І серед політиків європейських країн, і в українській опозиції поширена думка, що влада України має якщо не звільнити Тимошенко, то принаймні відпустити її на лікування за кордон.
Справу лікування у Німеччині колишнього прем’єра Юлії Тимошенко потрібно вирішувати лише правовим шляхом, згідно чинного законодавства України. Проте жодних правових підстав для цього наразі немає. А з точки зору міжнародно-правових питань це взагалі неможливо. Адже якщо Україна звернеться до Німеччини про видачу ув’язнених – нам просто в обличчя посміються. Чинний договір про правову допомогу й угоди у рамках Ради Європи прямо не регулюють цих питань, а для того, щоб це стало можливим, має існувати відповідна правова база.
Ми чуємо від сторони захисту Тимошенко аргументи, що це не заборонено, але оскільки ці відносини лежать у сфері кримінального й адміністративного права, то ці принципи тут не працюють. У цій сфері працює принцип: дозволено лише те, що прописано у законі.
Державні органи не діятимуть за принципом «усе, що не заборонено, – дозволено», оскільки йдеться про абсолютно інші правові відносини. На рівні національного законодавства не можна ухвалити закон про Тимошенко, адже закони – це універсальні загальнообов’язкові правила поведінки всіх громадян. Тобто, якщо ми говоримо про те, що в Україні є понад 200 тисяч засуджених, то це має стосуватися всіх, і кожен матиме право поїхати до Німеччини в клініку «Шаріте» на лікування.
Я, чесно кажучи, не знаю жодної людини в Україні, яка була б ув’язнена тільки у зв’язку з тим, що вона займається політичною діяльністю. Більше того, я навіть такої статті не знаю в Кримінальному кодексі — «за політичну діяльність». Я знаю людей, які мали в минулому досвід роботи в уряді чи інших структурах, але при цьому вони, так чи інакше, здійснили якісь дії, що стали підставою для винесення рішення судом. Суд виконує закони, які приймаються Верховною Радою. Парламент може приймати будь-які законодавчі акти, так само як Президент може підписувати будь-які законодавчі акти. Інше питання, що парламентська опозиція чомусь досі цього не зробила (стосовно справи Тимошенко) і навіть не планує цього пропонувати у найближчому майбутньому.
Своєрідну дорожню карту вирішення питання екс-премєра подав Президент Віктор Янукович під час саміту в Ялті (YES). Суть цієї дорожньої карти складалася всього з двох пунктів - спочатку необхідно завершити всі справи Юлії Тимошенко в судах, після чого екс-премєр повинна сама визначитися, чи хоче вона лікуватися закордоном чи ні. Але ж, судячи з усього, Юлія Володимирівна робить все з точністю до навпаки. Вона не приходить до Харківського суду, тим самим, перекреслюючи можливість цієї самої правової розвязки.
Михайло СЛОБОДЗЯН
