувати можливі максимальні впливи землетрусів на ті чи інші об’єкти, а задача будівельників - оцінити наскільки споруди атомних станцій здатні їх витримати, - розповів «Вістям Рівненщини» керівник відділу сейсмічності Карпатського відділення Інституту геофізики Сергій Вербицький.
- Якщо уявити, що сейсмічна активність у «зоні Вранча» досягне 8 балів, то підземні поштовхи в районі ХАЕС та РАЕС коливатимуться в межах 5-6 балів. Водночас існує ще дуже багато факторів, які можуть впливати на магнітуду, наприклад, підстилаючі грунти, резонансні властивості фундаментів та самих споруд, заводнення.
На запитання, що станеться з наземними об’єктами на заході України у випадку, якщо «зона Вранча» розгуляється поштовхами, подібними до японських, Сергій Вербицький відповідає після нетривалої паузи: «Боюся навіть говорити про такі речі...» і одразу додає, що сейсмічно небезпечні зони у Карпатах навряд чи зможуть згенерувати «дев’ятку» за шкалою магнітуд.
- Землетруси в Карпатах відбуваються постійно, - розповідає львівський сейсмолог Роман Пронишин. - У «зоні Вранча», яка знаходиться на території румунських Карпат, на відстані приблизно 500 км від Львова і 600 від Рівного, щороку відбувається до сотні дрібних коливань земної поверхні з магнітудою від двох до чотирьох балів. Здебільшого вони є маловідчутними. Востаннє серйозний землетрус у Карпатах стався у 1977 році, в результаті якого в Бухаресті загинуло майже 15 тисяч осіб. У Львові сила поштовхів тоді не перевищувала чотирьох балів, а в Рівному – трьох.
За твердженням сейсмологів, найбільшу небезпеку становлять підземні поштовхи, що виникають на великих глибинах. Вони спричиняють струси ґрунтів до 8-9 балів в епіцентрі. Глибокофокусність землетрусів «зони Вранча» обумовлює їх слабке затухання з відстанню, а тому більша частина України перебуває в 4-6-бальній ділянці впливу цієї зони.
В Україні реальність підземних поштовхів вважають досить імовірною, з однією лише поправкою – ніхто ніколи не скаже, де вони стануться і коли.
- Землетруси «у зоні Вранча» були, є і будуть, - провадить Роман Пронишин. – Коли саме? Це питання. Ми можемо лише припускати, але в жодному разі не виключати їх.
Протигазів на всіх не вистачить?
У середу окремі інтернет-видання розповсюдили інформацію про те, радіоактивна хмара з Японії наближається до України. Шокуюче повідомлення, щоправда, миттєво спростували в Міністерстві з надзвичайних ситуацій, заявивши, що аварія на "Фукусімі-1" не становить загрози для життя і здоров’я українців.
Між тим рівненські рятувальники «не для преси» розповідають, що «у разі чого» - протигазів на всіх не вистачить. Подібним питанням на одному з засідань комісій обласної ради задався депутат Роман Василишин. Останнього цікавило, скільки на Рівненщині бомбосховищ і протигазів у справному стані. Утім почути відповідь депутату не вдалося. З’ясувалося, що подібна інформація є конфіденційною.
Сергій Табаков
