Маніпуляції Бойка

Чому б мастифів разом із власником не відправити на передову?

У народі є такий вислів: «історія довга, як собача пісня». Історія про розплідник тибетських мастифів місцевого бізнесмена Юрія Бойка у Рівному саме такою і є. Щоправда, вона зовсім не схожа на пісню, скоріше – це розпач громади від того, що має нерішучу владу, недосконалі суди і виконавчу службу і вже вісім років змушена нюхати сморід, який іде від розплідника, і цілодобово, а тепер ще й на додачу до виття сирен, слухати безкінечний собачий гавкіт.

Нині розплідник, який знаходиться на території колишнього радіозаводу,  надійно замаскований. Із боку вулиці Степана Дем’янчука його відділяє автостоянка однієї з рівненських фірм, яке продає вживані авто, пригнані зі США та країн Європи, а потім ще й  високий паркан з бетонних плит. Розплідник  межує з корпусами  МЕГУ ім. Степана Дем’янчука, і з аудиторій навчального закладу можна спостерігати за псами. Ще недавно проректор з виховної роботи цього вишу Наталія Терновик стверджувала, що таке близьке сусідство закладу дуже заважає і створює незручності для студентів та викладачів, тому що велетенські собаки безперестанку гавкають, а бували навіть випадки, що вони потрапляли на територію університету. Але студенти нині, як відомо, вчаться  онлайн, і ця проблема, схоже, тепер не надто турбує керівництво МЕГУ. Охоронець навчального корпусу університету МЕГУ,  чоловік пенсійного віку на ім’я Анатолій, не дозволив нам зайти і сфотографувати територію розплідника з однієї з аудиторій.


–  Не можу, бо в нас тут звільняють і не за таке, – поскаржився чоловік.
–  А собачки не заважають вам? – запитую його, щоб якось розговорити.
–  Та ні, навпаки, охороняють. Ми тепер не переживаємо, що злодії можуть влізти в корпус і щось звідти поцупити, – каже чоловік.
Вийшовши з корпусу, я звернув праворуч, оскільки було добре чути,  що собаки знаходяться зовсім поруч, за височенним бетонним парканом, обнесеним колючим дротом. Мені вдалося зробити кілька фото на підтвердження того, що собачки на місці, і вони нікуди не поділися. Але тут знову з’явився охоронець і попросив нічого більше не фотографувати.
? Ці собаки вже всіх дістали. Чому вони тут? На якій підставі? Влада не може порядок навести, чого ми змушені терпіти це неподобство? – каже працівник СТО, яка знаходиться неподалік розплідника.
Місцеві жителі обурюються тим, що, незважаючи на численні скарги до міської ради, нічого не міняється. Пан Олександр, місцевий житель, скаржиться:
– Люди з навколишніх будинків збиралися та протестували, вони всі були проти розплідника, адже вночі дуже чути гавкіт собак, вони можуть вислизнути звідти, а вулицями ходять як дорослі, так і діти.

Сам же власник незаконних вольєрів Юрій Бойко на спілкування з людьми йде неохоче. Охоронець СТО розповідає, що змушений дзвонити до власника кожного разу, коли пси вибігають, аби запобігти новим нападам.
? …Як вискочить якийсь пес, ми зразу дзвонимо до нього, він приїздить і забирає їх.
Чому ж із плином стількох років, судове рішення про виселення розплідника маститів за межі міста так і не було виконане?
Нагадаємо, що ще в 2014 році підприємець Юрій Бойко перестав платити за оренду землі на території радіозаводу, власником якого він свого часу був, а після того, як підприємство перейшло в управління Фонду держмайна, прибирати розплідники з території заводу не став. А потім взагалі почав зухвало заявляти, що тварини буцімто не його, а насправді є власністю однієї з фірм, і суд прийняв неправильне рішення, бо він не має права на чужу власність, і за цією логікою «суд міг зобов’язати його звільнити Донецьку й Луганську області».
Ми попросили прокоментувати цю ситуацію Рівненську міську раду. Ось що нам сказали:
?  Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 18.01.2018 року було залишене без змін заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.10.2016 року у справі № 569/9328/16-ц, яким зобов’язано Бойка Юрія Олександровича звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, 25 шляхом знесення розплідника собак.
 З метою виконання рішення суду в примусовому порядку державним виконавцем призначалися неодноразово виконавчі дії і здійснювався вихід за місцем розташування розплідника собак із залученням працівників ГУ Національної поліції в Рівненській області, ГУ Держпродспоживслужби в Рівненській області та КАТП-1728.
Крім того, у Рівненському міському суді розглядається кримінальне провадження № 12018180010003643 від 18.06.2018 року по обвинуваченню Бойка Ю.О. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 382 КК України.
Рівненською міською радою вживалися усі заходи відповідно до чинного законодавства для виконання рішення Рівненського міського суду від 20 жовтня 2016 року у справі № 569/9328/16-ц, зокрема, сплачено авансовий внесок, залучено комунальні служби (працівників КАТП-1728). Однак рішення суду досі не виконане.
Отже, питання і надалі залишається відкритим, скільки ще скарг на розплідник доведеться написати  мешканцям для того, щоб місцева влада довела справу до кінця? Та коли, зрештою, власник вольєрів понесе покарання за те, що понад шість років порушує закон?
У лютому цього року заступник голови Рівненської ОДА Сергій Подолін розповів про цю ситуацію наступне:
–  Рішення суду мало бути виконано після 13 лютого 2019 року,  і постанова у виконавчому провад­женні. Це мали бути спеціалісти Рівненського головного управління Держпродспоживслужби, а також Рівненської міської державної ветеринарної медицини. Вони мали здійснити відлов собак та їх вилучення шляхом їх безпечного знерухомлення за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, 25. В жовтні зобов’язано Юрія Бойка самостійно звільнити зайняту ним ділянку. Проте відповідач таке рішення суду не виконав. Виконавчі дії призначалися неодноразово і за участі працівників поліції, Держпродспожив­служби, місцевих органів влади. Поки що собаки на місці. Суд розглядає кримінальне провадження стосовно відповідача за невиконання рішення суду.
Як бачимо, з того часу в цій історії нічого не змінилося.
Ми живемо в дуже дивній країні, де обрані люди можуть роками чхати на закони, знаючи, що вони не нестимуть за це жодної відповідальності. Бо насправді мало б усе бути так: Бойко, наче ошпарений, після першого рішення суду мав би забрати з території радіозаводу своїх собак, побоюючись, що через подальше зволікання держава забере у нього не лише собак, а все, що він нажив непосильною працею. Простіше кажучи, пустить його по цьому світу з торбою. Тим більше, беручи до уваги воєнний стан у державі, особливо панькатися з ним ніхто не повинен би. Куди подіти собак – це проблема Бойка, а не міської влади чи якоїсь там вигаданої фірми, яка буцімто є власником цих собак. Може, міська рада нарешті покаже, що в неї, так би мовити, є яйця?  І тут у нас є ідея! На якомусь етапі війни відважні українські воїни навели жах на русню бойовими гусьми. А чому б не вивезти на передову страшних мастифів і не перелякати ворога на смерть бойовими псами? А власнику собачок поставити ультиматум: або ти забираєш їх з міста, або вони будуть вивезені на передову, нехай краще потероризують ворога, ніж мають стільки років тероризувати рівнян. Позицію зоозахисників до уваги можна і не брати – нехай вони краще свої зусилля спрямують на переконання власника забрати собак із міста.
• Василь Бурченя,
• Дарина Булига