Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Мисливець за людськими емоціями

У більшості інструкцій до фотоапаратів кінця XIX століття є цікавий пункт: «Щоб уникнути розбирання апарата дитиною, ніколи не кажіть перед зйомкою слова: «Зараз вилетить пташка!». Адже в цьому випадку діти захочуть дізнатися – де ж та пташка? І почнуть шукати її всередині камери.

Нині ж і фотоапарати сучасніші, і кожен фотограф придумує сучасніший вислів, аби розсмішити того, хто позує для фото. Незмінним було і залишається мистецтво фотографії. Хтось оволодіває ним за покликом душі, для когось це родинна професія. А от рівненський фотограф Андрій Макарук пішов у цю сферу, бо… дуже сподобалася дівчина-фотограф. Почати і собі фотографувати, щоб дізнатися про неї більше – таким був план хлопця. Однак стосунки із дівчиною не склалися. А от стосунки з фотографією тривають понад п’ять років. 

Улюблена справа вимагає певних «жертв». У Андрія ця жертва – порушення нормального життєвого ритму. Однак, як довірливо розповів фотограф, дорога фотомитця того варта:

«Впродовж багатьох років у мене понеділок розпочинається по-своєму, – розповідає Андрій. – Якщо для більшості ранок – о 7-й годині, я ж прокидаюся о 12-й. Чому? Та тому, що у мене, зазвичай, на вихідні випадають зйомки весіль чи іменин. А ці заходи тривають із 8-ї до 24-ї години. Трапляється, що й до 5-ї ранку. Тож коли я повертаюся додому, то переважає лише одне бажання – лягти спати. І спати дуже довго.

І не тільки святкові днібувають такими, а нерідко й будні. Але ж – така моя робота. Якщо вже я пообіцяв людині, то маю своєї обіцянки дотриматися. У мене навіть був випадок, коли я не міг нормально триматифотоапарат – погано себе почував. Але я пішов до аптеки, накупив ліків і вони допомогли мені опанувати себе».

 

Спочатку Андрій Макарук вчився фотографувати самостійно. Перший місяць на балконі фотографував вазони – вони дуже слухняні для позування. А далі була перша зйомка з людьми. Андрій згадує:

«Запропонував знайомій дівчині пофотографуватися на вулиці, але попередив, що це лише моя перша фотоспроба. Вона погодилася. У мороз (а це був лютий) прийшла на фотосесію у прозорій блузці та короткій спідничці і чекала, поки я налаштовував фотоапарат. Мабуть, для неї моє налаштовування здалося вічністю. Однак… Не розумію чому, але вона й досі зі мною спілкується. Словом, добре займатися улюбленою справою, а ще краще – коли ця справазводить із цікавими людьми.

Неочікувані ситуації трапляються дуже часто. Наприклад, фотографував дівчат-близнят: роблю фотографії, аж відчуваю, як випадково зайшов у велику калюжу. Але саме у такому ракурсі кадри виходили найкращі… А, взагалі, вже маю досвід фотографувати людей і лежачи, і на колінах, і на одній нозі… Іготовий робити багато дивних вчинків, якщо це дає хороший результат і не загрожує життю моїх клієнтів».

 

У кожного фотомитця свій творчий напрямок. А от Андрій Макарукставить собі надзавдання – уловлювати безпосередні людські емоції. Тобто, підстерегти оту єдину мить – свою мить.

 

«Я показую людей такими, як вони є – красивими. Звичайно, мені доводиться трішки підказувати клієнтові, проситийого знову і знову повторювати якісь рухи чи виявляти певні емоції. Бо мистецтво фотографії – це мистецтво якогось особливого погляду, передати який дуже і дуже непросто.

На мою думку, фотографія повинна змінювати людей і викликати почуття. Якщо фото лише констатує факт – це не цікаво.

Наприклад, якщо на якомусь весіллі я сфотографував брата із сестрою, які обіймаються, то моя мета – щоб через 10 років, поглянувши на цей знімок, їм знову захотілося зустрітися і ще раз пережити оті колишні емоції. У цьому й бачу цінність фотографії».

 

Словом, Андрій пішов за покликом серця. Але не у фотографи, а до дівчини. Однак любов до творчої справи виявилася сильнішою.Але те сталося пізніше. Бо спочатку дуже сподобалася дівчина. А у неї було хобі – фотографувати. І він теж почав фотографувати, щоб завоювати її увагу. Незабаром почав фотографувати краще, ніж вона. Ще згодом зрозумів, що мистецтво фотографії йому цікавіше, ніж сама дівчина. Що саме воно повністю полонило його душу, стало покликом його серця.

 

Олександра Нагорна

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: