Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

У майже 102 роки сама причепурила домівку до свята

Майже 102 річна мешканка с. Устя, що на Кореччині, Марія Шилан навіть і в думках не допускала, що доживе ще до однієї війни. Її двоє дітей, донька Євгенія та син Федір, вже теж похилого віку, а Україну нині захищають вже її правнуки, а ще одна внучка з дітьми була змушена рятуватися від війни за кордоном. І хоча  час і вік  потроху  стирають з пам’яті старенької важкі епізоди, які довелося пережити упродовж великого часового відрізку, є речі, які не забуваються.

У роду пані Марії (дівоче прізвище Бурченя) усі жінки по маминій лінії були довгожителями, але саме їй пощастило,  як мовиться, побити всі рекорди. Бабуся Марія  перетнула цей рубікон ще позаминулого року.

- До 90 років я ще сама білила хату знадвору. Перед цьогорічною Паскою сама поприбирала в хаті, помила підлогу. Зробила все, що змогла, з двома палицями,  бо руки і ноги теж робляться вже неслухняні, - розповідає старенька своїм дзвінким голосом.

Син Федір живе за кілька сотень метрів через город, але старенька зі своєї хати йти нікуди не хоче. Окрім сина і невістки до мами часто навідується донька Євгенія, але оскільки має проблеми з опорно-руховим апаратом, тож ці відвідини даються їй нелегко.

У свій 101 з хвостиком бабуся Марія має відмінний слух і зір. Окуляри хоч і має, але намагається обходитися без них, перечитуючи  Євангеліє, Молитослов та газети.  За своє життя пані Марія в лікарні була лише один раз,  лікувала очі, і було це приблизно  10 років тому. Більше нічим серйозним не хворіла. Схоже, що хороші гени справді відіграли у її житті вагому роль.  

- От зараз багато говорять і пишуть про якісь там дієти – те можна вживати, а те  – ні. Я ж їла те, що було: чи пісне, чи скоромне. Звичайно, що посту намагалася дотримуватися.  Їжа була простою, були періоди, що трохи і голодували, бо ж cім’я була великою, а землі – мало. У батьків було 8 дітей. Двоє з них -  близнюки, які померли рано, тож нас, дітей, лишилося шестеро. Я була третьою дитиною по віку, на жаль, до ста років не дожив ніхто. Брати повмирали, коли їм було по 90 років, - розповідає моя поважна співбесідниця.

За її словами, хоча фронт у їхній місцевості і не проходив, але горя у війну було багато – тільки й чути було, що одного вбили, іншого - задушили. Люди рятувалися і виживали тоді  як могли. Багатодітні сім’ ї ділилися дітьми з родичами, у яких не було дітей, але були десятини землі. Усе заради того, щоб вижити. А вижити можна було тільки із землею. Тобто хтось із дітей йшов жити до таких бездітних родичів і йому з часом відходила земля більш заможного родича. А ще в  роду продавали землю одне одному, щоб вона не перепала стороннім.  Як правило, ця виплата розтягувалася на роки, часто розраховувалися новим врожаєм, живністю тощо. Згодом, усі ці вікові традиції зруйнували більшовики.  

Німець вилікував від тифу, а росіяни, як і тепер, влаштовували провокації

  - Ми четверо лежали хворі на тиф у хаті -  я з матір’ю і два брати. Батько підводою відвіз нас до хати поляка Горанського, що знаходилася під лісом. Сюди прийшли окопуватися і німці, в ліс вони не ходили, бо боялися. Німець  зайшов у хату, побачив, що ми всі хворі на тиф, вийняв з-під шинелі якусь пачку і дав усім нам таблетки, попередив, що треба пити тричі на день. Приніс і подав води, щоб ми запили таблетки. Після цього попередив, що тут буде бій, і щоб ми тікали звідси кілометрів за 20. Таблетки справді допомогли -  за 2-3 дні стали почуватися краще.. 

Зовсім інша думка склалася в пані Марії про більшовиків, які прийшли на зміну польській владі. Вони, за її словами,  постійно намагалися  налаштовували українців проти поляків і навпаки, постійно влаштовували провокації.  Тобто брудні методи сучасної російської пропаганди  лишилися точно такими ж, як  були 70 років тому.

Василь Бурченя

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: