Чи насправді це так - і вирішив перевірити наш кореспондент.
Спершу завітав на центральний продовольчий ринок обласного центру. Яка тут ситуація у сезон чорниць?
Торгують і дорослі, і діти. Бо ж чорниці користувалися завжди неабияким попитом у населення. Та й ціна на них досить пристойна. За велике відро просять до 250 гривень. Тож можна й підзаробити. А якщо враховувати сьогоднішні проблеми з працевлаштуванням та розмірами заробітних плат і пенсій, то це нелегке заняття є для багатьох сімей своєрідною паличкою-виручалочкою.
Везуть на продаж природний делікатес рівненських і волинських лісів. Одні купують талони на право торгувати на ринку, інші (на жаль, таких більшість), аби зекономити кошти, прилаштовуються з відрами та кошиками поза його територією. Хоча добре знають, що така торгівля заборонена. І міліціонери не дають спокою. Та все ж торгують. Як, власне, і власники іншої продукції.
Отож, продавці чорниць, так би мовити, в законі, змушені давати свої ягоди на перевірку в лабораторію ринку, щоб отримати дозвіл на їх реалізацію. І ці перевірки, за словами самих лаборантів (а їх семеро), зафіксували в нинішньому чорничному сезоні понад півдесятка випадків перевищення норми радіоактивного забруднення ягід. Якщо допустима норма – 500 беккерелей на кілограм, то прилади фіксували 600-700. Відтак складалися відповідні акти на заборону торгувати цією продукцією.
До речі, за словами лаборантів, з роками радіації у ягодах меншає. Ще декілька років тому прилад «зашкалювало». Він фіксував навіть 1500 беккерелей на кілограм!
Як правило, серед найбрудніших чорниць, ті, що зібрані у північних районах області, зокрема Рокитнівському та Сарненському.
Та заборона аж ніяк не гарантує того, що радіаційно забруднені ягоди опиняться на смітнику, а не в кошику покупця. За межами ринку їхній власник може вчинити як завгодно. Залежно від совісті. Зрештою, ота позаринкова більшість продавців чорниць про ніякий аналіз лісової продукції і не задумується. Лише б продати. А звідки привезені ягоди – не кожний правду скаже. Отож і купують люди ягоди з присмаком втаємниченості. А про наслідки їх споживання дізнаються пізніше.
- Чому не продаєте ягоди на ринку? – делікатно запитую у літньої жінки, що назвалася Марією з Клеваня.
Натомість чую:
- Бо треба за місце платити, а в мене не такі вже й заробітки.
- А якщо ваші чорниці з радіацією? – додаю.
- Ми вже стільки її з’їли, а ще, як бачите, живі, - замість Марії каже її сусідка по позаринковому місці торгівлі...
Словом, попри наявність обладнаної лабораторії і спеціалістів, ягідній радіації є крізь яку шпарку до нашого організму пролізти. Зиск і байдужість перемагають.
А як же в Здолбунові? Виявляється, додзвонювачка правду сказала. Наразі на ринку міста перевірити ягоди на вміст радіації немає можливості. Проби беруть і везуть на аналіз у Рівне.
- Причина проста, - пояснює начальник Головного управління ветеринарної медицини в Рівненській області Микола Романюк, - радіометр вийшов із ладу. А його ремонтують лише білоцерківські спеціалісти. Тож їх викликали. І незабаром ситуація виправиться. Але й зараз лісова продукція під контролем. Особливо з північних районів. Тому моє прохання до всіх покупців: купуйте ягоди тільки в продавців на ринку і вимагайте у них екологічні висновки.
В інших районах радіометрами лабораторії забезпечені.
У ролі покупця вирішив побувати й автор цих рядків. За стакан чорниць тіточка попросила 3,5 гривні. А щодо місця збирання ягід, то мені поталанило: вони «родом» із-під Гурб. Принаймні літній жінці я повірив. Чорниці в цих краях, як і в інших, помилуваних Чорнобилем (і це підтверджують спеціалісти), ростуть чисті.
Але заради грошей “прописку” продукції із радіаційно забруднених місць ловкачі можуть і підмінити. Фактів – достатньо.
Утім, у Сарненському районі, наприклад, чорниці місцеві мешканці здають оптом заготівельникам без будь-якої перевірки на радіацію. Їм за кілограм платять 18 гривень. Нібито йде продукція в Польщу, де з неї виготовляють фарбники...
Юрій Береза
