Жити гідно у власній державі

Українці хочуть жити в багатій та успішній країні. Реалізувати ж мрію про заможне життя  можливо лише в державі з сильною економікою. Не потрібно чекати на доброго дядечка, який  прийде і все зробить, а, засукавши рукави, братися до роботи. І велосипед придумувати  не треба, адже багато країн, які стали на європейський шлях розвитку, в період свого становлення послуговувалися  теорією «економічного націоналізму», яку розробив  німецький економіст першої половини ХІХ ст. Фрідріх Ліст. Принципи її полягають у тому, що держава працює на користь своїх  громадян, а вони всіляко їй у цьому допомагають. Й іншого шляху, як розвивати свою країну зсередини, немає. А як же насправді все відбувається? Про реалії нашого життя та шляхи виходу з непростої ситуації міркує власник льонокомбінату Олег Червонюк. Свідомий громадянин своєї країни, який бажає її розквіту, він прийшов до ідеї економічного націоналізму через практику, адже є власником потужного швейного підприємства у Хмельницькому. Нині ж, відроджуючи Рівненський льонокомбінат, своїм прикладом доводить, що і в Україні можна працювати, заробляти і жити добре, але для цього потрібно не літати у хмарах, а працювати, не розбазарювати гроші наліво і направо, а ставити ціль і її досягати.  

- Для розвитку будь-якої держави потрібна національна ідея,  яка б давала поштовх до перетворення суспільства, - розпочав розмову Олег Червонюк. - До моменту здобуття незалежності  українська національна ідея  була ясною, як день – створити власну державу.  Нині ж проблема полягає у необхідності захистити свою територію, свій народ від зазіхань чужоземців, а для цього потрібно відроджувати економіку, стати сильними, щоб  мати змогу  диктувати свої умови. Є таке хороше відчуття, як почуття гідності. У Європі воно дуже розвинуте, українцям певною  мірою його бракує. У Європі  націоналізм у хорошому розумінні цього слова  присутній у кожній державі, в кожної нації. Сильні націоналісти німці, французи, італійці, вони є патріотами, люблять свою землю і народ, і все переважно через розвинену економіку. Національні інтереси будь-якої держави – це економічні інтереси. Питання ці є дуже важливі, адже при потужній економіці поліпшується і добробут громадян.  В Україні національні почуття найбільш  проявляються на заході, саме звідси й пішли паростки нашої незалежності, але нині  хочеться, щоб вони були спрямовані в бік економіки. Звичайно, відкидати мовні питання не можна. Але й так зрозуміло - якщо ми живемо в державі Україна, то і мова у нас повинна бути українська. Хоча багато інших народів населяють Україну, й від того, знають вони мову чи ні, не збільшиться валовий продукт і  держава не стане жити краще. Коли ми говоримо про потужну  націю,  нас повинно хвилювати, яку конкурентоспроможну продукцію  виробляємо, як  наповнюємо бюджет, як можемо забезпечити гідне існування дітям, батькам, наскільки у нас потужна армія, адже з кожним роком загострюються питання територій. Перш за все потрібно захищати економічні інтереси, не давати можливості завозити сюди контрабанду, щоб не стати ринком збуту всіляких неякісних товарів. Як це можна зробити? Та хоча б збирати ПДВ з продукції, яка проходить через кордон, а відтак захищати своїх виробників. І хоча стосовно цього існують закони, але вони насправді не працюють, й від цього страждають усі. Але ж держава повинна бути зацікавлена у підтримці тих, хто намагається щось робити. Ось мене як власника льонокомбінату міська влада зобов’язала викупити землю під підприємством, а це немала сума - сім мільйонів гривень. Ні на які поступки йти не побажали, навіть коли ми просили розтягнути виплату в часі, як це передбачає закон, не погодилися. Добре, що це питання вже себе вичерпало,  сплачено  більше половини суми, й до кінця року ми погасимо борг.  Ситуація не зовсім приємна, але  я впевнений, що потрібно не боятися займатися власною справою, щоб можна було отримувати гарні результати.

Україна асоціюється у всьому світі як постачальник зерна, як багата на родючі ґрунти територія, а тому пріоритетними галузями на даний час у державі повинні стати  сільське господарство та легка промисловість, як найменш затратні.  Ми нині знаходимося на нульовій відмітці. Із цієї нульової відмітки ми повинні почати рух вгору. А маючи 45 мільйонів населення, маємо і  величезний ринок збуту, потрібно тільки виробляти якісні товари, щоб українці хотіли купляти українське.  Коли ж запрацює економіка, поліпшиться добробут громадян, то повернуться й ті наші земляки, яких доля порозкидала по світах. Не від доброго життя вони туди поїхали, й нині вони на роздоріжжі. По  10-15 років вони живуть між двох країн. Вони там чужі, а з часом і тут стають чужими. І це людська трагедія. І в першу чергу влада мусить звернути увагу на цю проблему, щоб люди могли працювати і жити у своїй державі. Я вважаю, що українці повинні працювати на своїй землі,  долати перешкоди і довести всьому світові, що ми маємо право називатися нацією.

• Ольга Дем’янчук

P.S.Днями на льонокомбінаті замайорів найбільший державний прапор в області. Полотнище розміром 4х5 метрів на восьмиметровому древку розмістили на 50-метровій нещодавно відновленій водонапірній башті. Ввечері і вночі стяг підсвічується, а тому його видно з багатьох точок міста. Ця ідея пішла від Олега Червонюка. Чим не прояв патріотизму? Впевнена, що й результати економічного націоналізму не за горами.