Тобто, схоже, на важелі Міністерство економіки та торгівлі, а саме воно в числі тих, хто офіційно озвучує таку аргументацію, поклало, з одного боку, короткочасну вигоду від позики, з іншого - надію на збереження зеленого багатства нашої держави та шанс на розвиток суміжних галузей економіки, який щойно зажеврів. Чи ж рівноцінно? І чи не цинічно заради фактично позичених грошей залишати Україну у принизливому статусі сировинного придатка Європи, жертвуючи екологією, перспективами розвитку, а відтак і можливістю поліпшити бюджетну та соціальну ситуацію. Це як недолугий і недалекоглядний господар, котрий, не маючи грошей, продає останнє з хати замість того, щоб взятися за роботу.
У те, що чиновники високого рівня не розуміють цього, важко повірити. Відтак напрошується висновок про лобіювання аж ніяк не державницьких інтересів чи (або й разом) визнання власного безсилля, яке не дає змогу запустити важелі, які б допомогли досягти максимального позитивного ефекту від запровадження мораторію. Зрозуміло ж бо, що суто заборони мало, має бути ще й максимальне державне сприяння розвитку деревообробної галузі, доброзичливий інвестиційний клімат та обов’язково – жорстка боротьба з нелегальною вирубкою лісу та його контрабандою за кордон. Хіба ж не під силу, приміром, ухвалити рішення, яке дало б змогу ввозити в Україну новітнє обладнання для деревообробної галузі (та й інших) за нульовою ставкою ПДВ? Питання, гадаю, риторичне. Тим паче, як ішлося тиждень тому під час засідання круглого столу «Перші результати дії мораторію на експорт лісу-кругляку», зініційованого Комітетом з питань промислової політики та підприємництва Верховної Ради, щодо таких позитивних новацій вже зареєстровані й відповідні законопроекти – за номерами 2617 та 2618.
Не можуть не бачити парламентарі, урядовці та інші наділені владою структури й те, що, попри зовсім незначний період дії мораторію на експорт необробленої деревини (до слова, із січня 2017 року він має бути поширений і на соснові породи), вже є позитивні результати, і доволі промовисті: зокрема, понад 15 відсотків підприємств, наголосив на засіданні круглого столу Голова Асоціації деревообробних та лісозаготівельних підприємств західної України Ігор Соболевський, які займалися первинною деревообробкою, за цей незначний період часу перейшли у глибинну, інвестувавши в це власні кошти та, відповідно, створивши ще більшу додану вартість.
Варті уваги й інші озвучені цифри. При тому, що обсяг реалізації промислової продукції за I півріччя 2016 року проти аналогічного періоду попереднього у доларах США скоротився в Україні на 6%, деревообробна промисловість продемонструвала приріст 15%, а меблева 12%. Крім того, на фоні падіння загального товарного експорту, почав стрімко зростати й експорт оброблених лісоматеріалів (на 12%), що поповнило торговельний баланс країни на 22 млн. дол. США лише за півроку дії мораторію. Увиразнює цю цифру і той факт, що сукупний товарний експорт у I півріччі 2016 року проти аналогічного періоду 2015-го навпаки - скоротився на 11%.
Серед позитивних результатів мораторію також варто виокремити зростання вартості деревини на аукціонах (в середньому на 40%), податкових надходжень до бюджету – якщо порівняти з першим півріччям 2015 року, то протягом аналогічного періоду нинішнього внесок у скарбницю держави підприємств деревообробної, паперової та меблевої галузей зріс на 18% у дол. США. Також у 3,5 раза збільшилися обсяги імпорту верстатів для обробки дерева. Останнє, зрозуміло, свідчить про те, що розвиток відповідних галузей набиратиме обертів, варто лише вселити у виробничників надію на стабільність ситуації, хоча б мінімально їх підтримати, чи, принаймні, не заважати.
При цьому очевидно, що зазначеними результатами ефект для українських суспільства та економіки не обмежиться. Не варто забувати і про соціальний чинник, передовсім робочі місця, зростання заробітків людей, а відтак і купівельної спроможності, що обов’язково пожвавить й інші галузі економіки. Не менш значущий – і екологічний, а це вже відповідальність не лише перед теперішнім, а й перед майбутніми поколіннями, і справді європейські цінності, які полягають у тому, аби відповідально, а не по-хижацьки (з гаслом «Після мене хоч потоп») використовувати національні ресурси, і не лише ліс. «У 2015 році, за офіційними даними, в Україні незаконно вирубано 24 тисячі кубометрів лісу. Збитки — майже 85 мільйонів гривень. Цьогоріч тільки за перше півріччя незаконна вирубка зросла на 36% проти відповідного періоду минулого року і складає по галузі 15,8 тисячі кубометрів, а це майже 74 мільйони гривень. Буду відверта: ці цифри далекі від реальних. Насправді незаконна вирубка лісів в Україні масштабніша,» - визнала в одному з нещодавніх інтерв’ю т.в.о. голови Державного агентства лісових ресурсів України Христина Юшкевич.
Для викорінення зла, зрозуміло, потрібні не лише мораторій та зусилля лісівників, а й усіх правоохоронних органів, а для цього, як тепер до оскоми часто говорять, політична воля…
А що ж за кордоном? Цивілізований світ, знову ж таки, керується трьома основними мотивами прийняття рішення про заборону експорту деревини: природоохоронним, який зводиться до зменшення обсягу вирубки лісів; економічним (забезпечення сировиною вітчизняних деревообробників) і соціальним (створення нових робочих місць). До прикладу сусідня Польща, яка має співмірний з Україною лісосировинний, людський та геоекономічний потенціали, щороку експортує меблів власного виробництва на понад 12 мільярдів євро, імпортує круглого лісу обсягом понад мільйон кубометрів. При цьому ще й внутрішній ринок споживає меблі польського виробництва щороку на суму до трьох мільярдів євро. Якщо до цього додати обсяги виробництва деревної продукції для будівельних потреб, целюлозно-паперової промисловості, лісохімію та деревну енергетику, включаючи деревну електрогенерацію, то деревопереробний ВВП Польщі складе майже 20-22 мільярди євро! А в Україні? Виробництво меблів у грошовому еквіваленті не перевищує у нас 650-700 мільйонів євро. При цьому до прийняття закону про обмеження експорту необробленої сировини тільки підприємства Держлісагентства експортували майже 4 100 000 м3 круглого лісу (тобто сировини) щороку.
Що ж до механізмів, то вартим уваги є, зокрема, досвід Австрії. Спочатку лісосировиною там забезпечуються всі малі місцеві переробники, які розташовані в територіальних громадах на відповідній території і купують лісосировину тільки від одного лісокористувача (в нашому випадку – одного лісгоспу) в межах законодавчо визначеного максимального обсягу. Що не купили малі місцеві підприємства – виставляється на торги для тих, хто купує лісосировину від кількох лісгоспів в межах області, решта - на загальнодержавні аукціони, і тільки залишок дозволяється продавати на експорт(!).
Власне, прикладів можна наводити багато. Але навіть за існуючих в Україні законодавчих та економічних умов, як мовилося, вже можна побачити перші позитивні результати мораторію на експорт необробленого лісу. Більше того – маємо яскраві приклади приходу потужних інвесторів, які, повіривши у прозорий ринок деревини, готові вкладати гроші в нашу економіку, створювати робочі місця і працювати виключно відкрито. Рівненщині з цим пощастило особливо – вже незабаром у місті Костопіль запрацює підприємство зі шведськими інвестиціями - ТОВ «Українські лісопильні», яке інвестувало у відповідне виробництво понад 20 мільйонів євро. Щоправда, на початку йому було влаштовано «теплий» прийом тими, хто зацікавлений у збереженні нелегальних рубок лісу і його переробки та просто боїться конкурента. Але громадськість і депутатів таки вдалося переконати у добрих намірах підприємства. Понад півтори сотні робочих місць, товарний оборот у понад 45 мільйонів євро, надсучасне фінське обладнання і технологія виробництва, надходження у бюджет, вагомі інвестиційно-соціальні зобов’язання… Переваги, які одержить Рівненщина, більш ніж очевидні. Проте ТОВ «Українські лісопильні» не планують цим обмежуватися – у планах відкриття подібного підприємства і в Сарненському районі з аналогічним пакетом економічно-соціальних переваг. Та чи сприяє цьому та приходу інших інвесторів нестабільність ситуації і коливання в сторону відміни мораторію? Відповідь, гадаю, очевидна. Хочеться лише сподіватися, що хороша справа, яка дає шанс для ощадливого використання українського лісу та розвитку економіки, таки не буде зрубана під корінь.
