За рейтингом він – у п’ятірці кращих подібних закладів, а за оцінками деяких академічних наукових установ – навіть на третьому місці в Україні. І всього цього досягнуто за якихось п’ять-сім років. Хоча всім відомо, як складно створити нині щось сучасне, інноваційне, результативне. І як легко – знищити… У чому сенс? Яка мета?
Незрозумілими в цьому контексті виглядають події, що відбуваються останні два-три місяці навколо Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та його керівника. А відсутність достовірної інформації, як завжди, породжує низку чуток – від банальних до фантастичних. Можливо, когось не влаштовує ректор? А, можливо, ректор влаштовує, але є інша, так би мовити, «більш своя» кандидатура...
Після зборів колективу, на яких була присутня, і де представники обласної влади озвучили довідкову інформацію за наслідками тривалої перевірки інституту, залишилися доволі суперечливі враження. Незважаючи на вагомі звинувачення, що лунали на адресу інституту і його керівника, працівники закладу одностайно заперечували наведені приклади і стали на його захист. А заключний виступ ректора Миколи Антоновича Віднічука був спокійним й аргументованим…
Проте питання залишились. Починаючи з того, що, як заявили очільники комісії, перевірку було здійснено на підставі анонімки, яка надійшла на адресу облдержадміністрації. У колективу зразу ж постало питання: чи всі анонімки так ретельно перевіряють? Виникли питання у працівників інституту і з інших приводів. І не на всі було дано відповіді. Навіть наприкінці зустрічі було незрозуміло, які ж висновки зробила комісія? Адже, як запевнив один із керівників комісії, «питання про звільнення ректора не стоїть. Є ректор – Микола Антонович Віднічук. І якби голова ОДА хотів його звільнити, то хіба підписав би кілька місяців тому контракт на п’ять років?». А як же тоді «системні і значні порушення»?...
За роз’ясненнями окремих питань ми звернулися до ректора інституту Миколи Віднічука:
– То які все-таки порушення законодавства виявила перевірка?
– Як ви чули, на аналогічне запитання колективу представники комісії не відповіли взагалі, промовчали. Як на мене, це також відповідь.
– Але ж у довідці, напевно, зафіксовані певні порушення?
– Порушення можна виявити у будь-кого, хто працює. Але зловживань у висновках, що лунали, я не бачу, як і члени колективу. Просто, нашу думку, позицію ніхто не враховував у процесі перевірки. А щодо довідки… Я не бачив жодної довідки. Щось зачитували з аркушів із папки, щось цитували з анонімки. Але довідка, як цього вимагає законодавство, не була надана для ознайомлення і підписання керівнику.
- Чи дійсно бюджет інституту підвищення кваліфікації педагогів витратив понад 30 млн. грн.?
– Ні. 30 млн., що озвучили, – це сукупні видатки на підвищення кваліфікації. Із них 15 млн. – бюджет інституту, ще 15 млн. - видатки районів на відрядження вчителів на курси, заміну відсутніх педагогів, за якими на період курсів зберігається зарплата, і таке інше (це – дані комісії). У 15,5 млн., що отримує за рішенням влади з обласного бюджету наш заклад, включені видатки, які не є коштами на утримання інституту. Це і оплата організації та проведення учнівських олімпіад, і видатки на обласні програми (зокрема, на закупівлю інститутом електронних підручників для шкіл області), утримання обласного центру практичної психології і соціальної роботи, який перебуває в структурі інституту, хоча в інших областях він є самостійною установою… А це все – і штатна чисельність, і бюджет.
- Але ж погодьтесь, що все одно 15 млн. на Ваш інститут, і 8-9 млн. на аналогічні інститути сусідніх областей – відмінність суттєва.
- Непереконливо, тому що в інститутах Житомирської і Волинської областей, які були наведені для прикладу, немає на утриманні бюджету санаторіїв, гуртожитків, у деяких – аудиторного фонду. Зрештою, це вже парадокс: вважати, що менший бюджет - це щось добре… Хіба що для самого бюджету. Ось тут би порівняти загальні видатки з усіх бюджетів в інших областях на підвищення кваліфікації. І не виключено, що вони значно перевищили б названі вище 30 млн.
Крім того, давайте порівняємо тоді вже з Черніговом, Сумами, де бюджет як і у РОІППО, а штатна чисельність ще більша. Але ж не це головне, а якість роботи, її результати. А про це комісія не говорить взагалі, проте саме у цьому заслуга обласної влади, – оскільки змогли профінансувати більше ніж сусідні області. А ми у відповідь даємо результативність, адже лише в цьому році наш заклад включено як базовий у два міжнародні проекти Національної академії педагогічних наук: з розробки державних стандартів післядипломної освіти та з упровадження освіти для сталого розвитку, про що свідчать укладені відповідні угоди. А таке не купується і аби-кому не пропонується.
- Миколо Антоновичу, у виступі пролунало, що премії Ви видаєте з порушенням законодавства, лише «своїм», «наближеним». Називали, що до цього списку потрапило лише 20 осіб, а декого оголосили навіть персонально.
– Те, що називали персонально, – порушення Закону України «Про захист персональних даних». Щодо «своїх», то я завжди на нарадах акцентую, що для мене «свої» - це ті, хто сумлінно ставиться до роботи, тому що не може бути «своїм» той, хто підводить, підставляє мене, весь колектив, заклад. Тому доводжу до відома, що згідно з вибіркою, яку робили під час перевірки Держфінінспекції, премійовано в 2010 році 175 працівників, у 2011– 155 працівників, у 2012 – 207 осіб. Ось стільки у мене «своїх», «наближених». Звичайно, розміри премій відрізняються, іноді – суттєво, але законодавство при цьому не порушене. Тим більше, що це фонд стимулювання, тобто, за кращу роботу – більше. «Військовий комунізм» - «всім порівну» - тут не тільки недоречний, але й злочинний.
- Як Ви розцінюєте позицію одного з керівників комісії щодо того, що це несправедливо, коли вчителі підвищують кваліфікацію за державні кошти, а медпрацівники - за власні?
- Я впевнений, що і медики повинні підвищувати професійний рівень за бюджетні кошти, а не навпаки.
- І ще одне запитання щодо надмірного збільшення штатної чисельності, призначення родичів, родичів працівників?
- Щодо надмірного збільшення, то всі штатні одиниці вводилися відповідно до потреб, згідно з чинним законодавством та статутом інституту. Аргумент, що колись працівників було значно менше і посад таких не було – не аргумент. Раніше багато чого не було: ні зовнішнього незалежного оцінювання, яке організовує інститут, ні інклюзивного навчання, ні… ні… . Всі штатні одиниці затверджені управлінням освіти і науки в установленому законом порядку, а не самовільно, як було стверджено. Що ж до родинних стосунків, то законодавчі обмеження по роботі близьких осіб на заклади освіти не поширюються – самі можете згадати багато відомих освітянських династій. Головне, щоб людина сумлінно працювала, а не те, чиїм родичем вона є.
• Ольга Дем’янчук
