Льонокомбінат розширює горизонти

Минуло лише п’ять місяців від часу пуску першої лінії на відновленому колишньому гіганті легкої промисловості Рівненському льонокомбінаті. Надсучасне комп’ютеризоване устаткування з Німеччини,  аналогів якому немає в Україні, за цей короткий час дало змогу виготовити  тисячі погонних метрів високоякісного трикотажу, а ще - можливість керівництву підприємства утвердитися в думці, що виробництво потребує подальшого удосконалення матеріально-технічної  бази. Адже це, передусім, знизить собівартість тканини, що тут випускається,  і вона зможе гідно конкурувати на ринку, витісняючи китайську та турецьку продукцію.

 

Днями на підприємство завітали представники німецької фірми «Тісс» та італійської «Лафер», з якими Олег Червонюк підписав контракти на поставку нового обладнання. Зокрема з Німеччини в найближчі чотири місяці надійде обладнання на суму 650 тисяч євро. Це буде устаткування не лише для виробництва та фарбування тканин, але й для економії води та палива.

 

– Здавалося б, чи варто платити такі великі кошти за кілька тонн металу? - запитує Олег Червонюк. – Звичайно, що ні. Металопрокат коштує не настільки  й дорого, а основна плата – це винагорода за інженерну думку, за ті високоефективні технології, що дають можливість випускати надзвичайно якісну продукцію. Фірма «Тісс» - одна з провідних у фарбуванні текстилю,  тому ми з нею й працюємо. Я впевнений, що у майбутньому, без сумніву, зможемо скласти конкуренцію закордонним виробникам. Це для нас стратегічно важливо, адже дасть можливість  працювати та заробляти кошти нашим людям, а не китайцям чи туркам.

 

Що ж стосується системи підігріву води, яку незабаром встановлять на льонокомбінаті, то підраховано, що вона дасть можливість економити від 30 до 40 відсотків енергії. Олег Червонюк, зробивши невеличкі підрахунки, наголосив, що таке обладнання за рік зекономить - небагато-немало - 1 мільйон 200 тисяч гривень. - То чи варті німецькі інженери того, щоб отримувати високу зарплату? – запитав риторично. - Й де розробки наших науковців, які б ми могли використовувати у себе на виробництві? Загалом, щоб було зрозуміло для пересічного споживача, ми віддаємо 700 тисяч гривень за трубу з трьома вигинами, але на сьогодні саме німці вигинають її найкраще. Уже за короткий час вона себе окупить й надалі даватиме відчутну економію для підприємства.

 

Якщо з німецькими фірмами керівництво льонокомбінату співпрацює вже давно, то з італійцями лише налагоджує зв’язки. Але, вивчивши їхній досвід, переконалося, що їхні машини дадуть можливість урізноманітнити структуру тканин. Олег Червонюк продемонстрував присутнім, наскільки приємною на дотик є готова продукція, яка пройшла обробку на італійському обладнанні. Як зазначив менеджер фірми «Лафер», вже за три місяці вони привезуть і встановлять у Рівному чотири агрегати, навчать працівників керувати новими машинами, а від рівнян лише потрібно багато виробленої тканини, щоб з нею можна було безперебійно працювати.  І вже з конвеєра виходитиме не простий трикотаж, а з начосом для утеплення, плюш, мікрофібра. До того ж тканини не будуть розтягуватися  та деформуватися. Адже головна мета Олега Червонюка - зробити продукцію конкурентноздатною, яка б витіснила зарубіжних виробників й дала можливість заробляти українцям.

 

Італійський партнер, познайомившись із роботою підприємства, оглянувши  цехи з виробництва,  фарбування, сушіння тканини, запевнив, що він бував у багатьох країнах, що утворилися на пострадянському просторі, але лише  у Рівному пересвідчився, наскільки уміло та правильно керівники льонокомбінату ведуть бізнес. «Я бачу, що кошти, які вкладаються у виробництво, дають вагомий результат, який побачиш не скрізь,  - підсумував Фйоренцо Бошіро. -  І якщо ви будете йти так і далі, то зробите зразкове підприємство, про яке заговорять і в Україні, і в Європі».

 

За словами Олега Червонюка, він не збирається зупинятися на досягнутому. Його мета - працювати на перспективу, щоб реалізувати в життя  ідею: зробити Рівне центром легкої промисловості. А  для цього в нього є всі можливості.

 

• Ольга Дем’янчук