• Олеся Бондаренко
Коментарі:
Олексій Муляренко,
голова Рівненської облдержадміністрації:
- Вважаю, що мораторій відміняти недоцільно. Зараз Закон забороняє вивіз за межі України лісоматеріалів у вигляді необробленої деревини. Якщо ж дозволити її експорт, іноземний інвестор не матиме зацікавленості у відкритті на Рівненщині нових підприємств. Адже нині інвестор має право вивозити на експорт лише готову продукцію, тобто йому потрібно відкривати на території Рівненської області виробництво з переробки. А це нові робочі місця, розвиток інфраструктури, податки до обласного бюджету. А, зважаючи на те, що Рівненська область багата на ліси – це майже 50% її території, то чинний мораторій сприяє розвитку економіки краю.
Тобто заборона на вивезення лісу-кругляку – один із заходів, що стимулює залучення на Рівненщину нових інвестицій у деревообробній та меблевій промисловості. Позитивний приклад – реалізація значимого інвестиційного проекту у Костополі – ТОВ «Українські лісопильні» загальною вартістю 25 млн. євро, який фінансується групою іноземних бізнесменів (зі Скандинавії). Це дозволить створити нові робочі місця та збільшити надходження до бюджету. Також це вирішить проблему збуту продукції держлісгоспів. Адже з уведенням в дію ТОВ «Українські лісопильні» для підприємства буде забезпечена можливість переробки на Рівненщині всього обсягу пиловника, який зараз експортується.
Тобто ми однозначно підтримуємо проекти, що сприяють збільшенню потужностей деревообробної галузі. Позитивних результатів очікуємо і від стимулювання альтернативної енергетики, а також державного сприяння переорієнтації ринків збуту продукції місцевих виробників, зокрема, в рамках Угоди з Євросоюзом. Зустрічі і перемовини з потенційними інвесторами відбуваються регулярно. Очікуємо, що за їх результатами вже у середньостроковій перспективі будуть реалізовані значимі для Рівненщини інвестиційні проекти у деревообробній та меблевій галузях.
Йохан Дунбек,
шведський інвестор, співвласник
ТОВ «Українські лісопильні»:
– Я розглядав і інші країни для інвестування, але введення мораторію на експорт соснового лісу з України, який має набути чинності в січні 2017 року, стало для мене вирішальним фактором для прийняття рішення інвестувати саме в Україну. Заборона експорту лісу послугувала для мене конкретною довготривалою макроекономічною підтримкою. Тому ми вирішили інвестувати 25 мільйонів євро у будівництво деревообробного заводу у Костополі. І в майбутньому плануємо збудувати ще один такий завод на півночі Рівненщини. Безумовно, заборона на експорт лісу справді є стимулом для інвестицій в Україні. Для нас це, в першу чергу, гарантія того, що додана вартість від переробки деревини буде створюватись і залишатись на території України, а не поза її межами. Сьогоднішній експорт пиловника Україною мені схожий на колоніальну Африку. Чому така держава як Україна має слугувати сировинною базою та інвестувати у додану вартість інших багатших країн, таких як Румунія, Туреччина, Китай. Ми маємо працювати тут, в Україні, тут створювати робочі місця, додану вартість та розвивати економіку. Ми плануємо запустити підприємство до кінця року, тому я впевнений, що в нас все вийде.
