Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Не пішли до міста і не жалкують

У те, що зовсім поруч із обласним центром буде створено велику сільську ТГ, мало хто вірив. Здавалося, що Рівне неодмінно поглине Білу Криницю, бо Городище вже було однією ногою в місті. Але сталося диво: від монстра, в якому всі боялися розчинитися, всіх врятував Шубків, якого до Рівного ніхто не запрошував, але він зумів міцно вчепитися до Білої Криниці і врятувати її та Городище від приєднання, а фактично від поглинання містом. Ці три села логічно об’єднувало ще й те, що на їхній території розташовані землі, які належать державним дослідним господарствам – Білокриницькому і Шубківському, землі яких не розпайовані до цього часу. Фактично у них спільне минуле, то чому б не бути і спільному майбутньому?

З таким головою і Будинок культури – не проблема
Ви теж вважаєте, що успіх кожної громади залежить від її голови? Познайомившись з Тетяною Гончарук, головою Білокриницької сільської ТГ, центр якої знаходиться за кілька кілометрів від Рівного, я переконався, що так воно і є. Бо саме голова громади повинен бути її рушійною силою та генератором ідей. Натомість сама пані Тетяна своєму успіхові на посаді завдячує своїй команді, яка фактично стала такою під її керівництвом.
Раніше Тетяна Володимирівна, будучи головою Білокриницької сільської ради (туди входило 3 села – Біла Криниця, Антопіль і Глинки), а нині, очоливши Білокриницьку ТГ, опікується аж 9 селами, в яких проживає 11, 5 тисячі чоловік.
– На той час ми були громадою самодостатньою і могли дозволити собі вкласти достатньо великі кошти в розвиток. Ми заасфальтували кілька вулиць, готувалися до 445-ої річниці з дня заснування села. Тоді постало питання зберегти Білокриницький будинок культури, якому минуло 30 років. Мешканці села, колишні і нинішні депутати сільської ради дещо насторожено поставилися до моєї ідеї вкласти солідні кошти в ремонт цього приміщення. Ми працювали над ним багато років. Спочатку замінили вікна і двері на пластикові. Потім перекрили дах, затим зробили утеплення самого фасаду і лише потім приступили до внутрішнього ремонту. Клуб наш завжди був живий, навіть тоді, коли ми опалювали його «Булер’яном», – розповідає Тетяна Володимирівна про заклад, і відчувається, що вона неабияк вболіває за цей центр культури в їхньому селі.


За словами сільського голови, в їхньому Будинку культури виростили та виплекали 5 колективів зразкового сучасного танцю «Зіронька». У цьому році вони ідуть на підтвердження цього звання. При будинку культури діє співочий колектив «Криниченька», який теж іде на підтвердження звання народного. Активно працює при закладі фізкультурно-спортивний клуб «Білокриницький», який упродовж 11 років утримує титул «Краще спортивне село в області». Тобто, проаналізувавши усі ці факти, Тетяна Володимирівна зрозуміла, що такому закладу просто необхідно створити нормальні умови для роботи. І спільними зусиллями їх справді створили, вклавши в це приміщення 10 мільйонів гривень. Повірте, що це не так багато, сільський будинок культури перетворили на справжній Палац культури: прекрасне фойє, чудова сучасна глядацька зала, сцена, танцювальна зала, бібліотека. Усі приміщення задіяні, тут постійно вирує гурткова робота, проходять репетиції, відбуваються концерти.  Це і є приклад того, як повинна розвиватися культура у селі. Вони мають усе, але і працюють на результат.

Єдиний в західному регіоні
Центр безпеки – це ще одне надбання Білокриницької громади, можна сказати, її візитівка. До того ж, саме приміщення знаходиться на одній земельній ділянці із сільською радою, відповідно, і ставлення до закладу з боку сільської ради особливе, він перебуває під постійною опікою місцевої влади..
– Коли ми завершували роботи з Будинком культури, до мене під’їхав генерал Сергій Крук, який керує службою мнс в області, і запропонував взяти участь у польсько-українській програмі з будівництва Центру безпеки. На той момент мені було якось не до цього, хотілося завершити історію з БК. І ось коли ми у складі офіційної делегації поїхали туди, то зрозуміли, що ми нічим не гірші від поляків і ми це зробимо, – розповідає Тетяна Володимирівна.
За її словами, польська сторона вивчила 11 хлопців-добровольців у місті Закопоне, одягнула їх повністю від рукавичок до шолома. Дуже важко було цих хлопців зорганізувати. Чимало зусиль вартувало знайти їх у селі в пору жнив, щоб вони могли покинути все і поїхати.
– Але Бог мені підсобив так, що до мене звернувся один хлопчина, який почув , що збираємо таку команду, і запропонував свою допомогу. Хлопці на той час працювали у різних сферах, але дружили між собою. Отак цілою компанією вони і прийшли в сільську раду. І донині в нас є цей добровільний рух. До 11 добровольців долучилися інші, і сьогодні ми маємо команду з 22 чоловіків-добровольців.
Виготовлення проєктно-кошторисної документації проходило дуже повільно, потрібно було отримати масу дозволів, а з цим в Україні поки що є проблеми. Самі знаєте, як у нас іде процес отримання дозволів. Пам’ятаю, щоразу, коли до нас приїздив польський генерал Марек Ковальський і коли я йому показувала дозволи, то він зі здивуванням перепитував, коли вже буде робота. Але дякуючи тому, що бюджет наш був наповнений, 2900 тисяч гривень – саме будівництво, 1700 – коригування (бо там специфічні вимоги щодо оповіщення та ін.) і 1500 тис. – благоустрій території, то ми вклали в це будівництво понад 6 млн. власних коштів. Головне управління ДСНС надало нам пожежний автомобіль та пожежно-рятувальну сумку,


Центру безпеки уже 2 роки, поки що він єдиний у західному регіоні нашої держави. Минулого року було майже 50 виїздів на пожежі, 12 викликів на інші стихійні лиха. Пожежно-рятувальна команда має першою приїхати на місце, оглянути місце пригоди, підключити рукави з водою, а тоді вже підключається ДСНС – і вони спільно локалізують вогнище. Досвід показав, що така практика є цілком виправданою і допомагає зберегти час…
Цікаво, що в минулому році  Білокриницька сільська рада взяла участь в обласному конкурсі проєктів, виграли проєкт на 400 тисяч гривень і вже облаштували  дитячу кімнату в Центрі безпеки для навчання пожежній справі, тобто подбали про те, щоб і в майбутньому пожежна команда добровольців охоче поповнювалася місцевими чоловіками. Більше того, у громаді вже виготовлено проєктно-кошторисну документацію на реконструкцію Центру безпеки, бо відчувають, що їм тут стало трохи тіснувато, адже громада виросла. Планують побудувати актову залу на другому поверсі.
– Центр безпеки включає в себе поліцейську станцію, пожежний підрозділ і готовий прийняти медицину, тобто надання первинної медичної допомоги, але маємо новеньку лікарську амбулаторію, яку збудували за підтримки президентської програми.
– А де ж берете кошти на всі новобудови і ремонти? – запитую в пані голови, бо мені не віриться, що я все це бачу не десь за кордоном, а саме в Україні?
– Власні надходження. Маємо на нашій території 4 АЗС. У попередні роки ми отримували більш серйозні надходження від їх діяльності, нині ж лишилося – 1,6 -1,8 відсотка від обороту, та й ті обіцяють забрати. Запевняю вас, що катастрофи не буде, ми знайдемо інші джерела фінансування, але дуже прикро, що держава однією рукою додає повноважень, а іншою забирає фінансовий ресурс. Маємо гарні надходження від продажу підакцизних товарів. Також одним із основних джерел доходів є ПДФО. Велику частку надходжень ми маємо від великого і середнього бізнесу, який зареєстровано на нашій території, поповнюють скарбницю і плата за земельний податок, орендна плата за землю.

