Кузнецовських вогнеборців жартома називають армією. За велич духу, за самовідданість, за справжнє чоловіче братерство. Саме вони першими поспішають на допомогу в надзвичайних ситуаціях і з гордістю виконують свій почесний обов’язок – порятунок людей. Напередодні професійного свята українських рятівників кореспондент «Вістей Рівненщини» відвідав Рівненську атомну електростанцію, аби познайомити читачів з людьми, які, ризикуючи життям, вдень і вночі уважно пильнують за тим, аби кузнецовський атом й надалі залишився мирним.
Начальник відділу пожежної безпеки РАЕС Микола Шимко присвятив Рівненській атомці останніх тридцять років свого життя. Зрештою, хоч і вважає свою роботу небезпечною і ризикованою, про вибір своєї професії не пожалкував ще жодного разу.
- На моїй пам’яті лише кілька інцидентів, коли пожежній команді, яка обслуговує РАЕС, доводилися демонструвати свої професійні навички та майстерність, - пригадує Микола Шимко. – Горіли трансформатори, циркулярні насоси, кабелі… Але все це локальні загоряння, які на роботу станції ніяк не вплинули.
Досвідчені кузнецовські вогнеборці стверджують – будь-яка пожежа – лише прикрий збіг обставин, а тому намагаються зменшити ці обставини до мінімуму.
- Пожежна безпека завжди була пріоритетною складовою у системі безпеки РАЕС, адже вона тісно пов’язана як із радіаційною, так і з ядерною безпекою, - розповідає пан Шимко. - Сьогодні атомну станцію охороняє загін Державної пожежної охорони, у складі якого працюють понад 140 рятівників, 22 одиниці спеціальної, допоміжної та пожежної техніки. Річ у тім, що технологічний цикл роботи на станції змушує атомників мати справу з великою кількістю горючих матеріалів, наприклад, турбінними та трансформаторними маслами, дизельним пальним, мазутом. Крім того для охолодження статора генератора використовується водень. Тому від загорання не застрахований ніхто. Наше завдання – запобігти усім можливим надзвичайним ситуаціям. Наприклад, до 2006 року на покрівлях машинної зали першого та другого енергоблоків використовувався горючий утеплювач, однак на сьогодні ми замінили його на негорючий.
Бойове чергування – цілодобово
У 2003 році на Рівненській АЕС створили відділ пожежної безпеки. Налічує він лише 8 співробітників, однак їх роль на АЕС переоцінити важко. Це своєрідна група нагляду за пожежною безпекою на атомній станції. Саме ці люди здійснюють аналіз та моніторинг стану пожежної безпеки на АЕС.
За словами Миколи Шимка, пожежна безпека на Рівненській АЕС ділиться на виконання організаційних та інженерно-технічних заходів, які динамічно доповнюються і модернізуються. Так, на сьогоднішній день на всіх чотирьох блоках атомної станції впроваджене автоматичне газове пожежогасіння в приміщеннях електронної та електричної апаратури. Це питання було на часі ще з далекого 1986 року, однак вирішити його вдалося лише нещодавно.
- Сьогодні на станції ведуться роботи з реконструкції автоматичної пожежної сигналізації, адже існуюча вже давно застаріла та відпрацювала свій ресурс, - розповідає пан Шимко. – Крім того ми проводимо заміну водозатримуючих клапанів в системах вентиляції. Ще донедавна на першому і другому енергоблоках усе кабельне господарство належало до категорії чорючої продукції, а нині завершуються роботи з його заміни на вогнестійку. У стані завершення також заміна зовнішнього водогону, а нещодавно ми повністю замінили протипожежні двері в приміщеннях систем безпеки, виконали підпір повітря у сходинкових клітках, встановили систему димовидалення на шляхах евакуації, а також вогнезахист ферм машинної зали першого енергоблоку.
