Однак не всі рослини такі дружелюбні. Й мова зовсім не про кропиву чи інших «ворогів дитинства», вони принаймні не маскуються милою безневинністю як борщівник. Сезон цвітіння цього небезпечного та отруйного бур’яну уже розпочався, відповідно, відкрито й «сезон полювання» на необачних або ж особисто не знайомих із цією рослиною людей.
– Борщівник Сосновського – багаторічна рослина родини зонтичних, сягає заввишки трьох метрів і здатна спричинити дуже серйозні опіки, позаяк містить фотоактивні сполуки, що стають небезпечними для шкіри людини, особливо при сонячному опроміненні. Сама ж рослина досить миловидна, – каже начальник відділу методологічного прогнозування та біологічного захисту Держінспекції з карантину рослин у Рівненській області Оксана Мудрак, – ще, не будучи знайомою з нею, колись навіть хотіла зрізати кілька квіток на екібану. Борщівник дуже швидко поширюється – нині окупував майже всю Рівненщину (і не тільки її). Куди б не показати на мапі області, він там обов’язково буде, адже насіння цього «шкідника» переноситься з вітром, транспортом, тому «живе» він зазвичай понад автодорогами, а особливо залізничними магістралями. У всіх країнах Європи борщівник офіційно віднесено до карантинної групи рослин.
В Україні ж, попри очевидну небезпеку, цього ще досі не зроблено.
У свою чергу, в Держінспекції з карантину рослин у Рівненській області кажуть, що для включення борщівника в карантинну групу у них бракує відповідних повноважень, адже такі питання вирішуються на рівні міністерств. А начальник Держфітосанінспекції в області Валентина Патрашка зазначає, що ні статистики розповсюдження рослини, та й взагалі моніторингу її «життєдіяльності» не ведеться, оскільки вона не в карантині, а значить – «мирна».
Проте в опіковому відділенні обласної лікарні в добрі наміри борщівника не вірять, і не дарма. Адже чимало пацієнтів щороку звертається сюди, щоб лікарі позбавили їх від опіків, які завдала ця рослина.
– Опіки, завдані борщівником, дуже серйозні, – зазначає в. о. завідувача відділенням Святослав Дикало, – і переважно кваліфікуються як опіки ІІ ступеня. Наразі ж у відділені з такими травмами лише троє потерпілих. У кожного своя історія зустрічі з рослиною. Наприклад, лікується тут чоловік, який косив бур’ян і не догледів, що сік рослини потрапив на одяг – чоловік отримав опіки обох стегон. З опіками рук тут перебуває хлопчина, який вирішив заховатися у хащах борщівника. Їм ще порівняно пощастило, адже допомогу їм все таки надали. Однак медична культура нашого населення вкрай низька: більшість звертається до лікарів, коли в прямому сенсі уже наболіло і справи значно погіршились. Проте, коли сік рослини потрапляє до епідермісу, видалити його можна хіба що хірургічним шляхом, відтак нерідко доходить і до пересадки шкіри.
Відомо, що уже з десяток рівнян цьогоріч встигли «познайомитися» із борщівником. Але це тільки початок, оскільки бур’ян цвіте майже усе літо, власне, борщівник найнебезпечніший саме у період цвітіння. Найбільша небезпека, мабуть, полягає в тому, що чимало людей навіть не підозрюють про шкідливість цього бур’яну. Виглядає ураження як опіки, внаслідок яких з’являються пухирі-водяники, які можуть бути дуже великими. Тож нехай вас не вводить в оману м’якеньке й приємне на дотик листя борщівника. Загалом, пам’ятайте, що, окрім безпосереднього дотику до борщівника, надто шкідливий його сік, який є дуже токсичним.
Тим часом рослина спокійнесенько й надалі усіває узбіччя автотрас, особливо добре видно це дорогою на Дубенщину, яка просто окупована цим бур’яном. Немало клопоту завдає він у Гощанському районі та й загалом по області. Бур’ян «знахабнів» настільки, що прописався уже й в Рівному. Біля дитячої музичної школи, де щодня займаються чи просто гуляють діти, доводилось бачити його і в парку, де також чимало дітлахів, які, до слова, найчастіше й стають його жертвами. Траплялось, що діти зі стебел рослини робили собі сопілки (стебло борщівника всередині порожнє) й отримували опіки дихальних шляхів, а внаслідок гри на такому «інструменті» навколо рота утворюються й чималі пухирці. Або ж просто діти гралися в його заростях, як хлопчина, що нині перебуває в обласній лікарні. Часто жертвами борщівника стають і косарі. Оскільки його часто можна зустріти й поблизу водойм, то з’являється ще одна категорія потерпілих – відпочивальники, які через незнання або ж необережність теж часто потерпають від нього. Словом, контингент постраждалих різний.
Невже цей бур’ян непоборний? Виявляється, боротися з ним можна і треба. Способи є різні. Як пояснив завідувач сектором моніторингу обласної Держфітосанінспекції Віталій Процюк, основних їх – два: механічний і хімічний. Перший полягає у систематичному викошуванні рослини, особливо до початку цвітіння, другий – в застосуванні спеціальних хімічних препаратів. Проте і в боротьбі з ним є свої «але». По-перше, навіть зі зрізаним суцвіттям він дозріває й викидає насіння, та й скошування впродовж одного сезону результату не дасть, бо рослина – багаторічна. Але при системному щорічному скошуванні, якщо не давати борщівнику зацвісти, він зникне.
Щодо хімічного способу, то він не такий вже й поширений, адже передусім не скрізь можна його застосовувати. Не станеш же хімію розпилювати вздовж річок – існує небезпека для людей вже від хімічних препаратів. Те ж саме і в місцях, де часто людно. Проте обидва способи, зауважують чи не у всіх відповідних інспекціях, потребують коштів. Хімпрепарати, ясна річ, недешеві, а щодо скошування, то треба людей ще знайти, ввести їх у «курс справи», тобто провести інструктаж, адже працюватимуть не з травичкою, тому мають знати, як захистити себе під час роботи. Та й забезпечення працівників спецодягом зайвий раз підкреслює фінансову складову цієї проблеми.
• Анатолій Андрієвський
