Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Не тими ліками хворобу лікуємо

Яка вона стратегія розвитку  громад і що сьогодні болить кожному з нас?

Після місцевих виборів не лише на Рівненщині, а й загалом в Україні почастішали заяви новообраних керівників місцевих громад щодо потреби реорганізації, оптимізації, а то й ліквідації тих чи інших медичних, соціальних чи освітніх закладів на їхній території. Мовляв, такі заклади є непосильним тягарем для місцевих бюджетів і їх треба негайно закривати. Подібні заяви доводиться чути майже щодня, це вже стало наче мантрою новообраних керівників, бо інших варіантів досягнення благополуччя своїх громад вони не бачать.
Інколи доходить до абсурду, освітньо-мистецькі заклади звинувачують в тому, що вони мало заробляють. Стоп! Але вони не повинні взагалі заробляти, їхнє завдання – не гроші заробляти, а прищеплювати дітям любов до знань, до мистецтва, дбати про здоров’я мешканців, які проживають на цих територіях тощо. Новоспечені керівники чомусь свято вірять в те, що якщо ліквідують той чи інший заклад, то одразу ж зникнуть усі проблеми фінансового характеру, і громада заживе краще. Ситуація дуже схожа на ту, даруйте за порівняння, коли пияк збуває з хати все цінне, але його фінансовий стан від того аж ніяк не покращується. Тобто сьогодні можна закрити клуб, лікарню, школу, але грошей від того все одно в бюджеті більше не стане. Бо замість того, щоб постійно дбати про наповнення бюджету коштами, щоб їх вистачало на функціонування і садочка, і лікарні, і школи ( не понижуючи її ступінь), тобто про подальший розвиток, ми обираємо інший, легший шлях – ліквідувати все, що потребує фінансування з бюджету і поставити на цьому хрест.
Сьогодні ми ліквідовуємо соціальні заклади, а за 10 років ми ліквідуємо і сам населений пункт? То ми таку стратегію розвитку України обрали? Хочеться запитати у таких керівників, про що вони думали, коли балотувалися на посади очільника ТГ? Тільки про зарплату у розмірі 50-100 тис. грн. у місяць?
Якось зовсім у неправильному напрямі ми рухаємося. Створили в області аж 64 громади, добре розуміючи, що більшість із них є повністю нежиттєздатні. І це вже буде зрозуміло за результатами першого фінансового року їхньої діяльності. А скільки радників було, які це робили, отримуючи за це від міжнародних донорів серйозні кошти, які нам, до речі, доведеться повертати не одне десятиліття. Імітація діяльності була, а от результати її – плачевні. Поїдьте у будь-яке село і запитайте, чи стало людям жити краще після адмінреформи. Нітрохи не сумніваюся, якою буде їхня відповідь. А реформу ж цю наче робили для покращення життя наших людей. Принаймні, так її декларували.
• Василь Бурченя

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: