Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Войтович і скрипка Страдіварі?

Колега каже, що приблизно такою ж є сума від передплати всього тиражу газети на півріччя. Тобто, схоже на те, що від скандалу зі скрипкою знавець міфології Валерій Войтович хоче отримати зиск і виїхати з неї, як то кажуть, на коні.
– Збираючи матеріали для своєї наступної книги, я заночував у Віталія Йосиповича Сагана зі села Річиця Зарічненського району. Ми вранці встали, й Віталій Йосипович почав розказувати мені історію про скрипку. Я записував. Пишу, пишу, а потім кажу: «Давайте напишемо, що Ви її мені подарували». А потім думаю собі: «Чого це він має мені дарувати?» І додав: «Віталію Йосиповичу, Ви не заперечуєте, щоб я у Вас купив скрипку?» Він дав згоду. Я і написав розписку, що скрипка продана Войтовичу Валерію Миколайовичу. Є й підпис діда. Його син Олександр теж засвідчив своїм підписом, що зі слів Валерія Миколайовича Войтовича все записано вірно. У мене є на руках цей документ. Я купив скрипку, а не вкрав її. Я чоловік творчий. У мене є син, який грає на скрипці, нехай він гратиме на цій. Якщо родина Віталія Йосиповича хотіла цю скрипку зберегти, то чого вони раніше про це не подбали? Треба було думати. Мені, наприклад, у Степані подарували скрипку, а у Бутовому подарували три рушники. Я ж їх не вкрав? – дивується Валерій Войтович.
Як стверджує редактор зарічненської районки Тамара Алексіюк, буквально через день-другий після цієї купівлі пан Валерій заходив у редакцію газети «Полісся» і хвалився: «Я знайшов у вас скрипку Страдіварі», нині ж він все це заперечує.
Історія цієї скрипки, зі слів Віталія Йосиповича Сагана, який вже відійшов в інший світ так і не змігши повернути сімейну реліквію, теж цікава. Наведемо і її: «У 1912 році, нібито з Америки, дід Якуб привіз дві скрипки. Мій батько купив скрипку моєму брату Василю, який вмів грати. Куди поділася друга скрипка, – не знаю, не пригадаю. А на цій грав Василь. У війну, коли прийшли німці, ми ховали її як ікону. Було, що й закопували в землю. І навіть трішечки вона розклеїлася. Пригадую, як ми з братом ховалися на горищі і грали на цій скрипці. Він навчив і мене. Потім брат Василь помер від тифу. Ця скрипка залишилася в мене».
Першою зникнення скрипки помітила Марія Саган, невістка  Віталія Йосиповича. Уранці вона зайшла до свекра й не побачила на чільному місці на стіні інструмента, який висів там не одне десятиліття. З дідом тоді жив його неодружений син Саша, який зловживав алкоголем, і на ранок не зміг пригадати, куди поділася скрипка. Хоча добре пам’ятав, що за 500 гривень, виручені від продажу скрипки, купували ще й горілку, яку в той же вечір і розпивали.
– Я справді подав у суд на газету «Полісся», але не за першу публікацію, яка була у 2014 році, а за другу, датовану червнем 2018 року, під назвою  «Що шукає чоловік, який за 500 гривень вивіз із району старовинну скрипку?». Звідки авторка взяла, що скрипка коштує 20 тисяч євро, може, 20 євро? – каже Валерій Войтович.
 Тим не менше, він навіть мені відмовився показати скрипку. Каже, що якби вона справді так дорого коштувала, то його вже досі не було б серед живих.
- Там узагалі не було на що дивитися – потріскана, потерта, залита бокситним клеєм, одне слово, у жахливому стані. Інструмент можна було б відреставрувати, але коштує це 300 доларів, а таких грошей у мене немає, - стверджує Валерій Войтович.
- Він на ній гратиме і проситиме милостиню, - заявила пані Марія, невістка діда Сагана, після того, як Валерій Войтович відмовив їм у викупі скрипки за півтори тисячі гривень. Останній, щоправда, заперечує цей факт і каже, що пані Марія не захотіла з ним зустрічатися. А редакція газети «Полісся» до цієї історії взагалі немає ніякого стосунку. Але детальніше у всьому цьому розбиратиметься суд. Сподіваємося, він буде справедливим.
• Василь Бурченя
Фото – з відкритих джерел

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: