Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Ми їм – воду, вони нам – судові позови

Обласна влада разом із Рівнеоблводоканалом прагнуть «нагнути» мешканців сіл, звідки напувається Рівне

Про те, що 23 роки тому Рівне отримувало воду за графіком, тобто у певні години доби, тепер уже мало хто і згадує, сприймаючи це благо цивілізації так, наче це було завжди. Користуємося ми ним безперебійно і дотепер та навіть не замислюємося, що якась частина наших земляків ось уже 23 роки мусить страждати, щоб Рівне цілодобово мало воду.

У мешканців кількох населених пунктів  Гощанського району, зокрема сіл Воскодави, Мнишин, Подоляни, Чудниця,  вона зникла у колодязях після того, як було збудовано Горбаківський водозабір і Рівне стало отримувати воду цілодобово.  Тоді ж обласною владою було знайдено рішення – провести для цих людей водопровідну мережу і дозволити користуватися водою  безкоштовно або ж за мізерну плату. Ймовірно,  що тоді ж було прийнято і рішення облради з цього приводу, хоча про нього  тепер ніхто  толком не пам’ятає. Це стало своєрідною компенсацією за страждання людей, яких у селах назавжди позбавили можливості користуватися  водою з криниць.

Але в минулому році Рівнеоблводоканал почав  активно наполягати на тому, що мешканці згаданих сіл таки мають платити за спожиту воду. У той же час, судячи з розповідей районного керівництва, ця структура  приховує первинні документи, в яких було прописано, так би мовити, всі правила гри, в тому числі і те, на яких умовах мають користуватися послугами водопостачання жителі сіл Воскодави, Мнишин, Подоляни, Чудниця. 

   Ольга Ющук: "Воскодавці змушені платити водоканалу навіть за  мертві душі"

Колишній голова Воскодавської сільради Микола Калюжний стверджує, що ці докумети є, і він особисто тримав їх у руках.  А його син, депутат райради Юрій Калюжний, звернувся з приводу цього питання до керівництва Рівнеобл­водоканалу із депутатським запитом. Яким же було здивування всього депутатського корпусу Гощанської райради, коли з Рівнеоблводоканалу надійшла відповідь, що організація не може надати копії первинної проектної документації та технічних умов на будівництво Горбаківського водозабору, бо ця інформація є конфіденційною і службовою. Але,  даруйте,  якщо інформація зачіпає інтереси тисячі людей, то вона апріорі вже ніяк не може бути конфіденційною. Очевидно, що мешканцям цих сіл доведеться витребувати згадані документи  у судовому порядку.

Надій на те, що облрада втрутиться у цю конфліктну ситуацію  і  якось допоможе людям, теж, схоже, немає жодних. Замість того, щоб комплексно підійти до вивчення питання діяльності  Горбаківського водозабору, у відповідь на звернення депутатів  Гощанської райради Рівненська облрада  спрямувала  це питання для розгляду  в Рівненську ОДА. А там, на нараді у заступника  голови Рівненської ОДА Людмили Шатковської, яка, до речі, донедавна працювала на тому ж таки Рівнеоблводоканалі, вирішили все дуже просто  – за послуги треба платити. І крапка. Причому не зі сьогоднішнього, скажімо, дня, а потрібно погасити борги  за три попередні роки (термін позовної давності). Для мешканців  Воскодав, наприклад, ця сума є далеко не мізерною – в межах 1, 5 мільйона гривень.

Отож, починаючи з минулого року, Рівнеоблводоканал перейшов до, так би мовити, активної фази протистояння з мешканцями сіл, у  яких підприємство бере воду для рівнян – борги стягують за рішенням судів.

Унаслідок понад 30-річного використання підземних вод Горбаківським водозабором, з якого вода постачається переважно жителям м. Рівне, у сільських криницях вона давно вже зникла. З цієї причини біля садиб всихають садки, на хатах з’являються величезні тріщини, а на лузі утворилися воронки, в які провалюється навіть худоба. Використання Рівнеоблводоканалом  природніх ресурсів на території району у межах сіл Мнишин, Подоляни, Воскодави для забезпечення послуг з водопостачання жителів переважно міста Рівне призвело до утворення так званої «депресивної лійки».

Михайло Вознюк демонструє тріщини на своєму будинку

Документально довести соціальні зобов’язання держави чи області перед жителями сіл Мнишин, Подоляни, Воскодави зараз немає змоги, адже, як уже мовилося, керівництво Рівнеоблводоканалу  відмовило в доступі до технічної документації  щодо будівництва Горбаківського водозабору не лише окремому депутату райради, а й цілій  комісії райради  з вивчення водогосподарської ситуації  на території смт Гоща та Гощанського району. Комісія надіслала до обласної ради пропозицію щодо компенсації послуг з водопостачання  жителям сіл Мнишин, Подоляни, Воскодави за рахунок коштів обласного бюджету. Однак ОДА  відмовила у її задоволенні  через відсутність законодавчого механізму. ОДА пропонує вирішити проблему  шляхом встановлення засобів обліку води за рахунок коштів  обласного, районного та сільських бюджетів, що дасть, ймовірно, можливість здешевити послуги з водопостачання.

   Однак мешканці сіл виступають категорично проти такого варіанту вирішення проблеми і не бажають встановлювати лічильники, погрожують, що вийдуть перекривати  трасу Київ-Чоп. Про це вони заявили у понеділок, коли я поїхав у Воскодави, щоб почути думки людей і на власні очі побачити наслідки забору в селі води у великих обсягах. Дещо забігаючи наперед скажу, що складається враження, що  підступи до Рівного невдовзі можуть бути повністю заблоковані, бо з одного боку перекривати дорогу хочуть противники будівництва заводу Кроноспан, а з іншого – мешканці сіл Гощанщини. Доводиться констатувати, що влада, схоже, нині не бажає займатися системним вирішенням існуючих на Рівненщині проблем, а носиться з віртуальними ідеями, втілення яких в області зараз абсолютно не на часі.

У Гощанській райраді вважають, що дії керівництва Рівнеоблводоканалу, спрямовані на «силовий  варіант» вирішення проблеми щодо оплати послуг за водопостачання, яке надається жителям сіл Мнишин, Подоляни, Воскодави, шляхом звернення до суду, призвели до ескалації конфлікту та зростання соціального невдоволення жителів  згаданих сіл. Отож депутати райрадивимагають утворити робочу групу, яка вивчила б ситуацію, що склалася  у зв’язку з відбором води  Рівнеобводоканалом на території Горбаківської та Воскодавської сільських  рад Гощанського району, а також винести на  розгляд сесії облради питання про анулювання боргу за надання послуг водопостачання Рівнеобводоканалом жителям згаданих населених пунктів.

Також депутати райради пропонують передбачити в обласному та міському бюджетах кошти для геологічного вивчення запасів води у свердловинах з метою встановлення можливості подальшої експлуатації свердловин, а керівництву Рівнеоблводоканалу  – негайно вжити заходів для відмови від позовних вимог до жителів згаданих сіл.

Депутати райради вважають за необхідне, щоб Кабінет Міністрів передбачив  у Державному бюджеті кошти на завершення робіт щодо розв’язання комплексу проблем, пов’язаних зі стабілізацією водогосподарського стану в басейні річки Горинь, а також розробив та затвердив порядок компенсації за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів послуг із водопостачання, які надаються жителям населених пунктів, що потерпають від погіршення екологічної ситуації у зв’язку з відбором води.

Нам дуже хотілося почути коментар керівництва Рівнеоблводоканалу щодо того, які шляхи порозуміння з мешканцями трьох сіл воно пропонує. Але його керівники від будь-яких коментарів утрималися. Можливо, їм справді приємніше спілкуватися з тими журналістами, які приїжджають у село, все фотографують, слухають,  а потім пишуть у газеті, що мешканці одного зі сіл на Рівненщині відмовляються платити за воду.

• Василь Бурченя

 

Коментарі:

 

Роман Василишин, голова  Рівненської облради (1994-1998 рр, 2002-2006 рр.):

– Я пригадую, що сесія Рівненської облради, коли в цих селах загострилася ситуація з водою, почали з’являтися провали в грунті, прийняла рішення про будівництво там водопроводів та затвердила  нульовий  тариф, а десь – часткову оплату…  Але я вже 13 років не є головою, відійшов від цих справ і, якщо чесно, не пам’ятаю, як звучало перше рішення, яким ми дозволили так званий нульовий тариф. Значить для цього були всі підстави. Але сьогодні я пенсіонер і ні на що не впливаю.

 

Микола Сорока, голова Рівненської ОДА (1997-2005 рр.):

– Треба вже зовсім втратити совість, щоб вимагати в мешканців цих сіл оплати за воду та ще й виставляти борг.  Свого часу ми зробили велику справу, про яку сьогодні вже мало хто й згадує, –  забезпечили Рівне цілодобовим водопостачанням, а не в певні години протягом доби, як це було десятиліттями до нас. Ми це зробили за перший рік моєї роботи на посаді голови ОДА. Але згодом виникла інша проблема  – почала зникати вода в колодязях у цих селах.  Тоді ми пішли назустріч цим людям і затвердили нульовий тариф. І це, вважаю, правильно. І якби мені сьогодні хтось сказав, що треба платити за воду, то я б його послав би так, щоб він далеко пішов. Ці люди вже заплатили досить велику ціну за те, щоб Рівне цілодобово мало воду, в тому числі і ті чиновники, які сьогодні придумують різні схеми, щоб здерти з цих людей якусь міфічну заборгованість.

Іван Ткачук,

директор обласного центру зайнятості, екс-депутат облради, екс-голова Гощанської РДА:

– Так, дійсно, обласна рада приймала рішення про диференційовану оплату за користування водою мешканцями різних сіл Гощанського району. Хтось платив половину вартості, хтось – за нульовою ставкою. Я вважаю цих людей постраждалими, бо їх позбавили можливості користуватися водою з власних колодязів. Про які борги може бути мова? Вона може йти лише про початок оплати з певного періоду. Але я знаю, що люди налаштовані категорично проти, і я їх розумію. Вони хотіли користуватися водою з власної криниці, а не з водогону.

 

Ольга  Ющук, Воскодавський сільський голова:

– Нас  чомусь  намагаються видати за злісних неплатників, а в нас же – техногенна катастрофа, ситуація погіршується з кожним роком. У людей тріщать хати, а Рівнеоблводоканал тим часом нараховує нам плату навіть на небіжчиків, які вже давним-давно повмирали. Депресійна лійка має площу 60 кілометрів квадратних. Із активного сільськогосподарського використання виведено 50 кілометрів квадратних землі, на якій нічого не росте, і навіть корів там випасати немає можливості, бо вони провалюються в ями. Це землі запасу і, здаючи їх в оренду, ми могли б мати солідне наповнення бюджету. А так виходить, що ці землі втрачені назавжди. І проблема поглиблюється. Ми боїмося, що можемо опинитися серед пустелі. Адже мав би бути збудований не один, а цілий каскад – шість шлюзів, що дало б змогу підтримувати рівень підземних вод на належному рівні. Але цього зроблено не було.

     

Олександр Панчук, керуючий справами Гощанської районної ради:

– Депутатський корпус районної ради також стурбований ситуацією, що склалася між Рівнеоблводоканалом та мешканцями наших сіл, які входять до «депресійної лійки». Ми наполягаємо на тому, що має бути оприлюднена вся первинна документація щодо будівництва Горбаківського водозабору, і я впевнений, що там ми знайдемо відповіді на багато запитань. Якщо водоканал і надалі приховуватиме цю інформацію, то ми залишаємо за собою право витребувати її через суд.

     

Олександр Ткачук, депутат районної ради, голова райради одного з попередніх  скликань:

– Мені дивно бачити, з якою легковажністю обласна влада ставиться до того, що на Гощанщині невдовзі може статися техногенна катастрофа. Цю проблему треба вивчати, досліджувати і робити реальні кроки для уникнення майбутньої цієї катастрофи. Хто сьогодні знає, які, скажімо,  запаси води має Горбаківський водозабір? На який час їх вистачить? Треба врегулювати і проблему споживання води в селах району. Це треба робити, бо ж недарма дехто з науковців вже б’є на сполох, що в найближчому майбутньому Рівному доведеться пити воду з Басівкутського озера, бо на Гощанщині вона може просто зникнути.

 

 

Пропонуємо вашій увазі також розповідь місцевої жительки Олесі Жданюк, про те, яких втрат зазанала місцева природа внаслідок будівництва Горбаківського водозабору.

ЗА МОЄ ЖИТО МЕНЕ Ж І БИТО

Із кожним роком ми все більше й більше відчуваємо на собі негативні зміни у навколишній природі. І, як не прикро, сприймаємо це, як належне. Чому? А тому, що по-хижацьки, хамовито намагаємося все взяти від матінки-природи за максимумом. Збіднена, знищена, зруйнована, вона не пручається, не кричить, а мовчки протидіє за властивими їй природними законами. Так склалося, що жителі Воскодав, Мнишина, Подолян і Горбова стали заручниками господарської діяльності водоканалу, який постачає воду до обласного центру зі свердловин, що розміщені у заплав’ї р. Горинь у межах названих сіл. Надмірний водозабір призвів до порушень у природній екосистемі, що може викликати екологічну катастрофу.

Що ж насправді криється під звинуваченням «не хочуть платити за воду» і чому за наше жито нас же й бито? Ще з дитинства пам’ятаю багатющий світ Слибухи – найбільшого урочища в районі трьох сіл. Яке розмаїття рослинного світу, який дивовижний і багатий тваринний світ! Це була справжня казка, створена природою. На превеликий жаль, я не можу це диво показати своїм дітям і внукам, воно знищене нашими споживацькими інтересами. Вперше замахнулися на цю красу, втілюючи в життя «грандіозні» плани меліорації. Та остаточно вивело з ладу цю екосистему бажання забезпечити питною водою наш обласний центр. Внаслідок надмірного водозабору  рівень підґрунтових вод знизився до критичного значення. А на території воскодавської Слибухи чотири свердловини! Тому повністю деградували ґрунти. Пересушені торфяники – легкозаймисті. Навіть уламок опуклого скла при високих температурах може спричинити пожежу. Так і сталося. Від загоряння знищені поклади торфу на значній території, постраждали сінокоси пайовиків і сільський випас. 50 га землі виведені з ладу. Повністю зникли мохи, трав’янисті рослини і кущі, що складали основу екосистеми. Загинули риба, ящірки, тритони, водяні вужі і черепахи, від яких кишіло у кар’єрах, що лишилися після добування торфу. Птахи і тварини, здатні мігрувати, переселилися на інші території. Через відсутність води водоплавні птахи в Слибусі більше не гніздяться. На згарищі і навколо нього утворилася справжня пустеля з густими заростями полину, кропиви й осоту. Величезні тріщини по всій території урочища унеможливлюють ведення на ньому будь – яких рекультиваційних робіт.

На нашій території зараз не залишилося жодного озера чи ставка. На їхньому місці – зарості бур’янів. Найдовше протрималося в цих умовах джерело на горі Кемпа в урочищі Лисуха, але вже й воно зникло. Як наслідок – перестав існувати єдиний ставок, який круглорічно живився водами джерела. Надмірна кількість води зі ставка стікала, утворюючи річку-струмок В’ юнку. Ще кілька років тому ми мали змогу показати нашому юному поколінню цю праву притоку Горині, що з’являлася після рясних дощів або після танення снігу. Та коли висохло останнє джерело і клімат почав змінюватися не в нашу користь, річки не стало. Дорогою до Мнишина перехожих чарувало озеро – стариця Стара Горинь, плесо якого влітку покривалося вінком білих лілій. Немає озера, висохло, адже повені і паводки змінилися постійною меженню, і вода з річки перестала живити його. Під загрозою опинилися два види рідкісного звіробою в урочищі Діброва, завдяки якому запроектовано Дібровський ботанічний заказник.

Невідома на сьогодні доля первоцвіту весняного, занесеного до Червоної книги України, сімейство якого складалося буквально з кількох десятків особин в урочищі Лисуха. Поступово виводяться з ужитку характерні для нашого села слова: колодязь, криниця, джерело. Вже сьогодні це диковинка для наших дітей. А що буде завтра? І, нарешті, про нашу гордість – річку Горинь. Немає вже тої повноводної широкої красуні, що вабила до себе відпочиваючих. Навіть дамба не в змозі повернути їй колишню красу і силу. До слова: на проїжджій частині дамби з’явилися великі тріщини, дорога просідає. Надмірний водозабір призвів до зниження рівня води, що спричинило уповільнення течії, замулення та обміління. Очерет, осока і рогіз безперешкодно з’являються великими сімействами просто посеред річки.

Не можна мовчати і про рибний світ Горині. Він на грані зникнення. Все частіше жителі сіл скаржаться на появу тріщин у будівлях, на неврожай у садках і раннє старіння плодових дерев. Септики можна не викачувати роками, зливна вода розсмоктується в ґрунті. А для повноти мінорної картини природа проти нас обрала собі в союзники клімат. Потепління, зменшення кількості опадів підсилили критичне зниження рівня води в ґрунті, а водозабір не припиняється, воду продовжують постачати на потреби обласного центру. Тепер ми в переліку сіл депресійної лійки. Не знаємо, як вирішать нашу долю державні мужі, але в цій ситуації прості люди, як завжди, крайні. Ніхто не питав нашої згоди на водозабір, не радився з нами. Тільки от не передбачили, що найбільші збитки від такої хорошої справи понесемо ми, жителі названих сіл. Певний час діяв встановлений нам нульовий тариф на оплату водопостачання, який згодом був відмінений, хоч екологічна ситуація не покращувалася, а гіршала буквально з кожним роком. Тепер нам виставили борги за оплату води і вимагають їх реструктуризувати, тобто, сплатити в розстрочку. А людям властиво боротися за свої права, тим більше, що їх нам гарантує Конституція.

• Олеся Жданюк,

жителька с. Воскодави

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: