Не перетворитися б на острів Пасхи...

Чи відомо вам,  що на Рівненщині можна вирощувати арахіс, кавуни та інші незвичні для нашого краю культури? Напевно, що ні, а ось в Інституті сільського господарства Західного Полісся, що знаходиться в с. Шубків Рівненського району,  в цьому переконалися на власному досвіді. Кажуть, що український арахіс напрочуд смачний і взагалі на Рівненщині можна вирощувати багато нетрадиційних культур, не кажучи вже про кукурудзу і соняшник на насіння. Сучасна сільськогосподарська наука руйнує багато стереотипів, які складалися десятиліттями. Але науці нині дуже непросто… Фінансування  інституту на поточний рік закладено в сумі 50 відсотків від потреби на заробітну плату… Завдяки господарській діяльності ледве вдається закривати потреби на зарплату на сто відсотків та комунальні послуги. 450 гектарів землі, які обробляє установа для того, щоб жила наука, теж потребують затрат на пальне, добрива, запчастини.

Етапи становлення
Якщо повернутися до історії створення цього закладу, то вона наступна: в лютому 1956 року на базі Шубківського відділення Шпанівського цукрорадгоспу створено Рівненську державну сільськогосподарську дослідну станцію. Через понад 50 років, уже в період незалежної України, тобто в січні 2010 року, її було перейменовано в Рівненський інститут агропромислового виробництва. Статус регіональної наукової організації установа отримала в 2011 році, коли на базі Рівненського інституту АПВ, з одночасним приєднанням Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції та Інституту епізоотології, як крайового відділення епізоотології, було створено Інститут сільського господарства Західного Полісся.
Сучасна структура Інституту сільського господарства Західного Полісся включає 4 відділи, 1 лабораторію та 2 сектори. В якості експериментальної бази у підпорядкуванні Інституту перебуває 4 дослідні господарства в Рівненській та Хмельницькій областях. Останнім часом в світлі загальнодержавних перемін відбувається пошук оптимальної структури установи з метою ефективного розвитку аграрної науки в регіоні.
Нині в установі працює 68 співробітників, в тому числі 25 науковців, з них – 2 доктори наук та 13 кандидатів наук.


Беззаперечною цінністю установи є наявність наукових кадрів та досвіду роботи, що дозволяє проводити наукові дослідження, випробування завершених розробок з подальшим трансфером інновацій у сільськогосподарське виробництво в галузях землеробства, рослинництва та економіки.
Унікальність розміщення інституту дозволяє проводити науково-дослідні роботи на трьох типах грунтів, характерних для Західного Полісся та лісостепу: дерново-підзолисті, темносірі опідзолені та чорноземи звичайні.
Пріоритети в наукових дослідженнях установи першочергово обумовлюють грунтово-кліматичні умови. Природна родючість ґрунтів Західного Полісся одна з найнижчих в Україні. Тому саме питанням збереження і відтворення родючості ґрунтів та пошуку ефективних систем удобрення сільськогосподарських культур приділяється значна увага в дослідженнях установи з часу заснування й дотепер.
За результатами досліджень, проведених Інститутом сільського господарства Західного Полісся, розроблено рекомендації з відновлення родючості низькопродуктивних земель, які передбачають комплексне застосування агрозаходів: використання для удобрення побічної рослинницької продукції, проведення вапнування та застосування оптимізованої системи мінерального удобрення, яка крім азоту, фосфору і калію обов’язково має включати магній, сірку та дефіцитні мікроелементи. Все це дозволило підвищити продуктивність сівозміни в 1,8-2,6 раза та забезпечило зростання урожайності пшениці озимої у 2,1 раза, ячменю ярого – у 3,0, ріпаку озимого – у 3,5, кукурудзи на зерно – у 2,1 раза.

Повернули до обробітку сто тисяч гектарів землі
Важливо відзначити, що запровадження заходів із підвищення ефективності використання низькородючих ґрунтів зони Полісся Рівненської області в останні п’ять років дозволило повернути в обробіток майже сто тисяч га ріллі.
Багаторічний моніторинг (60 років) погодних умов і особливостей формування продуктивності сільськогосподарських культур забезпечив можливість вивчити вплив змін клімату на продуктивність сільськогосподарських культур. На основі цього було розроблено комплекс заходів для адаптації сільськогосподарського виробництва регіону до змін клімату та визначено основні напрями диверсифікації галузі рослинництва в сучасних умовах.
Також Інститут розробив та рекомендує для впровадження у виробництво удосконалені технології вирощування озимої пшениці з урожайністю понад 8,0 т/га, кукурудзи на зерно – 10-11т/га, озимого ріпаку – понад 4,0 т/га та сої – понад 3,5 т/га. Найдоступнішим способом підвищення врожайності сільськогосподарських культур є запровадження високопродуктивних сортів і гібридів. Аналіз показує, що лише за рахунок сорту та якісного насіння можна досягнути збільшення урожаю на 15-20 відсотків.
Інститут сільського господарства Західного Полісся є основним виробником елітного насіння в області, його частка в загальному обсязі придбаного товаровиробниками насіння перевищує 60%.

Складна кухня насінництва
ІСГ Західного Полісся як виробник насіння сільськогосподарських культур занесений в Державний реєстр суб’єктів насінництва та розсадництва. Інститут купує насіння у оригінаторів насіння (наукових установ, що займаються селекцією сільськогосподарських культур). Придбане насіння високих генерацій, зазвичай це розсадник розмноження другого року, в Інституті висівається та вирощується згідно з насінницькими технологіями, які передбачають обов’язкові видові та сортові прополки. З оригінатором насіння заключаємо ліцензійний договір на право вирощування та розповсюдження наступної генерації насіння (в цьому випадку це буде еліта), де передбачається оплата авторських прав на сорт (роялті). Для внесення в Реєстр суб’єктів насінництва та розсадництва Інститут подає заяву до Міністерства аграрної політики та копії ліцензійних договорів до центру сертифікації насіння. Після внесення установи в реєстр центр сертифікації насіння згідно із заявою проводить апробацію насінницьких посівів, за результатами якої видається акт апробації та сертифікат про сортові якості насіння. Після збирання урожаю та доведення насіння до кондиційних показників агроном відбирає зразки насіння та передає їх у лабораторію центру сертифікації насіння, який після проведення аналізів видає сертифікат про його посівні якості.
ІСГ Західного Полісся під час продажу насіння, згідно з чинним законодавством України, для покупців видає: сертифікат про посівні якості насіння; сертифікат про сортові якості насіння; атестат на насіння.

Через брак фінансування розбігається молодь
До всіх існуючих проблем наукової установи додалася ще й кадрова, йдеться якраз про молоді кадри.
– У 2000 роках тут давали житло. Так в Інституті з’явилася когорта молодих науковців. Так сюди потрапив і я, – пригадує директор Володимир Першута. – Тепер це покоління теж потроху відходить. У 2018 році недофінансування закладу складало 50 відсотків. За рік молоді спеціалісти розбіглися по фірмах. Вони знайшли себе одразу, і це ще раз підтверджує те, що в нас працюють фахові спеціалісти.
– Як так сталося, що на наших полях почали вирощувати соняшник і кукурудзу на насіння, то може скоро й кавуни почнемо вирощувати? – запитую у Володимира Першути.
– Тут є кілька причин. З’явилися селекційні сорти, які адаптовані до наших погодно-кліматичних умов. Змінився клімат. Наш тепер уже колишній молодий співробітник у якості експерименту у розсаднику багаторічних культур посіяв арахіс. Доглядав за ним, і він виріс, достиг. Чули класичний жарт про науку? Мовляв, наука – це можливість задовольнити власний інтерес за рахунок держави. От цікавило молодого науковця питання, чи можна виростити в наших умовах арахіс. Він це зробив у рамках власної ініціативи. І довів, що таки може. А в нас якраз семінар науковців був, всі це побачили, попробували, скільки дзвінків було, скільки розмов. Шкода, що здібний молодий науковець згодом знайшов собі більш оплачувану роботу, розповів директор.
– Час для енергетичних культур, схоже, ще не настав…
– Проблема енергетичної незалежності держави, підвищення рівня екологічної безпеки обумовили необхідність вивчення технологій вирощування енергетичних культур. На сьогодні в Інституті розроблено та апробовано в умовах регіону технологію вирощування енергетичної верби та міскантусу для виробництва твердого біопалива; проводяться дослідження з адаптації до умов регіону рослин, які формують велику біомасу, для виробництва твердого біопалива. Років десять тому про енергетичну вербу було багато розмов. Втім, не все так просто.
Треба, щоб був попит або хоча б державна підтримка. Її треба збирати кожен третій рік. А попиту то немає. Прорахували і для власного обігріву. Треба будувати котельню, утримувати кочегарів. Спеціальні машини для збору енергетичної верби дорогущі, а в нас її всього 4 га. Треба, щоб був збут. А в тому, що вона справді енергетична, ми переконалися самі. Але в інституті досліджують не лише вербу, а й інші енергетичні культури – це Свічграс, Сильфія Пронзеннолиста, Павловнія.
Втім, як каже директор, поки є можливість заготовляти на дрова тверді породи, бити щепу, то про вирощування енергетичних культур говорити не доводиться.

Хочемо працювати, щоб зберегти родючість нашої землі як найціннішого багатства України
– Ми хочемо, щоб наука була потрібна, йшла в ногу з часом і сучасним передовим виробництвом. Україна може перетворитися на острів Пасхи через те, що пішло здорожчання мінеральних добрив (органічні до уваги не беремо, бо їх у достатній кількості немає), будуть використовувати мікро-, макродобрива, стимулятори, не будуть дотримуватися сівозміни. Земля не має постійного ресурсу родючості. Використання поживних речовин повинне компенсовуватися, і від цього ми нікуди не дінемося, якщо не хочемо перетворити нашу землю на пустелю, – каже Володимир Першута.
На сьогодні Інститут має один із кращих в Україні стаціонарних пунктів з вапнування грунтів. Адже цей напрям є одним із основних у наукових дослідженнях установи.
На жаль, попри широкий спектр досліджень, напрацювання Інституту сьогодні мало цікавлять крупнотоварного виробника в агросекторі, зокрема агрохолдинги. У них свої технології, своє, як правило, імпортне насіння і свій підхід до багатьох речей. Тож розробками інституту найчастіше цікавляться дрібні господарства та фермери. Хоча молодих перспективних фахівців Інституту агрохолдинги потроху все ж намагаються переманювати до себе.
• Василь Бурченя