Людські проблеми об’єднують

Таких  старожили-дотепники інколи прозивають насебеньками, адже йдуть на вибори лише для того, аби працювати на себе, свою родину. Чи не звідси всі дрібні й великі біди у тих же селах, де люди не мають роботи, належних умов проживання, відпочинку, лікування, навчання, а відтак молодь полишає батьківські гнізда, земля заростає бур’янами, самі села поступово перетворюються на пустку, де безпросвітно пиячать і крадуть…

Слава Богу, що серед обранців до органів законодавчої влади всіх рівнів є багато й таких, котрі живуть інтересами своїх виборців, у міру можливостей допомагають їм ставати на ноги, поліпшують їхні  побутові умови,  дбають про змістовне життя молодих і забезпечену старість людей похилого віку. Є вони і в Костопільській районній раді, очолюваній Віктором Талащуком. Власне, нинішні депутати цієї райради відрізняються  від багатьох інших однією рисою, яка об’єднує їх заради розв’язання  проблем усіх громад: у сесійній залі вони працюють не під партійними прапорами, а під прапорами держави і району. Тому знаходять здебільшого порозуміння між собою, шукають  якнайкоротші шляхи до вирішення нагальних питань сьогодення.

Хід конем

Одним із ініціаторів такого «одностороннього руху» до розв’язання проблем району і місцевих сіл  є  депутат райради, директор лісопереробного підприємства  «Укртехноліс» Руслан Потапчук. Саме він у розмові з колегами-обранцями знайшов вихід у розв’язанні непростої проблеми: яким чином фінансово сприяти сільським громадам у вирішенні соціальних питань. Молодий підприємець, а за ним й інші  депутати,  причетні  до бізнесу,  змінили міські місця реєстрації приватних підприємств на сільські. І тепер сплачують податки у  сільську казну. А значить, у  місцевих органів самоврядування з’являються кошти і на облаштування населених пунктів, і на ремонти закладів соціально-культурного призначення, й на інші нагальні потреби.

Поталанило в цьому плані мешканцям сіл Постійненської  сільської ради, очолюваної Миколою Жуком. Завдяки фінансовій підтримці  Руслана Потапчука місцевий орган самоврядування уже встиг багато чого доброго зробити для своїх земляків як у Постійному, де мешкає  2150 осіб, так і в менших селах – Ганнівка та Перелисянка. Зокрема, Постійне нині називають місцевим поліським… Парижем! А знаєте чому? У ньому з’явилося сучасне вуличне освітлення із сімдесяти шести енергозберігаючих ліхтарів. Плата – невисока, а зручностей - багато. Ті ж постійненці – робітники ТзОВ «ОДЕК Україна», що в сусідньому Рівненському районі, яким доводиться повертатися з роботи в пізню пору, дякують за таку турботу. А найперше – депутату і директору  лісопереробного підприємства за кошти.

До проблем – із надією

Зникла у Постійному і проблема з дорогами. Всі одинадцять його вулиць мають добротний вигляд. Центральні – асфальтовані, а інші – білощебеневі. На це використано 80 тисяч гривень з обласного бюджету, а решта – кошти сільської громади. А ще тішаться постійненці своїм сільським садочком на 60 місць. Його реконструювали: замінили підлогу, встановили пластикові вікна. З деревом, до речі, допоміг народний депутат, уродженець Злазного Микола Шершун, а на нові вікна пішли кошти сільської громади.  Щоправда, поки що не всі дошкільнята мають можливість виховуватися в цьому закладі – місць бракує.

Також планують тут звести сучасний будинок культури, адже наразі він – у стінах  колишнього побуткомбінату.

– На це потрібні чималі кошти, – зізнається Руслан Потапчук. – Однак віриться, що їх ми знайдемо.

Не сумнівається в цьому і  сільський голова. Зрештою, як і всі мешканці Постійного, бо цього депутата бачать у своєму селі часто, спілкуються з ним, прохають, радять. І він допомагає. Не обминає і  місцеву загальноосвітню школу, де навчається 280 дітей. Щоправда,  цьогоріч  тут першачків лише 11, але вже наступного навчального року за парти сяде їх аж 35. Тож і про це не слід забувати. Пам’ятають депутати і про фельдшерсько-акушерський пункт, яким завідує Тетяна Шворобей. Наприклад, за кошти громади у цьому медичному закладі нещодавно здійснено капітальний ремонт кабінету щеплень. Тож дякують за це медики депутатам райради Руслану і Людмилі Потапчукам (дружина пана Руслана обиралася  також депутатом від Постійного),  сільському голові, його колегам.  Слова вдячності за підтримку  чують ці люди і з уст завідувачки сільської бібліотеки Ольги Довжаниці. 

Робота не дає опускати рук

– Але чи не найпершою проблемою, все-таки, є працевлаштування сільського населення, – каже голова райдержадміністрації Сергій Коваль, який задоволений співпрацею виконавчої влади з депутатським корпусом. Керівник району радий, що в особі обранців до районної та сільських  рад все частіше бачить ініціативних людей, які хочуть зробити життя у місті й селах кращим і  підставляють виконавчій владі своє плече. Так ось, у тому ж Постійному діє свинокомплекс «РОКО-М’ясо», де працює 30 осіб, у ТОВ «Фаристал-Сервіс», яке займається торгівлею лісу, теж певна кількість мешканців села зайняті постійною роботою. А ще в Постійному – 11 приватних магазинів, що дають роботу селянам.  Дає роботу людям і місцеве лісництво. Все це – зайнятість, і, звісно, кошти для сільської казни. З того ж лісництва, наприклад, у сільський бюджет  цього року вже надійшло майже 45 тисяч гривень. Та найбільше постійненців (80) їздить на роботу в ТзОВ «ОДЕК Україна». 

- Дають надію на краще життя нашим людям і приватні господарства, - розповідає сільський голова Микола Жук. – Сімдесят господарів мають трактори, селяни утримують 300 корів, 250 коней. Із наявних 900 паїв 330 обробляються. Люди вирощують картоплю, зернові, овочі. Словом, і клопотів вистачає,  і проблем. Але головне – виборці знають, до кого з депутатів звернутися за допомогою. Особливо за справи громади вболівають сільські обранці Володимир Новачук, Кузьма  Шевчук (він є найстаршим  за віком депутатом сільради),  Мирослава Литвинчук, секретар сільради Світлана Жук…

Кожна копійка має адресу

Повертаються земельні паї до їхніх власників. А це – і  надія, що земля не облогуватиме, і кошти в казну сільської громади. Так, торік місцевий бюджет поповнився «земельними» коштами у сумі 12,5 тисячі гривень, а цього року має надійти 35 тисяч. ТОВ «Фаристал-Сервіс» заплатило єдиного податку 70 тисяч гривень, а до кінця року надійде ще 30 тисяч. Ці кошти й використовуються громадою для вирішення соціально-побутових і культурних питань, зокрема й на реконструкцію дошкільного навчального закладу.

– Плануємо ще замінити дах, двері, – каже завідувачка закладу Ірина Нездюр. – Хотілося б і розширити його, бо ж дітей народжується все більше…

Утім, уже планує  місцева громада вишукати кошти на виготовлення проектної документації на спорудження будинку культури, генплану забудови самого села. Вартість останнього, підрахували в сільраді,  - майже 120 тисяч гривень. До кінця року хочуть зробити освітлення вулиць і в селі Ганнівка.

Порозуміння додає впевненості

На розвітання  зазирнули у відділ зв’язку і застали  за упакуванням поштової сумки листоношу Світлану Гапун. Поцікавилися:

– А про що селяни хотіли б читати у газеті?

Співбесідниця відповіла:

– Пишіть  частіше про добрих людей і добрі справи. Це додасть усім віри в завтрашній день.

Що ж, слушна порада. З нею і вирушили далі…

Неподалік Постійного розкинулося  село Бичаль  Деражненської сільради, в якому народився і виріс Руслан Потапчук. У ньому теж відчувають допомогу депутата. Подбав він  про освітлення вулиць,  допомагає місцевій дев’ятирічці.

– Ремонт комп’ютерної техніки, придбання музичної апаратури, інструментів для майстерні, спортивного інвентарю, ремонт класних кімнат, – все це заслуга насамперед  нашого небайдужого земляка, - почули від вчителя школи Володимира Чернецького. І, напевне, не випадково, адже кандидатуру Руслана Потапчука  районна влада хоче подати на конкурс зі здобуття звання «Гордість Рівненщини».

– У нашому районі – 19 сільських рад, – підсумовує голова Костопільської райдерж-адміністрації Сергій Коваль. – Їм підпорядкований 61 населений пункт, де мешкають і діти, і дорослі  зі своїми проблемами та сподіваннями. Лише спільно з депутатами ми зможемо поліпшувати життя краян. Основа нашої впевненості у позитивних результатах – порозуміння.

• Юрій Береза