Сьогодні виповнюється 115 років з дня народження Ніла Хасевича

Ніл Хасевич – талановитий графік родом з Рівненщини, який створив візуальний образ УПА.

Саме 25 листопада 1905 року народився цей активний громадський і політичний діяч, член ОУН і УГВР.

Він відмовився від життя в Америці, свідомо розуміючи, на що себе прирікає. Ніл Антонович – супергерой, завдяки якому вся Європа дізналася про повстанську армію.

«Я не можу битися зброєю, але б'юся різцем і долотом. Я, каліка, б'юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива… Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б'ються», – написав художник Ніл Хасевич за рік до своєї загибелі.

Від Братів Капранових можна детальніше дізнатися про життя, творчість та долю цього таємничого митця.

Довідково:

Ніл Хасевич народився 25 листопада 1905 року в селі Дюксин на Волині, нині Костопільський район, Рівненська область, Україна в родині псаломника Антона Івановича Хасевича та його дружини Феодотії Олексіївни.

Ніл навчався у духовній семінарії і перші уроки малювання отримав в іконописній майстерні. Окрім хисту до малювання, Хасевич мав ще й добрий голос.

Коли Хасевичу було 14 років в його житті сталася трагічна подія: повертаючись із Рівного, на деражнянському залізничному переїзді вони з матір'ю потрапили під потяг – мати загинула, а Ніл, втративши ліву ногу, на все життя зостався калікою. Вміючи вирізати з дерева, Ніл сам виготовив собі протез і вперто йшов до мети – одержати освіту.

Після лікування він навчався в майстерні Василя Леня в Рівному. 1925 року склав екстерном іспит і здобув атестат Рівненської гімназії. А з 1925 до 1926 року працював помічником іконописця.

Гроші, отримані від французької компанії як компенсацію за нещасний випадок, використав на навчання у Варшавській академії красних мистецтв. Юнак закінчив графічний факультет, живопису навчався у професорів Мілоша та Мечислава Катарбінських, а графіки – у професора Владислава Скочиляса.

Поступово він переходить від олійного живопису до графіки і починає займатися гравюрами, а точніше – дереворитами (дереворізами). На початку 1930-х років Ніл Хасевич виставляється в художніх салонах Львова, Праги, Берліна, Чикаго, Лос-Анджелеса.

У 1937 році він здобув третій грошовий приз на міжнародній виставці гравюр по дереву у Варшаві. За два роки там же виходить з друку художній альбом «Книжкові знаки Ніла Хасевича». Цього ж року в американському місті Філадельфія побачив світ художній альбом «Екслібрис Ніла Хасевича».

Водночас художник співпрацює з українськими часописами «Шлях» та «Волинське слово». Митець невтомно шліфував професійну майстерність. Його портрети князя Володимира Великого, екслібрис президента УНР в екзилі Андрія Левицького, серія творів в альманасі «Дереворити» високо оцінені фахівцями. Його порівнюють із Іваном ТрушемЮрієм НарбутомВасилем Кричевським.

Ніл Хасевич був активним громадським та політичним діячем, членом Волинського Українського об'єднання (з 1935 року). Був делегатом крайового з'їзду ВУО 1935 року в Луцьку. Був особисто знайомий зі Степаном Бандерою та іншими керівниками українського національного руху.

Входив до центрального і крайового проводів ОУН, згодом став членом Української Головної Визвольної Ради (УГВР). Але насувалася світова війна, і доля поставила його перед вибором.

Одночасно із творчістю він займається громадською і політичною діяльністю: входить до Волинського українського об'єднання, а згодом вступає до ОУН.

З квітня 1943 року, коли масово формувалися загони УПА, художник долучився до підпільної роботи. Його обрали до центрального і крайового проводів ОУН.

З того часу починається його кочове життя. Робота в криївках, постійна зміна місця перебування, постійна небезпека. Його знали за псевдонімами «Бей-Зот», «Левко», «Рибалка», «333», «Старий», «Джміль».

Ніл Антонович був талановитим пропагандистом, керував друкарнею повстанців, працював художником і редактором, готуючи ілюстрації до сатиричних журналів УПА «Український перець» та «Хрін», оформляв летючки, листівки, підпільні видання, випустив альбом карикатур. Митець розробляв також проекти прапорів, печаток, бланків для повстанців.

У 1941 року він стає членом Львівської спілки праці українських образотворчих мистецтв та співпрацює з рівненським часописом «Волинь» разом з Уласом Самчуком.

У 1951 році зі столиці СРСР надійшов наказ – «пресечь антисоветскую деятельность» Хасевича, бо гравюри з підпілля потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів), а потім були надруковані у згаданому вище збірнику «Графіка в бункерах УПА».

4 березня 1952 року підрозділ МГБ оточив його, і після нетривалого бою Ніл Хасевич, В'ячеслав Антонюк («Матвій») та Антон Мельничук («Гнат») застрелилися. За три дні тіла убитих повстанців вивезли в невідомому напрямі.

 


Район.Рівне