Четвер 24 лютого 2022 року для київського підприємця Петра Філіпчука мав бути надзвичайно плідним. За кілька днів до цього фірма переїхала з тісного офісу в Києві у просторе відреставроване приміщення в Гостомелі, де на одному майданчику розмістили ще й виробничі потужності. Тож планів на порядку денному було чимало: продовжити процес налагодження виробництва на новому місці, розсадити офісних працівників, розробити нові логістичні маршрути тощо. Але вдосвіта 24 лютого Петро Філіпчук прокинувся не через думки про роботу, а від моторошних реактивних звуків літаків, які, здавалося, ось-ось зриватимуть дахи на будівлях, а коли вибіг на вулицю, то помітив двох військових із джавелінами. А тим часом соцмережі вже рясніли повідомленнями, що на Гостомель йде важка військова техніка ворога, обстрілюють міжнародний аеропорт Антонов.
• Петро демонструє перевезені в Демидівку гаражнi дверi
зi слiдами куль
Не лишили ворогу нічого
- Я усвідомлював, що двоє військових, навіть із джевелінами, навряд чи зможуть зупинити ворожу лавину. Тож блискавично прийняв рішення негайно евакуюватися і на наявних транспортних засобах максимально вивезти обладнання та сировину в обсязі 40 тонн.
До виконання поставленого завдання у колективі приступили негайно. Складно описати весь процес евакуації, те, з якими труднощами стикалися, яким дорогами чи бездоріжжям рухалися з Гостомеля на Рівненщину. На Житомирській трасі подекуди зустрічали ворожі танки, блок-пости російського ворога, але все ж їм вдалося вирватися з тимчасово окупованої території. Говорячи мовою військових, він вийшов з оточення, зберігши особовий склад та техніку. Це було дуже і дуже складне ралі. Але саме воно і стало запорукою успіху на новому місці, на малій Батьківщині – у Демидівці Рівненської області. Бо ж якби не техніка і вивезена сировина, то починати на новому місці було б набагато важче.
За словами Петра Філіпчука, за якийсь день-два на його базі розмістилися російські окупанти. Вони жили там 5 тижнів, спали на листах пінопласту на дорогій литій підлозі. Тут же біля своїх місць відпочинку вони справляли нужду. Для них це було природнім процесом, повністю позбавленим сором’язливості чи незручності перед їхніми товаришами. Картину жахливих наслідків перебування рашистів на своїй території Петро побачить за кілька місяців після повного звільнення Київщини. Тоді ще раз переконається, що український народ вкотре в історії зійшовся в двобої з абсолютними дикунами і варварами, яких треба відчайдушно гнати з нашої землі.
• Цех фасування кави
Тут є де розвиватися
Пошук нової бази для виробництва був непростим. Спочатку щось приглядали в Костополі, звідки родом дружина, потім хтось підказав ідею поїхати і подивитися в Демидівку на закинуту територію колишнього молокозаводу. І коли ознайомилися з цим об’єктом ближче, то з’ясувалося, що новий власник не встиг вступити в свої законні права, тобто не вклався в часові терміни, відведені для цього.законодавством. Тож для Петра це стало шансом недорого придбати цей об’єкт у власність. Його перевагою була не будівля, бо вона перебувала у вкрай занедбаному стані, а саме територія в кілька гектарів, де є можливість розвивати ще кілька супутніх напрямів у бізнесі. У якийсь період, поки шукали приміщення, обсмажувати і фасувати каву довелося в гаражному приміщенні. Завдяки цьому на рахунках підприємства з’явилися перші оборотні кошти після евакуації з Гостомеля. Але цей процес тривав недовго. Щойно зайшли на нову базу підприємства, в частині приміщень зробили косметичний ремонт і приступили до процесу обсмаження і фасування кави. А ще - організували роботу операторів, які працюють із замовниками в телефонному режимі, ремонт та обслуговування кавових апаратів, їхній продаж.
На малій Батьківщині, хоч і непросто, але Петрові, можна сказати, трохи фортунить. Оскільки для реконструкції приміщень постійно потрібні обігові кошти, підприємець все добре зважив і вирішив, що в цій місцевості дуже вигідно займатися ще й реалізацією будівельних матеріалів та пиломатеріалів із дерева. На грантові кошти придбав столярний цех, який вже виготовляє меблі для кав’ярень. Місцеві жителі постійно купують у Петра будівельні матеріали, наприклад, будівельні блоки, необрізну й обрізну дошки тощо. А щоб за кілька років мати власну ділову деревину, посадив на території понад сотню дерев швидкоростучої павловнії.
• Територія компанії ROYAL LIFE , де раніше розміщувався місцевий молокозавод у Демидівці, вже частково засаджена лохиною та павловнією
ще відкрили СТО, міні-поліграфічний центр, щоб самостійно наносити логотипи на упаковки, закупили обладнання для виробництва стіків цукру. Біля заводу вже є фірмова кав’ярня, в якій обслуговують професійні баристи, і відкрито ще дві в містах Луцьк і Київ. Також планується відкриття кав’ярні в Рівному.
• У кав'ярні
- Із цією командою можна гори зрушити, - каже Петро Філіпчук. -Здебільшого всі місцеві, а 4 працівники разом із своїми сім’ями переїхали з Гостомеля. Мої земляки теж задоволені, тому що з роботою у Демидівці дуже складно, тут зовсім немає підприємств, і «Roуal Life» стало своєрідною візитівкою або родзинкою громади, тут працює майже 60 людей, і нині це найбільше підприємство в громаді. Тож працівники роботу цінують і кожен старається на своєму робочому місці.
Планів – на роки і мільйони
Петро Філіпчук каже, що повертатися в Гостомель вже не планує. Після звільнення бази від рашистів навів там порядок і виставив будівлю на продаж. А свій бізнес твердо вирішив розвивати в Демидівській громаді. Планів у нього дуже багато:
- Збудувати на території торговельний комплекс «Демидівка Сіті», куди входитимуть зерно-сушильно-зберігальний комплекс, млин, бо хочу виготовляти борошно різних класів, крупи. За млином буде хлібозавод для випікання різноманітних хлібобулочних виробів, і вже ближче до дороги – готельно-розважальний комплекс, який включатиме і недорогі смарт-номери. Чотири сім’ї переселенців, які працюють на Roуal Life», вже перші в черзі на отримання ключів від цих номерів. Для себе вони прийняли рішення залишитися в Демидівці і в подальшому їм однозначно захочеться мати своє житло. То чому ж наші бажання не об’єднати , - каже підприємець.
А ще він переконаний, що малий і середній бізнес в Україні мають бути мультимедійним, і тому намагається не лише розширити основний напрям, а й пробувати розвивати нові, наприклад, вирощувати і переробляти малину та лохину. Щоправда, цьогоріч чоловік несподівано стикнувся з новою проблемою - малина вродила розкішна, а ціни на неї належної немає. Тож на власному досвіді переконався, що бізнес в Україні має створювати власний цикл повної переробки, щоб за кордон відправляти не сировину, а готовий продукт.
Нині у Демидівці обсмажують каву, привезену із В’єтнаму, Бразилії, Центральної Америки, Мексики, Куби, Африки, Ефіопії та інших країн, і постачають свою продукцію у кав’ярні, ресторани та інші заклади нашої країни. Фірма «Royal Life» ще у 2019 році отримала сертифікат якості ISO і офіційно відповідає міжнародним стандартам. Також фахівці займаються реставрацією та ремонтом кавових апаратів.
• Кавові машини на будь-який смак
За місяць тут відвантажують близько 40 тонн готової кавової продукції. Залучають кредитні і грантові кошти.
«Нова пошта» збільшила товарообіг у Демидівці завдяки щоденній відправці кави з цього підприємства. А це орієнтовно 500 кг продукції.
Також Петро Філіпчук і його фірма підтримують ЗСУ, українські бійці на передовій п’ють каву від «Roуal Life». Підприємець регулярно формує посилки на фронт. А з лляних мішків, у яких перевозять каву, волонтери плетуть сітки та «кікімори», - розповідає Демидівський селищний голова Сергій Радченко.
Як повідомили нам у відділі економічного розвитку, інвестицій, житлово-комунального господарства, транспорту та регуляторної діяльності Демидівської селищної ради, надходження до бюджету Демидівської селищної ради за січень-серпень 2023 від компанії «Royal Life» складають 103 000 грн. (ПДФО). Але справа навіть не в цьому – у громаді з’явилося нове і переспективне виробництво, яке автоматично підвищило її статус. Хтозна, може невдовзі Демидівка справді стане кавовою столицею?
• Василь Бурченя
