Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Створили рай власними руками

Жити у своєму затишному будиночку – це була давня мрія подружжя Сергія та Лідії. І вона почала здійснюватися у 2012-му році, коли родина змінила квартиру на приватний будинок на вулиці Волі у Рівному. Зараз кожен куточок їхнього дворика сяє яскравими барвами: тут і український сад, і водний світ, і «бахчисарайський фонтанчик»… А ще сім років тому ця територія більше нагадувала великий смітник, ніж людське обійстя. Відразу розпочалася конкретна робота: вичищали бруд, вивозили сміття, зрізували зарості, довозили свіжу землю. Пізніше будиночок вирішили розширити. З грошима було складно: що заробляли – за те й будували. Економили, щось робили із підручних матеріалів.

Пан Сергій пропрацював на будівництві, займався ремонтом квартир та будинків, а пані Лідія й досі викладає образотворче мистецтво в одному із вищих навчальних закладів Рівного. Облаштовували свій дворик, як мовиться, підручними засобами і завдяки власній фантазії.

Пан Сергій пригадує, що все робили злагодженою командою, адже так і цікавіше, і надійніше:

«Коли ми шукали матеріали для будівництва паркану, водій, який привіз нам бетон, аж за голову взявся, як побачив, що моя дружина ходить із лопатою і вирівнює цей бетон. Адже до цього територія була повністю відкритою, і перехожі поступово засмічували її: хтось недопалок викине, хтось – пляшку. От і назбиралося... Вирішили: якщо культура людей невисока, тому збудуємо високий паркан. Звичайно, грошей на дорогий і якісний паркан теж не було, тому ми робили його із дешевого сірого каменю, але мудрували, як би його «обіграти». Сам глечики шукав, щоб гарно «дивилися» на паркані, сам приклеював. І гараж також будували «з нічого». А ще у нас є такі раритети, яких навіть і в музеях не знайдете. Та й знайомі дарували нам різноманітні цікаві речі. За ці шість-сім років ми кардинально змінили своє подвір’я, тому зараз маємо місце, де влітку можна спокійно посидіти, попити чаю з друзями, а в будинку є баня і камін. Все, про що ми мріяли…».

Подружжя розповідає, що найпершою прикрасою їхнього дворика була картина, на якій зображений равлик – його намалювати було найпростіше. А потім ще і ще захотілося краси: додали і петриківський розпис, і троянди посадили, городик посіяли, виноград виростили.

«У нас була без потреби стара ванна, – ділиться пані Лілія, – то ми із неї зробили «Водний світ»: облицювали різноманітними мушлями і камінчиками, які колись привезли із моря, розфарбували стіни синьою фарбою. Внуки, коли були ще маленькими, дуже полюбляли проводити свій час саме тут. А пізніше Сергій зробив і так званий «бахчисарайський фонтанчик» – довго носилися з ідеєю, як «вписати» його у двір, щоб він мав ефектний вигляд. Але і її реалізували. Робота йшла легко, бо все робилося спонтанно. Ото приходимо з роботи – і хочеться щось творити. Нам і сусіди кажуть, що коли ми з’явилися, то й вулиця наче змінилася. Більше того, самі сусіди також почали окультурювати прибудинкові території – квіти саджати, старанніше прибирати».

Ідей у подружжя вистачає ще й нині. Зокрема, хочеться викласти кольорові доріжки, зробити розарій та розширити клумбу. Бідкаються, що такими історичними вулицями – Волі (колишня Лісовської) і Підгірна – зараз ніхто із влади не займається, а спеціальні служби кажуть, що «це не наша територія». Доводиться облагороджувати їх власними силами.

 Пан Сергій тішиться: «Йдуть дітки із садочка, йдуть учні зі школи – зупиняються, дивляться, фотографують. І нам затишно, і їм приємно. Адже життя – красиве і дивовижне».

• Олександра Нагорна

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: