Рівняни взяли участь у гусячих боях

Цього дня Іскрисківщина приймала у себе гостей із Росії, Білорусі та…  Рівного. Загалом, випробувати своїх пернатих у пташиних змаганнях виявили бажання понад 20 учасників, котрі виставляли не лише по одному бійцю, а й по три-чотири гусаки.
Під пильним наглядом суддів, які стежили, аби все відбувалося за правилами, кожен гусак боровся за право зватися найсильнішим. Хоча, звісно, навряд чи метою самого птаха було отримати Кубок або Почесну грамоту. Головна причина, чому гусак рвався до бою, – захистити честь своєї коханої гусочки, а то і двох, які, за правилами, обов’язково входили до складу групи підтримки і весь час гелготали біля своїх «мужчин».
До речі, відтоді, як існують такі змагання, правила бою не змінювалися протягом багатьох років. Гусакові дозволено брати свого суперника за крило або корпус і бити його крилами. Якщо боєць тричі ухопить суперника за голову, очі або дзьоб, його знімають зі змагань. Коли ж ухопиться і триматиметься за лапу або тричі візьметься за куприк – суддя визнає його переможеним. Програє і той птах, який сам залишає коло, тікає від суперника, або ж якщо власник вирішить зняти його з бою. Якщо боєць тікає ще до завершення п’ятої хвилини сутички, він –  непідготовлений. А от справжнім профі вважається той гусак, який бере суперника за крило і б’є своїми крилами. Майстром є і той боєць, який під час бою не розкриває крил, а міцно притискає їх до корпусу. Якщо гусак «нокаутує» свого супротивника, бій негайно зупиняється.
Чимало вражень отримали і гості з Рівного, які приїхали до Іскрисківщини, аби придбати для себе бійцівську птицю та взяти участь у боях. На жаль, із дев’яти бійців, що були виставлені рівнянами на змагання, жоден не здобув жаданої перемоги. Але досвід, набутий під час турніру, допоможе гусівникам із Рівного в подальшому, і їхні «спортсмени» ще не раз порадують своїх власників цінними призами та нагородами.
- Ідея розводити бійцівську птицю прийшла до мене ще десять років тому, - говорить учасник із Рівненщини Олег Твердун. — Чимало спілкувався із гусівниками зі Сумщини, відшукав, де живуть російські колеги-птахівники, розпитав про найкращі бійцівські породи, які згодом придбав там же, у Росії. Доводилося купувати гусаків і в Україні, які, до речі,  не гірші за російських. До Іскрисківщини приїжджаю втретє, аби взяти участь у боях. Цього разу привіз на змагання трьох гусаків – двох перелітків (гусаків однорічного віку) та вже досвідченого бійця, якому п’ять років.  
• Наталія Ткаченко, спеціально для  «Вістей Рівненщини»