Звідусіль
№5 від 10.11.2017

Збирає урожай сонця

Василь Власюк із Дубна не звик сидіти склавши руки, усе життя знаходиться в постійному пошуку. Свого часу здобув медичну освіту і працював фельдшером, затим – юридичну, має й диплом народного цілителя-екстрасенса, вміє професійно робити масаж та вправляти диски, здобув солідні спортивні перемоги, займається підприємництвом… Одне слово, і експериментувати, і постійно вчитися, і ризикувати не боїться. Вкотре підтвердив це Василь Степанович, коли нещодавно відважився одним із перших в області встановити у себе на обійсті справжню сонячну електростанцію.

– Давно мріяв встановити на будинку сонячні панелі, аби забезпечувати власні потреби в електроенергії. Але зупиняла висока їх вартість та й брак коштів, - розповідає ентузіаст. – Цієї ж весни натрапив на інформацію, що Укргазбанк надає кредити під «зелений тариф». Прочитав і вирішив, що це вигідно. Але якщо не просто виробляти електроенергію для власних потреб, а й для реалізації.
До справи Василь Власюк піді­йшов, як і звик, скрупульозно – впродовж кількох місяців вивчав спеціальну літературу, цікавився, як краще облаштувати домашню електростанцію, які сонячні панелі та інше необхідне обладнання є найякіснішими, та іншим. Зрештою таки оформив кредит і взявся реалізувати давню мрію. А вже в жовтні домашня сонячна електростанція дубенчанина запрацювала, і він почав збирати перший врожай небесного світила.
– Ось бачите – більшість сонячних панелей встановлені на будинку та на металевій конструкції перед ним, – демонструє Василь Степанович домашню електростанцію, завдяки якій оселя набула незвичайного, але красивого вигляду. – Ще частина – на господарській будівлі у дворі. Загалом їх 108, кожна – потужністю 280 Вт, а загальна потужність електростанції 30 кіловат-годин.  Усі панелі мають бути розміщені тільки на південь під кутом 34 градуси, але у мене не вийшло ідеально це зробити, бо будинок стоїть під кутом до півдня, а господарська будівля  - із західної сторони.  Відтак стовідсоткової віддачі не буде. Хоча я спілкувався  із людьми, які мають сонячні електростанції, то результат у випадку правильного їх облаштування і не зовсім ідеального – або мінімально різниться, або й зовсім ідентичний щодо кількості виробленої електроенергії. До речі, сонячні панелі у мене  відомого німецького виробника, котрий має навіть свою профільну наукову лабораторію. Китайських я не хотів категорично
– А як же у таку похмуру погоду, як сьогодні?
– Електроенергії виробляється мало, але вона таки є – ось, подивіться на показники, – демонструє Василь Степанович цифри на перетворювачах, теж сучасних і високоякісних. – 5 кіловат-годин на день – це той урожай сонця, який можна зібрати, коли на небі навіть найгустіші хмари. Для власних потреб мені вистачає 3,5 – 4 кіловат-годин. А в найбільш сонячний і безхмарний липневий день ця цифра може сягнути й 78 кіловат-годин. Але це лише теоретично. Найменший же сонячний урожай збирають у грудні. За середніми ж розрахунками місячний обсяг, приміром, у листопаді має скласти 800-1000 кіловат-годин.
Крім власне сонячних панелей, перетворювачів для облаштування домашньої електростанції Василь Власюк також замовив відповідні монтажні роботи та встановив  спеціальний лічильник на «зелений тариф». Каже, що укладання угоди з «Рівнеобленерго» на продаж виробленої електроенергії не супроводжувалося жодною бюрократичною тяганиною. От тільки невиправданим, на його думку, є почергове встановлення двох лічильників: спершу – на збільшення потужності, а одразу після цього заміна його на новий – для «зеленого тарифу». Це при тому, що вартість кожного з цих лічильників сягає тисячі доларів.
– Коли розпочалися монтажні роботи, ажіотаж був неабиякий, –  ділиться Василь Степанович, – люди зупинялися, фотографували, розпитували… Та коли дізнавалися вартість сонячної електростанції, цей ентузіазм здебільшого миттєво згасав, у тому числі й через страх перед кредитами, точніше перед тим, що можуть бути ошукані банком, адже фінустанови передбачають завуальовані відсотки в договорах. До речі, були вони і цього разу, але я їх виявив. Загалом сонячні панелі, інше необхідне обладнання, монтажні роботи та послуги енергокомпанії вартували майже мільйон гривень, із них 780 тисяч – кредитні кошти. Щороку завдяки реалізації електроенергії за «зеленим тарифом» можна буде виручити сто п’ятдесят тисяч гривень, тобто за років сім-вісім витрати окупляться, і я поверну позичені гроші. Далі ж, якщо все буде добре, почну заробляти. Через вісім років мені буде шістдесят – тож це буде мій так званий приватний пенсійний фонд.
Ентузіазму додає Василю Степановичу не лише те, що розпочав перспективну справу, а й її актуальність в екологічному сенсі. Адже електроенергія, вироблена з допомогою сонця, є найекологічнішою і найбезпечнішою. Не можуть конкурувати із сонячними панелями навіть вітряки, бо, на відміну від перших, створюють зайвий шум, та й у занадто сильний вітер можуть елементарно впасти.
Одне слово, хочеться побажати дубенському ентузіасту успіху і, звісно ж, якомога більше сонячних днів!
Світлана Тубіна

Довідково: Під поняттям «сонячні батареї» мають на увазі фотоефект – процес, при якому речовина випромінює електрони під дією світла або електромагнітного випромінювання. Принцип фотоефекту простий: частинки сонячного світла (фотони) падають на якусь поверхню, наприклад, метал, після чого  діляться енергією з електронами, змушуючи їх залишати свої орбіталі. Далі вмикається фотовольтаїчний ефект: при бомбардуванні фотонами деяких речовин (напівпровідників на кшталт кристалів кремнію) електрони поглинають енергію, вивільняються і у вільному вигляді під дією внутрішнього електричного поля рухаються до аноду. Позитивний заряд йде на катод. Все це – основа науки під назвою «фотовольтаїка», яка займається аспектами перетворення сонячного світла на електроенергію. Незважаючи на зовнішню простоту процесу, дослідження тривають досі: вчені перевіряють різні матеріали і створюють нові, аби отримати більше електрики з меншої площі.