Чи варто звинувачувати владу?

Представники агентства журналістських розслідувань, яке, до речі, діє за фінансової підтримки іноземних структур (Міжнародний фонд «Відродження» (США), Міжнародна громадська організація «Інтерньюз Нетворк» (США), Міжнародна мережа журналістів-розслідувальників SCOOP (Данія), звертають увагу на місцеві журналістські розслідування та матеріали агентства, у яких йдеться про обмеження доступу до відкритої інформації, чим порушуються права громадян. Також натякається і про корупцію та інші зловживання представників влади та місцевого самоврядування.
Щодо інформації, яка оприлюднена у публікаціях агентства, то виходить, що рівненська влада не дуже квапиться давати відповіді на доволі-таки незначну кількість інформаційних запитів, не таких вже й гострих щодо насичення компрометуючими фактами. Тож Рівненське агентство журналістських розслідувань взяло на себе роль такого собі посередника між громадськістю і владою. Таким чином, надсилаючи запити до влади, агентство як громадська структура, виконуючи проекти згаданих іноземних організацій, спонукає владні структури висвітлювати свою діяльність. Що ж, певний позитив у цьому є. Контроль громадськості за діяльністю владних структур – ознака демократичного суспільства. Та чи коректно звинувачувати владу в тому, що вона приховує відкриту інформацію?!
По-перше, зробимо невеликий ліричний відступ. Загальновідомо, що офіційною метою діяльності міжнародних іноземних структур в нашій державі є побудова громадянського суспільства, розвиток демократії, реформування багатьох сфер життєдіяльності України відповідно до стандартів розвинутих країн. На це США та ЄС виділяють величезні кошти, створюється багато місцевих громадських структур, реалізовуються сотні програм тощо.
Однак, якщо поглянути з іншого боку, на діяльність таких організацій, яка, звичайно, відкрито не афішується, то очевидним є те, що останні мають за мету здійснити «непомітне» втручання у внутрішні справи України, поставити більшість аспектів зовнішньої і внутрішньої політики України в цілковиту залежність від інших країн, що успішно досягається. Окрім діяльності зі становлення демократії в Україні, відбувається цілеспрямований збір негативної інформації про нашу державу у всіх сферах суспільної діяльності. Зібрана інформація про недоліки в роботі державної влади через підконтрольних представників медійної сфери в потрібний момент поширюється через усі доступні ЗМІ, (підконтрольні або так зв. «незалежні») в т.ч. через Інтернет.
Як наслідок, нашому суспільству нав’язуються «потрібні» установки та сприйняття дійсності, з іншого боку - формується відповідний імідж України у світі. Це, в кінцевому результаті, дозволяє тиснути з-за кордону на органи влади для прийняття вигідних для себе рішень або для неприйняття вигідних для України, впливати на результати виборів тощо.
По-друге, повертаючись до вище викладеного, є усі підстави вважати, що таке звинувачення, тим більше судові позови, є некоректним і несправедливим ставленням по відношенню до влади. До того ж і міська, і обласна влада є відкрита і за конструктивну критику завжди вдячна. Кожен оприлюднений факт приховування публічної інформації, тим більше зловживання, завжди ретельно перевіряється.
Тож для того, аби мати право висунути подібне звинувачення, треба спершу  всебічно вивчити ту роботу, яка проводиться. А по-друге: працювати з колегами-журналістами, аби ті також не робили у своїх звинуваченнях поспішних висновків. Адже ЗМІ – далеко не єдиний канал, через який влада контактує з громадськістю. Щодня кожен відділ, навіть найменший, опрацьовує сотні звернень громадян, найрізноманітніших політичних партій, громадських та релігійних структур тощо, проводить перевірки та реагує на ці звернення.
Для того, аби боротися з протиправними явищами на усіх рівнях і щоб ця боротьба була конструктивною, треба не критикувати, а налагодити конструктивну співпрацю між владою, громадськістю і мас-медіа, а з другого боку – між усіма гілками влади.
• Вадим Ярошенко