У цей день жінки з дітками та вагітні провідували свою повитуху, приносили їй подарунки, а вона, в свою чергу, вгощала гостей кашею.
З давніх-давен акушерка була шанованою людиною, найпочеснішим гостем на хрестинах, іменинах та весіллі прийнятої нею дитини. Вважалося, що акушерка є провідником між життям і смертю, між двома світами, адже пологи – це перехід до світу земного. А від того, яким буде перехід, які будуть перші враження дитини від цього світу, залежить і все її подальше життя. А ще говорять, що всі дітки моляться за свою акушерку, а Бог прислухається до дитячих молитов.
Минулого року славно потрудився лелека. 1143 сповиточків приніс у родини Володимирецького району. А до сімох – то ще й з двома! Настуні, Наталки, Назарчики, Андрійки – такі імена були найпопулярніші торік…
Скільки діток прийняли руки наших акушерок! І щоразу навіть у досвідчених людей у білих халатах серце завмирає, душа тріпоче, аби все було гаразд, щоб від голосного крику немовляти скупо, по-чоловічому плакав щасливий тато, а мама обережно пригортала до грудей свою кровинку.
Отож, кашу цьогоріч для гостей готували поважні акушерки, за плечима яких сотні, тисячі пологів і стільки ж голосних перших криків новонароджених – Олена Конопліцька, Олена Васьковець, Тамара Курач, Надія Івашина, Віра Островська, Тетяна Росошик, Тамара Шикало. За останні роки стала на крило гідна зміна молодих - Олена Приходько, Надія Тарасюк, Віта Грицюк, Оксана Симчук, Леся Полюхович, Алла Стьопа. Вони на пологовій варті готові розділити тривогу з породіллею, підтримати її добрим словом, порадою та розділити радість народження.
Солодкої каші хочу побажати своїм колегам, лікарям акушерсько-гінекологічного відділення: незмінному завідувачу, генератору ідей Сергію Буравському, Нінель Столярук, Тетяні Гудзь, Людмилі Ревті, Ользі Головенко, Марині Левковій, Ірині Грушевській, Лілії Супрунюк, Олені Корєвій. Завдяки їм, їхній щоденній праці і недоспаним ночам жінки мають змогу відчути радість материнства. Через їхні руки пройшли немовлята від найменшого 800-грамового до 5100-грамового богатиря.
А ще, згідно з «Уставом повивальной бабки», виданим за указом Петра І у 1789 році, акушерка не може працювати без помічниці, яка теж повинна мати відповідну підготовку. Такою помічницею зараз є дитяча медсестра: вона і зважить, і виміряє, а ще надягне чепчика і шкарпеточки.
Це вони знають вагу щастя, розрізняють, хто плаче, бо їсти хоче, а кому підгузник змінити, і як вену тонесеньку знайти, і як хвору дитинку доглянути. Це з їхніх рук тато отримує свій найдорожчий конвертик з рожевою чи блакитною стрічечкою. У деяких працівниць нашого відділення в трудовій книжці, крім «Прийнята на роботу на посаду дитячої медсестри акушерського відділення», немає іншого запису. Це Євдокія Петрів, Віра Котович, Маргарита Пампушик, Надія Лунковська, Лариса Кречко, Наталія Кремезь, Юлія Пешко.
І як приємно, коли на весіллі сина моєї колеги гостя, яка вітала молодят, попросила всіх піднятися і помолитися за жіночок, які працюють в «роддомі», які віддають всю себе роботі. Це, напевне, найбільша подяка за труд, вона не вимірюється в грошовому еквіваленті. А щире «Дякую Вам!» завжди найцінніше.
Добре, що така чудова традиція живе, правда?
Зі святом вас, колеги!
• Лариса Сарницька, старша акушерка акушерсько-гінекологічного відділення КЗ «Володимирецька ЦРЛ»
