Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Олексій Кособуцький: «Костопіль буде кращим малим містом України»

У  Костополі відбуваються серйозні зміни в стратегії управління громадою. Поява в нашій газеті статті «Хто в Костополі влада і до чого тут Ленін?» спричинила широкий резонанс у соціальних мережах. Попри те, що зміни подобаються не всім, склалося враження, що відбувається це через недостатню інформованість мешканців громади. А тому ми звернулися за додатковими коментарями до ініціатора цих змін, депутата Костопільської міської ради, голови бюджетної комісії Олексія Кособуцького. Тим більше, що план цих змін він написав заздалегідь і виклав на ФБ-сторінці «Костопільщина ХХІ століття», лишилося лише втілити їх у життя. А тоді, можливо, цей досвід варто буде поширити і на всю область. Тож читайте, які зміни очікують на  Костопільську громаду.

– Олексію Миколайовичу, Ви вже втретє стаєте головою бюджетної комісії чи не так?
– Так – це втретє. Перший раз я очолив бюджетну комісію Костопільської районної ради в далеких 2006-2010 роках. Потім очолював бюджетну комісію Рівненської обласної ради у 2010-2015 роках. І от тепер я знову голова бюджетної комісії Костопільської міської територіальної громади.
– Що змінилося в Костополі з тих пір?
– Нічого. Прикро констатувати, що впродовж останніх 15 років наша громада не зрушила з місця жодного актуального питання. Бюджет планувався недолуго та безтолково. Фінанси розподілялися виключно на виплату винагород громіздкій та неефективній мережі. Ніякої перспективи росту, жодної цікавої ініціативи. Все безглуздо.
– Наприклад?
– Візьмемо найчутливішу частину бюджету – це освіта. В нашому районі існувала дивна система управління цією галуззю. Існувало два світи: шкільні колективи та колективи дитячих садочків окремо й адміністративна надбудова – окремо.
Адміністрування було структуровано на три частини: господарська, бухгалтерська та методична. З часом  ці три частини почали жити своїм окремим замкненим життям. Кожна з них була юридично незалежною та автономною. Господарча частина займалася бізнесом на ремонтах, будівництві та харчуванні. Методична просто паразитувала на досягненнях педагогічного персоналу шкіл. Бухгалтерська розрослася замість двох-трьох бухгалтерів до замкнутої структури з мільйонним бюджетом і роздутим штатом. Зрозуміло, що ця надбудова з‘їдала весь фінансовий ресурс галузі і, що найстрашніше, вбивала будь-яку ініціативу та перспективи для рядових вчителів і колективів в цілому.
– Чому так сталося?
– Ситуація в освітній галузі – це наслідок недобросовісності та упередженості попереднього керівництва району. Адже політичні інтереси брали гору над логікою та раціональністю. Не секрет, що мережу освітніх закладів та педагогічний персонал партія БЮТ використовувала  як головний агрегатор на будь-яких виборах. За послугу щодо забезпечення потрібних голосувань  керівництво освіти отримувало імунітет та фінансовий ресурс. Все до примітивного просто.
–  Що ж робити далі з освітою?
– Ми пропонуємо нову систему управління. Систему, де колективи та директори самі вирішують, як вони навчатимуть дітей та яким чином будуть використовувати належні їм фінанси.
Кожному колективу буде чітко зрозуміло, скільки коштів вони матимуть на рік, яким буде граничний індикатор співвідношення педагогічних та непедагогічних працівників, які витрати на одного учня на харчування, яка пропорція кількості вчителів до кількості учнів і ще кілька інших спеціальних показників.
Ми заберемо господарські функції від директорів і віддамо їх комунальним підприємствам. Не потрібно, щоб директор опікувався опаленням, вивозом сміття чи капітальним ремонтом або будівництвом. Ці, не властиві вчителю функції, відволікають його від головного – організації ефективного навчального процесу.
– Як щодо спротиву?
– Ми зіткнулися зі шаленим тиском, ультиматумами, шантажем та саботажем з боку старої системи управління освітою. Але це не є жодним дивом, адже система бореться за своє існування.
Гарантією нашого успіху у реформуванні освітньої галузі є монолітність депутатів, що утворюють більшість нашої міської ради, та чітка позиція голови громади.
Давайте перейдемо до запитань про інші сфери життя нашого міста...
– Що з бюджетом?
– Чи не вперше під час прийняття бюджету на 2021 рік ми стикнулися з ситуацією, коли депутати не шукали, чим латати дефіцит. Прямо у бюджеті на цей рік вже віднайшлися можливості для фінансування дороги на Гуту, а це 10 млн. гривень, 5 млн.  – на закупівлю міських автобусів, мільйон – для співфінансування добудови басейну, мільйон  – для початку будівництва дитячого садочка на Хмизах. Здивую Вас, але це ще не всі гроші громади, що передбачили депутати для її розвитку. Є резервні 13 мільйонів для інших капітальних вкладень.
– Як таке стало можливим?
– Така можливість з‘явилася у костопільської громади завдяки тому, що депутати ухвалили нову оптимізовану штатну мережу. Кількість чиновників, які керуватимуть громадою, складає 64 особи. В Сарнах, наприклад – понад 180. Потрібно розуміти, що одна штатна одиниця обходиться для бюджету орієнтовно 250 тис. гривень. І парадокс в тому, що чим більше чиновників, тим менше ефективної роботи. Ще однією статею економії став демонтаж вже згаданого вище, адміністративного «чуда» в освіті – це дало змогу зекономити понад 10 мільйонів, і це не все.
– То ви багата громада?
– Так. Ми маємо значний фінансовий потенціал. Це стосується і дохідної частини бюджету – де дуже велике поле для роботи.
Візьмемо до прикладу комунальні підприємства нашого міста. За своєю суттю – це структури, що мають обслуговувати наш побут та генерувати прибутки на наданні платних послуг. За результатами року депутати повинні робити аналіз ефективності діяльності підприємства та приймати рішення – куди спрямувати прибуток. У нашому ж випадку  керівники комунальних підприємств не готові усвідомити, що гроші на рахунках підприємства – це гроші громади і кожного жителя.
– Про які суми йде мова?
– Це понад десять мільйонів на рік. Думаю, ефективне управління комунальними підприємствами  є головним питанням для депутатського корпусу. Особисто я  сконцентрую значну увагу на тому, як використовуються кошти громади. Прозорість закупівель та витрат – це запорука її успіху.
– Вже маєте підозри про зловживання?
– Так. Маю такі підозри. І щойно вони стануть фактами – ви почуєте та дізнаєтеся подробиці таких зловживань. Жоден керівник не матиме імунітету від покарання за корупційні дії.
– Що чекає у соціальній сфері?
– Депутати запропонують радикально іншу схему догляду за людьми похилого віку та представниками вразливих верств населення. До цього у місті існував Територіальний центр, що мав бюджет 9 млн. гривень і обслуговував 300 людей. Можна порахувати, що декілька приходів соціального працівника  вартували орієнтовно 30 тис. грн на рік з розрахунку на одного клієнта. Це надзвичайно неефективно.
– Що ви пропонуєте?
– Наша ідея полягає в тому, щоб ініціювати утворення єдиного соціального центру обслуговування та відкрити будинок для літніх людей. Зараз ми будемо звертатися до обласної ради з клопотанням про передачу нам у власність приміщення колишнього тубдиспансеру для облаштування там будинку престарілих. Він знаходиться в гарному місці, в лісі, біля річки. Справжній курорт.
– Звучить гарно. Звідки фінансування?
– Ми вже маємо на цю мету у межах 5 мільйонів гривень. При правильному адмініструванні цей вид діяльності може забезпечити власні доходи. Адже є багато сімей,  члени яких готові фінансувати утримання своїх близьких в атмосфері курорту, рівноцінного спілкування та медичної опіки. Це світова практика.
– Що буде з культурою?
– Ще одне цікаве питання. Ми пропонуємо створити мережу закладів культури на базі районного будинку культури. Адже на сьогодні цей заклад з‘їдає 8 мільйонів грн. і не продукує майже жодної діяльності. Ідея полягає в тому, щоб об‘єднати сільські клуби, бібліотечну мережу та архів в одну чітку структуру.
– Що це дасть для людей?
– Більшу зрозумілість і доступність. Адже клуби і бібліотеки і так історично завжди були разом. Звівши ці структури до одного знаменника, ми отримаємо оптимальну та просту систему управління цими напрямами. Вивільниться достатньо фінансових ресурсів для кращого фінансування діяльності різноманітних гуртів,  купівлі бібліобуса, концертних костюмів, забезпечення гастрольної діяльності колективів, презентації нашої громади у світі. Мені здається – це правильно.
– Заговорили про річку. Що з екологією?
– Перше, що ми зробимо, – це спустимо річку до рівня її русла. Спустимо і подивимося – хто скидає в річку, що скидає і скільки скидає. Це дуже простий і водночас дуже складний крок. Адже протидія бютівців такому рішенню десятиліттями не дає цього зробити. Нарешті їхньому пануванню кінець, і ми зможемо це здійснити.
– І що далі робитимете, після спуску?
– Почистимо береги, відвапнуємо, зробимо пляжні зони. Звернемося до всіх небайдужих із закликом про співпрацю. Адже зацікавлених в чистоті води та красі нашої річки значно більше, ніж шкідників. Після чистки та наповнення водою  запустимо рибу, що буде поїдати водорості. Зробимо аналіз води під кожним мостом та поінформуємо наших громадян. До речі – в межах міста річка Замчисько має десять мостів. Насправді для втілення цього проекту потрібні не гроші, а воля влади.
– Що з повітрям?
– Перше, що необхідно зробити, – це зрозуміти, а з чого складається повітря в місті, як змінюється його хімічний і фізичний склад, якими є допустимі норми і що недопустимо. Для цього ми ініціюємо встановлення декількох замірювальних станцій в різних частинах міста. Це дасть можливість в онлайновому режимі мати дані щодо стану повітря та його зміни. Це початок роботи.
– Всім і так відомо, що забруднення відбувається через великі підприємства...
– Зрозуміло, що левова частка забруднення – це промисловість нашого міста. Але вирішення цієї проблеми не може лежати в площині – давайте зупинимо всю промисловість. Адже промислові підприємства мають багато позитивних і необхідних для громади функцій. Це робочі місця, податки, соціальні проєкти, інфраструктура міста. Завдання влади полягає в тому, щоб знайти такий формат взаємодії, коли бізнес буде довіряти владі і хотітиме сам долучитися до розв‘язання екологічних, профілактичних, лікувальних чи попереджувальних заходів влади. Для цього ми пропонуємо просто констатувати, як змінюється повітря, чому саме воно має такий стан – і тоді наша індустрія не зможе заперечувати свій шкідливий вплив на навколишнє середовище. Ми працюємо зараз над моделлю такої взаємодії.
– Думаєте, вдасться примусити їх щось робити?
– Примусити не вдасться. Але зацікавити та включити в соціально-відповідальне спів­існування необхідно. Маємо стати цікавими для взаємодії з бізнесом – тоді все вийде.

(продовження буде)
• Розмову вів Роман Вістенко

 

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: