Легенда пішла. Легенда залишилася...

... Фотографію цього чоловіка я багато років ношу між іконками Ісуса Христа та Божої Матері. Тому, що зобов’язана йому життям. Тому, що це людина від Бога. Напевно, він його послав, аби той рятував інших. Я маю на увазі польського кардіохірурга професора Мар’яна Зембалу.
Звичайний сільський хлопець із Кшепіц, який, прочитавши дві книги про медицину, вирішив стати лікарем, вступив до Вроцлавської медичної академії. Весь свій час віддавав навчанню – втім все життя нічого не міг робити абияк... Але оскільки постійно піднімав перед собою планку власних вмінь і знань, то постійно старався потрапити до якоїсь західної клініки на стажування – то в Німеччину, то в США. Навіть мріяв дістатися в Південну Африку до професора Бернарда, який першим у світі пересадив серце. Аби удосконалюватися у професії, якось продав усі свої дрібні надбання і велосипед з фотоапаратом на додачу, щоб мати за що жити. Бо умова була така: він мав утримувати сам себе. Погодився. І їв раз у день. Піцу. Бо лише на неї вистачало грошей. Відтоді на піцу не міг дивитися. Але, коли згодом очолював центр хвороб серця у Забже, завжди надавав житло і виплачував стажерам невелику стипендію. І раз у день безкоштовно годував.
Свого часу проходив стажування в Утрехті в Голландії. Знаючи складну ситуацію на той час у польській медицині, попросив, аби там прооперували хворих польських дітей, які мали вроджені вади серця. Ті прислухалися до прохання молодого лікаря. Згодом він згадував: думав, що зроблять операції 20-30 дітям, а голландці безоплатно прооперували більше 400. Отож і потім Мар’ян усе життя старався «повернути борг», роблячи операції безоплатно тим, хто не може сплатити. Серед них опинилася і я. Адже могла сплатити лише половину необхідних коштів. Дозбирувати решту не було ні часу, ні сил… Бо, як сказав Мар’ян Зембала, переглянувши результати обстежень, «…будь-якої хвилини може бути пізно». У київській клініці про таке навіть не заїкалися. Сказали приїжджати лише тоді, коли будуть всі кошти і додали: «Приїджайте, якщо доїдете». Отакі два різних погляди на життя…
Про дивовижного польського професора із Забже я чула й раніше від рівненських кардіологів, котрі перебували у польській клініці на стажуванні. Лікар Рівненської міської лікарні Ігор Кривко, побувавши в Сілезькому центрі хвороб серця, сказав, що це була як друга альма-матер, де щедро навчали всьому, що знали самі. Там і освоїв методи кардіології, про які в Рівному лише чули. Але незабаром, саме завдяки Мар’яну Зембалі, це стало звичним явищем. Бо саме він привіз у лікарню ангіограф. З тих пір у нас стали можливими обстеження та операції, які вже давно робили у Європі.
У Польщі Мар’ян Зембала – легенда. Адже він був одним із тих, хто відкрив нову сторінку в кардіології країни. У 1985 році разом зі Збігнєвом Релігою, Анджеєм Бохенеком та іншими лікарями створили воєводський центр хвороб серця у Забже. І творили там дива. Тут вперше в Польщі Реліга зі своєю командою успішно пересадили серце, сюди з усієї країни привозили найважчих хворих, яких вже ніхто не брався лікувати.
Між іншим, коли створювався центр, аби менше витратити коштів, Мар’ян Зембала сам клав у операційній плитку, чому навчився під час одного зі своїх стажувань у свого співвітчизника, коли не вистачало грошей на життя і треба було підробити. Вони, ці молоді кардіологи, були амбітні, вони творили нову медицину і присвятили їй життя. І хоча до них ставилися насторожено, добилися свого. Недаремно згодом у Польщі про них зняли художній фільм, який так і назвали – «Боги».
 – Сьогодні клініка у Забже – це не тільки успішні пересадки серця, це ще й найсучасніше лікування інфаркту міокарда. Це доступність інвазивної кардіології 24 години на добу, це пересадка легень та серця і легень одночасно. Це створення штучних шлуночків – ділився Мар’ян Зембала.
А потім він був міністром охорони здоров’я Польщі і добився зі своєю командою, аби Євросоюз виділив для польської медицини кошти. Це була величезна сума – 20 мільйонів євро. І це завдяки авторитету Зембали, бо в Європі знали його порядність.
Коли у нас почалася війна на Донбасі, він зібрав цілу фуру ліків, яку доправив в Україну. Окрім того разом із дружиною Анною вони придбали й передали нашим воїнам вісім комплектів бронезахисту. Пам’ятаєте, як тоді українці їздили до Польщі, аби придбати для воїнів бронежилети? Україну він любив, розумів її труднощі, розумів лікарів, які прагнули робити сучасну медицину, як і він колись. Особливі зв’язки мав із Рівненською міською лікарнею, куди доправляв апаратуру та ліки, навчав у Забже лікарів, запрошував їх на медичні конференції та конгреси. По суті, сучасна вітчизняна кардіологія почалася тут із нього. І звісно оперував рівненських хворих.
До речі, за самовіддану працю й допомогу Україні його нагородили орденом «За заслуги».
А ще свого часу він був членом наукової ради Світового кардіохірургічного товариства, президентом Польського товариства трансплантологів, Президентом Європейського кардіо-торако-хірургічного товариства.
...Легенда на ім’я Мар’ян Зембала 19 березня року 2022-го пішла до Бога. Так важко повірити, що його нема. Але він залишився. Залишився в тих нових починаннях у кардіохірургії, котрі щедро передавав іншим. Залишився у численних підручниках, які написав. Залишився, врешті, у житті і серцях тих, кого він врятував. Одна з багатьох – я. І його фотографію й надалі носитиму між іконками Ісуса та Божої Матері.
 • Тетяна Ляшенко