Задеклароване прагнення ввести цей нелегальний промисел у законне русло - аби викорінити кримінал, дати право жителям Полісся копати бурштин, а водночас і покласти обов’язок платити за відповідні дозволи, продавати сонячний камінь державі та рекультивувати пошкоджені землі – наразі, схоже, призвело до ще більшої вседозволеності. Водночас прості копачі бурштину (не ті «елітні», що мають мотопомпи) і тепер не вірять, що зможуть працювати в рамках закону. Аби їх почули, у вівторок у Володимирецькому районі вони влаштували черговий бурштиновий бунт – понад тисяча копачів вийшла з лісу та майже на цілий день заблокувала роботу ТОВ «Центр «Сонячне ремесло».
У тому, що незаконний бурштиновий промисел уже вийшов за всі можливі рамки, переконалася, ще навіть не доїхавши до Володимирця. За кілька кілометрів від райцентру в око впала промовиста картина: ліворуч вздовж шляху цілі колони автівок, а далі – сотні людей, котрі, розсипавшись по полю, або копають, або просто поволі ходять, роздивляючись землю. І це – 9 година ранку, білий, як то кажуть, день та абсолютно відкрита для сторонніх очей місцевість! І копають там бурштин, як з’ясувалося, навіть не місцеві жителі, а переважно «гості» із Тернопільської області. При цьому, кажуть люди, навіть намети поставили та мобільний магазин.
Тим часом в іншому куточку на околиці Володимирця старателі, але вже місцеві, влаштували бунт. Понад тисяча чоловік із довколишнього лісу прийшли на територію єдиного тут підприємства «Центр «Сонячне ремесло» (і одного з двох в області), яке має ліцензію на видобуток «сонячного каменю», і на цілий день заблокували його роботу. Чоловіки таким чином вирішили привернути увагу до своїх проблем, які нерозривно пов’язані і з проблемами району та всієї області. Аби почути вимоги людей, на копальню приїхали голова райдержадміністрації Володимир Савонік, селищний голова Олександр Осмолович, правоохоронці та представники «Сонячного ремесла».
- Нам набридло, що нас ганяють як собак, ми хочемо працювати відкрито! – в один голос кричали старателі. - Ми готові здавати бурштин державі і платити, що треба, у бюджет!
- Але не в Київ, а сюди, в район, - під загальне схвалення додав один із копачів. – Щоб у нас будувалися дороги, школи, спортивні комплекси, а не бари, де споюється народ! Ми не претендуємо на землю – просто відведіть нам для копання, наприклад, якусь ділянку, вирубайте ліс, щоб він не пропадав, і поставте державного прийомщика. Ми будемо в сільраді, чи там, де буде визначено, купувати квиток і пред’являти його перед роботою.
Поки найактивніші з-поміж старателів викладали свої вимоги, чоловіки у натовпі, хоч і приховували здебільшого імена та відверталися від фотокамери, проте абсолютно відверто говорили і про свої проблеми, і про особливості бурштинових заробітків. Більшість людей сюди привело безробіття. А тут ще й на «шабашку» в Росію зі зрозумілих причин неможливо їхати.
- Нас там тепер взагалі за бидло мають, – зізнається старатель Петро. – Добре, якщо тільки гроші відберуть, а можна й узагалі не повернутися…
- Я он не відважився їхати, - додає молодий хлопець, привітно приєднавшись до розмови. – Закінчив наш «водник», і спеціальність маю хорошу, а роботи немає. Тож і пішов сюди копати. Де ще я такі гроші зможу заробити? Копаємо по 12 годин на день, але нещодавно пощастило – відкопав шматок бурштину вагою 160 грамів – заплатили мені за нього 16 тисяч гривень. А загалом за місяць заробив 30 тисяч. Взагалі, якщо кілограм зовсім дрібних камінців, то це коштує десь 100 доларів, цілий стограмовий – 1000, а кілограмовий – це взагалі скарб. За нього платять 30 тисяч доларів. Один чоловік натрапив на такий, але очевидно, необережно діставав, то той величезний шматок розсипався на дрібні. То з ним таке коїлося, справжня істерика! Звичайно, скупники перепродують все це значно дорожче. В рази більше заробляють і ті, хто має мотопомпи. Але це не прості люди… У нас існують неписані правила самооборони під час облави міліції. Жоден старатель при цьому не має права втікати - всі згуртовуються і стоять стіною. Якщо ж хтось покаже боягузство, то його вже більше не пустять у бригаду.
До слова, про боротьбу із засиллям мотопомп, які завдають значно більшої шкоди довкіллю, аніж добування бурштину лопатами, говорили чи не всі старателі. Голова райдержадміністрації Володимир Савонік пояснив пікетувальникам, що у пропонованих законодавчих змінах передбачено встановити за такого роду незаконну діяльність сувору кримінальну відповідальність. Водночас керівник району детально роз’яснив, які нині кроки робить місцева та обласна влада для врегулювання ситуації та введення в правове русло роботи звичайних копачів «сонячного каменю», попросив їх призупинити незаконне старательство. У відповідь – категоричне «ні». Мовляв, надто довго чекали на право добувати бурштин законно. Тим часом комусь немає за що годувати сім’ї, іншому – оплатити дороге лікування рідної людини…
У підсумку розмови домовилися, що наприкінці тижня відбудеться позачергова сесія районної ради з приводу бурштинової проблеми. Володимир Савонік наголосив, що прийти туди і висловити свої пропозиції зможе будь-хто зі старателів. До речі, цю болючу проблему у районній сесійній залі вже розглядали чимало разів. Давно напрацьовані й конкретні пропозиції щодо порядку видобування бурштину.
- Зокрема, у березні районна рада ухвалила звернення до виконуючого обов’язки Президента України та Кабінету Міністрів, в якому – чітка картинка проблеми, – розповідає голова ради Василь Ковенько. – Щодня на території району працює 100 мотопомп та 2000 чоловік копачів, бурштин видобувається цілодобово. При цьому в бюджет не надходить жодної копійки. Створити ж спеціальний підрозділ для забезпечення охорони надр на місцях через відсутність джерел фінансування теж немає можливості. Тому пропонуємо запровадити тимчасовий особливий порядок видобутку бурштину на порушених землях. Розпочати треба з того, що доручити органам місцевого самоврядування визначити на підвідомчій території розміри ділянок порушених земель та зафіксувати це у відповідних рішеннях. Саме сільські та селищні ради повинні бути наділені й правом надавати щоденні дозволи на видобуток бурштину. Звичайно ж, за погодженням із власниками земельних ділянок та землекористувачами.
Розцінки ж районна рада пропонує встановити наступні: добувачі бурштину мають платити за право добувати «сонячний камінь» по 50 гривень за день, але обов’язково авансом, придбавши десятиденний дозвіл у сільраді. Власник же мотопомпи повинен сплатити 4000 тисячі гривень на день – при цьому 70 відсотків суми залишатиметься в сільському бюджеті, решта перераховуватиметься в районний. Щодо дозволу, то пропонується надавати його лише тим власникам мотопомп, які мають не менше 4 зареєстрованих працівників з розрахунку на один бурштинодобувний агрегат. За кожен же випадок правопорушень пропонуємо встановити штраф: добувачам вручну - 500 грн., власникам мотопомп - 10 тисяч.
Депутати райради також вважають за необхідне чітко регламентувати період видобутку – з 9 до 18 години, наголошують на обов’язковій рекультивації порушених земель. Конче необхідно, каже Василь Ковенько, створити і державне підприємство для видобутку та скупки бурштину-сирцю. Втім, як відомо, пропозиції і районних депутатів, і обласних наразі залишаються лише на папері. Власне, зневіра в тому, що ситуація таки зрушить з місця, і призвела до вже згаданого чергового бурштинового бунту. Продаем всем pinup казино можно через наш сайт.
До речі, чимало питань бурштинокопачі мали й до представників ТОВ «Центр «Сонячне ремесло». Цікавилися і тим, на якій території воно має право працювати і чому не рекультивує порушені землі, хоча добуває «сонячний камінь» з 2012 року. Як з’ясувалося, підприємство має відповідні дозволи та гірничий відвід на ділянку, площа якої сягає майже 100 гектарів (вона повністю огороджена по периметру), терміном на 20 років. Під розробку ця земля відводиться частинами – наразі це 18 гектарів.
Здивувала копачів і сума податків, які сплачує підприємство. Як виявилося, до місцевих скарбниць воно перерахувало від початку 2012 року лише 1 мільйон гривень, зокрема до бюджету селища, як розповів Олександр Осмолович, щороку надходить 528 тисяч гривень. Зрозуміло, що й це добре. Втім, з огляду на вартість сонячного каменю і навіть заробітки тих, хто копає його лопатами, мізерність цієї суми, гадаю, очевидна кожному. І при цьому в скарбниці бракує коштів навіть на найнасущніші місцеві проблеми. Та ж таки дорога до Володимирця, обіч якої видобувається бурштин, чи не найгірша з усіх під’їзних шляхів до райцентрів Рівненщини. Не менш промовисту картину скрути бюджетної сфери довелося побачити й у тамтешньому селі Жовкині, що є одним із найбагатших на бурштин. Репортаж про те, як там копають «сонячний камінь» та життя незвичайного села, - у наступному номері «Вістей Рівненщини».
• Світлана Тубіна
