Щоліта одна й та сама картина: комунальники виходять із мотокосами й зрізають траву вздовж доріг, під деревами та на відкритих ділянках майже до самої землі.
Через кілька днів замість зелені залишається суха, випалена сонцем смуга. Ґрунт швидше перегрівається, втрачає вологу, зникають квіти, комахи та природне укриття для дрібних тварин.
У багатьох європейських містах від суцільного частого косіння поступово відмовляються. Регулярно стрижуть насамперед спеціальні газони, спортивні майданчики та ділянки, де висока трава може заважати огляду водіям і пішоходам. На інших територіях залишають природні луки або косять траву рідше й частинами.
Це не означає, що місто має зарости бур’янами. Це означає, що догляд повинен бути розумним:
- не косити траву під час сильної спеки;
- залишати вищу рослинність під деревами;
- не зрізати все одночасно;
- зберігати квітучі ділянки для бджіл та інших запилювачів;
- косити там, де це справді потрібно для безпеки.
Можливо, час перестати сприймати кожну травинку як ознаку безладу? Зелене місто — це не лише рівно підстрижений газон. Це ще й тінь, прохолода, волога та життя.
