Тридцять три корівки родини Нечипоруків

Із середини березня  нинішнього року на території сімейної молочної ферми «Юнікасоль», що в с. Буща на Здолбунівщині, почали варити крафтові сири. Нині їх тут виготовляють понад десять видів, споживачі схвально відгукуються про їхні смакові властивості, а сама  продукція  миттєво розходиться серед постійних і нових клієнтів. Але власники сімейної молочної  ферми, молода сім’я Нечипоруків – Віка, Юрій та їхня донечка Соломія зупинятися на цьому етапі
не планують. То що ж іще є в їхніх планах
?

– Придбати 33 високопродуктивні корівки нам  допомогла компанія  МІЛК-ІНВЕСТ. Нині маємо своїх теляток. Розширювати стадо поки  не плануємо, а от збільшувати продуктивність старатимемось обов’язково, – розповідає директор крафтової  сироварні «Юнікасоль» Вікторія Миколаївна, поки чоловік Юрій Миколайович, директор сімейної молочної ферми «Юнікасоль»  завершує вранішнє доїння корів. А ще Вікторія Миколаївна, як мені стало відомо, працює вчителькою  молодших класів у місцевій школі. А чоловік  Юрій, до того  моменту як вони одружилися, працював у Львові, будучи за фахом інженером-механіком.
– Зрештою, хоча і  були в Бущі фактично сусідами, проте на той час  рідко бачилися. Але від долі нікуди не втечеш, і коли ми  одружилися, то  постало питання, чим займатися  молодій сім’ї – їздити на заробітки,  як багато хто з односельців, чи спробувати щось робити вдома? Саме з корівок  і почалася наша бізнес-історія, – долучається до нашої розмови пан Юрій.


Молода сім’я на той час  утримувала 4-6 корівок і здавала молоко на переробне підприємство. А потім почали варити бринзу.
– Мали  чимало курей, і вони були завжди ситі  від наших експериментів, – пригадує той непростий період становлення сімейного сироваріння Віка.
Але врешті-решт експерименти принесли успіх. Сири почали виходити смачні, і з’явилися постійні замовники. А в якийсь момент кількість замовників настільки  зросла, що задовольнити їхні потреби не було змоги, сировини катастрофічно не вистачало.


– Тоді ми й замислилися над тим, щоб заснувати свою сімейну ферму на 33 корівки. Про своє бажання  ми розповіли керівнику обласного благодійного фонду «Любіть Україну» Михайлу Корилкевичу, пригостили його нашим сиром. І він сказав: «А чому б і ні?», – ділиться спогадами Юрій.
Проєктувати приміщення корівника  довелося самому. Воно досить незвичне. «Шторний» варіант  – особлива родзинка цієї ферми. Цей проєкт ферми забезпечує ефективне керування природним рухом повітря для забезпечення якісного повітрообміну в приміщенні, економію тепла та усування протягів.  Корівник обладнано системами  вакуумного  доїння, автоматичного напування, викачування гною. Настав час розвивати проєкт далі. Тож наступною метою було відкриття сімейної сироварні.
Із серпня минулого року подружжя Нечипоруків за підтримки компанії МІЛК-ІНВЕСТ почало виробляти документацію для запуску сімейної  сироварні. Створили  спільне з Укрмілікінвест товариство. За місяців три зробили капітальний ремонт приміщення, закупили обладнання, і з березня на території сімейної молочної ферми  «Юнікасоль» в Бущі варять крафтові сири. Є на сироварні камера дозрівання, холодильники, варочні котли, тобто все необхідне для варіння сиру.


– Нині на сироварні виготовляємо понад десять видів сирів. Маємо експлуатаційні дозволи, сертифікати якості на свою продукцію. У планах  – проводити екскурсії на фермі, сироварні. До осені плануємо  окультурити територію. На завершальному етапі відкриття  екосадиби, щоб гості мали можливість там пожити, поїсти сиру, зробити екскурсію на ферму і за бажанням навіть там попрацювати, бо дуже часто до нас звертаються з подібними проханнями. А в нас на Рівненщині цього немає, – розповідає Вікторія Миколаївна.


Подружжя  Нечипоруків впевнене, що гарантія їхнього сиру – в якості молока, а воно їхнє, і за його якість вони відповідають.
Через день Віка варить  50-60 кг сиру, хоча  потужності сироварні розраховані на те, щоб варити 100 кг сиру щодня. Для них це поки мета, до якої варто впевнено рухатися. Кажуть, що поки з роботою справляються самі. Якщо справи дійдуть  до проєктних показників, то, не виключено, що і молоко доведеться купувати на найближчій сімейній фермі, скажімо, в Уїздцях, і помічників залучати, принаймні, хоча б на підміну.


Робочий день у сім’ї  Нечипоруків  починається не надто рано, десь  о 7-00 чи 7-30.  Кажуть, що вони за своєю натурою сови, тобто увечері готові  допізна господарювати, аби лише зранку довше поспати. Основне правило  в їхньому молочному бізнесі – витримати 12 годин між доїнням.  І так  кожного дня. Кажуть, що не стомилися і ще жодного разу не пошкодували про те, що створили не лише сім’ю, а й сімейну ферму та сироварню.
• Василь Бурченя