Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

На Демидівщині місцеві патріоти та мешканці зібралися в «Долині смерті»

Щоліта місцеві патріоти та мешканці навколишніх сіл збираються у так званій «Долині смерті» поблизу села Пащиха на Демидівщині на місці масових захоронень жертв спецзагону НКВС. В останню неділю цьогорічного липня настоятелі Свято-Миколаївського храму села Миколаївка протоієрей Олександр Тимощук та храму Святої Параскеви села Рудка ПЦУ протоієрей Андрій Рослюк разом із кліросними хорами, представниками патріотичних кіл Демидівщини відправили поминальний молебень за убієнними, яким укоротила вік на землі зграя підступних наймитів НКВС у 1944-1946 роках. Мабуть, це найважливіше, що люди через десятиріччя після тих трагічних подій  можуть зробити для них.

Джерело Рівненська єпархія ПЦУ

Цього дня біля скорботного місця, скропленого кров’ю наших земляків, домінувала молитва. Однак громада не тільки молилася Господу за упокій душ закатованих, а водночас поставила кілька важливих питань, на які маємо самі давати відповідь, або ж спонукати інших до них. Найперше - зворушило щемливе і глибокозмістовне звернення отця Олександра. Зокрема, щодо християнського посилу прощати гріхи. На жаль, тлумачення  прощення гріхів і бути прощеному важко сприйняти тим, у кого підлі вороги українського народу закатували рідних і близьких. Письменник і краєзнавець Микола Руцький, який одним із перших зафіксував трагедію «Долини смерті» на сторінках своїх книг, зокрема «Голгофи», наголосив, як дехто нині, може, і несвідомо, намагається відволікти нашу увагу на надумані версії розвитку історичних подій, звернути на манівці пошукову роботу, а то й спотворити історичну правду.

Головний редактор газети «Духовна нива» Михайло Якимович підкреслив, що тут, на пагорбах навколо Пащихи, не одна криниця, у якій захоронені тіла українців, закатованих убивцями зі спецзагону НКВС. Нині ці криниці заорані-переорані, а на закривавлених кавалках нашої землі  рясно врожаять сільськогоподарські культури. Невже наша пам’ять і національний дух можуть спокійно миритися із такими реаліями, коли матеріальне нахраписто витісняє з душі святе?

Софія Мартинюк із Яблунівки закликала не зачіпати тих могил, обійтися без ексгумацій, хоча її серце обливається кров’ю більш як сімдесят п’ять років, адже в одній із тих криниць зустрів смертний час її 17-річний брат-гімназист - учасника УПА, якого убивці-кровопивці замучили і кинули в криницю, а також рідну тітку Зосю Ткачук, яку начебто закатували за те, що батько воював на фронтах Другої світової війни.   

Слово брали й інші учасники поминального заходу. Не залишився поза увагою той факт, що цьогоріч до панахиди не долучилися представники політичних партій і громадських рухів, за винятком одного. Не секрет, що люди тлумачили це не інакше, як віддаленість у часі до передвиборних компаній, напередодні яких зазвичай пожвавлюється їхня ділова активність і політична тріскотня. З іншого боку, з такої тактики виборці та люд також мають робити відповідні висновки, в тому числі – на виборах.

А це міркування пролунало у вуст одного з учасників скорботного заходу з юридичною освітою: він вважає за доцільне звернутися в органи прокуратури про відкриття кримінального провадження за фактом масових убивств у 1944-1946 роках на теренах нашого краю. Не можу фахово коментувати цю пропозицію, але було б історично вірно, документально важливо поставити обґрунтовану жирну юридичну крапку в історіях ріднокраю із такими трагічними сюжетами, аби  деякі «історики» на свій лад не тлумачити ці події, спираючись на свої ідеологічні переконання та міфи радянської доби, а не на історичну правду…

#НКВС 

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: