Уміють не лише сіяти й збирати...

За три кілометри від Рівного ось уже понад два десятиліття у ПСП «Шпанівське» вирощують величезні племінні бички породи «Поліська м’ясна». Ще кілька років тому їх тут було 200 голів, нині ж – лише 100. Давати раду такій великій тварині нелегко, тим більше, коли утримується вона безприв’язним методом. Люди, які їх доглядають не один рік – теж уже не молоді, дехто вже вийшов на пенсію. Тваринництво потребує молодих працівників, а вони не лише сюди, але й загалом у сільське господарство не поспішають. А все тому, що «Шпанівське» знаходиться за кілька кілометрів від Рівного, де пропозицій із працевлаштування не бракує.


Господарство має статус племпродуктора і ще до минулого року свої бички відправляло в Укзбекистан та Азербайджан, де ціна на них у рази вища, ніж в Україні. А зовсім недавно була в господарстві і ВРХ породи «Абердин», але її вивели, бо переконалися, що «Поліська м’ясна» для нашої місцевості є найкращою.
Микола Миколайович Почтарук часто згадує ті часи, коли в районі працювало 31 господарство. Більшість із них були фінансово заможними. Нині ж залишилося, за великим рахунком, лише ПСП «Шпанівське», тому що керівник вистояв перед тимчасовими труднощами, а допомогли йому в цьому люди, більшість із яких фактично одного віку з Миколою Миколайовичем. Увесь цей час вони впевнено йдуть вперед – назустріч новим викликам, які підносить їхньому поколінню життя. Вони трималися разом і вистояли, а могли ж, як і мільйони інших, після розвалу господарств податися на заробітки або ж знайти роботу в Рівному, багатоповерхівки якого видніються, як тільки-но виїдеш у поле.
У господарстві нині працює сто людей, в основному передпенсійного та пенсійного віку. Всієї ж худоби є майже 900 голів. Молочне стадо доять двічі в день. На території господарства худоба утримується у шести приміщеннях. Надої на корову складають від 11 до 16 кілограм, що в рік дає приблизно 6 тисяч кілограмів молока на корову.


– Ви обов’язково зазначте, що ми, селяни, проти негайного введення земельної реформи, ви ж зрозумійте, що межі паїв належним чином не виведені, є багато випадків, коли один пай накладається на інший. Треба добре вивірити і підготувати законодавчу базу, інакше від введення в дію ринку землі буде така ж користь, як і від ваучерної приватизації підприємств, – наголошує під час огляду площ директор «Шпанівського».
Нині господарство обробляє 1820 га землі, яка знаходиться на території двох громад у селах Шпанів, Великий Житин, Малий Житин, Малий Олексин, Великий. Олексин, Ходоси, Хотин, Решуцьк.
У засіках господарства ще повно збіжжя. Цього року вдалося переобладнати одне з великих приміщень під склад. Тож тепер тут можна зберігати велику кількість зерна.


– Ми нині не поспішаємо продавати все збіжжя одразу ж після жнив, як робили це раніше. Маємо можливість зберігати його в себе аж до тієї пори, поки на пшеницю, ячмінь, сою чи кукурудзу підніметься ціна. Поспішаємо з реалізацією лише насіння соняшника, бо воно з часом починає гірчити.. Усе інше може зберігатися аж до початку наступного року, бо після нового року попит зростає, а пропозицій не так уже й багато. Хоча минулого року тонна пшениці коштувала 6 тисяч гривень, цьогоріч – чотири з половиною, соняшника – було десять тисяч шістсот, стало – вісім тисяч,  – розповідає керівник «Шпанівського» і водночас гід Микола Почтарук.
– Хоча в господарстві вже зібрано весь урожай, в тому числі фактично дозбирали кукурудзу, завершено й осінню сівбу зернових, працівники без роботи не сидять. Узимку треба обігрівати приміщення. Роблять це за допомогою дров. За цим заняттям у господарському дворі ми й застали групу чоловіків. Метрові колоди розколювали з допомогою спеціального пристрою, робота в їхніх руках кипіла, так що є впевненість, що взимку не мерзнутимуть. А в полі в той день збирали кукурудзу, яка цьогоріч порадувала гарним урожаєм. На одному з майданчиків уже подбали про закладання нового урожаю – навантажували гній і розвозили полями.
– Нехай не розказують ті, хто нічого не знає про сільське господарство, що вся продукція, мовляв, тепер вирощується на хімії. Можливо, десь це і є, в першу чергу там, де немає ВРХ, але не в «Шпанівському». У нас 900 голів, так що натурального добрива маємо у достатній кількості, – каже Микола Почтарук.
 Керівник ПСП «Шпанівське» впевнений, що основною цінністю господарства є насамперед люди, а не активи – будівлі, рахунки тощо. З переважною більшістю з них Микола Миколайович працює вже понад чверть століття. Це ж скільки хліба було разом зібрано за ці роки, скільки гектарів поля переорано. А тому напередодні Дня працівника сільського господарства на сторінках газети керівник господарства хоче відзначити роботу головного інженера Сергія Остапчука, головного зоотехніка Ярослава Рожка, головного агронома Миколи Лазарчука, доярок Людмили Кожарко та Світлани Андрощук, бригадира ферми Валентина Кедися, трактористів Леоніда Сидюка та та Романа Грунтовського, керуючого відділенням «Шпанів» Олександра Береговця, бригадира тракторно-ремонтної бригади Леоніда Вавушка, водіїв Павла Нагорного, Миколи Кравчука, Юрія Кушніра. А ще згадує добрим словом роботу телятниці Людмили Пришко, трактористів Миколи Калюша та Сергія Ярмольчука, бригадира ферми Петра Іванова. Тож усіх вас, добрі люди і гарні працівники, із професійним святом! Нехай і життєві, і суспільні ниви з любов’ю засіваються добірним насінням і щедро родять на радість вам і всім, кого тішать плоди вашої праці.
• Василь Бурченя