Проблемні питання? Уже на контролі!
Біла Криниця, Городище, Шубків, Рисвянка, Дуби, Гориньград Перший, Гориньград Другий, Глинки і Антопіль – усі ці села, які раніше входили до трьох сільських рад, сьогодні належать до однієї об’єднаної громади – Білокриницької. Фактично йдеться про 4 частину колишнього Рівненського району. Керівництво громади оптимістично дивиться в майбутнє, хоча каже, що треба дочекатися хоча б закінчення першого кварталу, і за його результатами можна буде зробити фінансовий аналіз і порівняння. Попередні розрахунки  Центру регіонального розвитку однозначно доводили, що є фінансово-спроможною громадою. На момент входження в об’єднану громаду їм вдалося зекономити кілька мільйонів гривень, і це також допомагає у фінансовому плані відчувати себе більш-менш стабільно. У січні тут виконали бюджет на 118 відсотків, вчасно виплатили зарплату, розрахувалися за всіма захищеними і незахищеними статтями.
– Не скажу, що ми живемо аж надто заможно, але це хороший показник, бо знаю, що деякі мої колеги навіть брали кредит, щоб розрахуватися за січень. Головним документом для нас є зараз написання Стратегії сталого розвитку. Нині через анкетне опитування вивчаємо думку людей, якою б вони воліли бачити громаду через 5-10 років. Нині ж у своїй роботі керуємося Програмою соціально-економічного розвитку, де відображені дрібніші програми. Це і питна вода, і шкільний автобус, дитяче харчування, центр безпеки, пожежна та інші аспекти. Але під кожну з них треба передбачити кошти, бо програма без фінансового ресурсу нічого не варта. Для того, щоб громада працювала як годинник, ми маємо наповнювати бюджет. Залучати до себе підприємців – щоб реєструвалися в нас, заводили свої інвестиції.

Голова Білокриницької ТГ категорично виступає проти закриття шкіл у невеликих селах

– У моїй практиці був такий випадок, коли пропонували закрити школу в одному із сіл, де було 40 дітей. Ми на це не пішли – і вже за рік там було 70 дітей. Бо в сусідньому районі таки закрили школу, тож діти пішли до нас. Школа ожила, ми зробили там фасад, і люди дякують за це. Бо коли в маленькому селі є церква, ФАП і школа, то коли її закриємо – це все. Тобто людей треба до себе запрошувати, дати їм такі умови, щоб вони хотіли працювати у тому чи іншому селі. Я точно знаю, що пониження ступеня навчальних закладів у всіх селах, які входять до нашої громади, за моєї каденції однозначно не буде. Я вам навіть скажу більше. У Шубкові є музична школа. Дуже переживали її працівники, щоб ми не закрили цей заклад. Ми ж не лише зберегли цю музичну школу, а навіть назвали її школою мистецтв імені Анатолія Пузирка, директора, який довгий час очолював цей заклад, але, на жаль, передчасно пішов з життя. У Шубкові вже бачать, що в них буде в колишньому приміщенні сільської ради. Люди хочуть чогось, висловлюють свої побажання, а коли так, то в мене іншого варіанту ніж допомогти втілити їхню мрію немає. Тобто якогось скорочення, зменшення я не планую. Свого часу Шубків був центром сільськогосподарської еліти. Саме село настільки потужне, що дає нам можливість розвинути паркову зону, є місце з історичним каштаном, якому понад 500 років. Нині там стихійний базар, його треба перенести. Шубків має свій прекрасний стадіон, але треба пожвавити в селі культурну сферу.
Невелика громада с. Городище, за словами Тетяни Гончарук, теж має гарні перспективи. хоча в селі є і дві великі проблеми. Це, передовсім, реконструкція колишньої їдальні МНС під дитячий садочок, яку вже розпочато, та капремонт дороги Городище–Бармаки.  З ними в ОТГ обіцяють теж  впоратися, щоправда, без підтримки з держбюджету  на це може пітикілька років.
• Василь Бурченя

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: