«Індикт» - слово латинське, що означає «податок». Його збирали за наказом імператора в перший день вересня, коли завершувався збір врожаю.
Святі отці I Вселенського собору прийняли постанову починати новий рік з 14 вересня - на честь славної перемоги, яку в 312 році здобув імператор Костянтин над язичником Максентієм. Костянтин став єдинодержавним правителем Візантійської імперії та проголосив християнство релігією вільного сповідування. Таким чином, усе коло великих Господських і Богородичних свят починається з Різдва Пресвятої Богородиці (21 вересня) і закінчується Її Успінням (28 серпня).
Свято церковного Нового року для багатьох християн часто минає непоміченим. Але саме перший день річного богослужбового кола посідає в ньому особливе і знаменне місце. Служба стає урочистішою, на утрені співається Велике славослів’я, а піснеспіви дня розкривають значення свята і його роль у духовному житті християн. Вершиною богослужіння у цей день, своєрідним вінцем вважається читання Євангелія, яке розповідає про початок відкритого служіння Христа Спасителя після Його хрещення (Лк. 4, 16-22). За церковним переказом, це відбулося в перший день юдейського свята жнив. Тому стає зрозумілим і намір Церкви, яка зробила цей день початком новорічних свят.
Церковне новоліття має для кожного християнина глибоке символічне та духовне значення. Цього дня Господь розпочав проповідь Царства Божого і засвідчив виконання старозавітних пророцтв про пришестя Месії-Спасителя і тим самим - про кінець Старого і початок Нового Заповіту. Відтак день Церковного новоліття є найсприятливішим моментом, щоб залишити в минулому гріховне життя й розпочати життя нове - згідно з євангельськими законами.
Рівненська єпархія Православної Церкви України
