Круте піке аеропорту

Рівненський аеропорт уже  багато років поспіль нагадує валізу без ручки – нести далі немає змоги, а кинути – шкода. Вдала ідея передати об’єкт у концесію зі збереженням спеціалізації свого часу успішно провалилася, і лише історія знає, хто був причиною цього провалу – несерйозний інвестор, який дав задній хід, чи обласна влада, яка занадто багато хотіла і врешті-решт нічого не отримала. Період такого собі ренесансу, коли з рівненського летовища можна було злітати в Єгипет, Туреччину, тривав недовго, й авіаперевізники з власної ініціативи припинили співпрацю з нашим аеропортом. Отож, час від часу керівництво підприємства звертається до обласної ради та ОДА з проханням погасити заборгованість із зарплатні, комунальні витрати тощо.  

Але  ці невеликі фінансові вливання з обласного бюджету ситуацію і саме підприємство, по суті, не рятують, бо замість того, щоб заробляти і  спільними зусиллями разом із обласною владою поступово вибиратися з боргової ями, в аеропорту займаються банальним проїданням грошей. Нині борги підприємства склали вже 20 мільйонів гривень. Очевидно, що й це не межа. Але в цій сумі є ще й понад 2,5 мільйона гривень боргу із заробітної плати: на підприємстві працює 80 осіб, і заборговану зарплату працівники підприємства вимагають не в директора Ігоря Насинюка, а в голови ОДА та голови облради. Схоже, що з цього питання очікується серйозний розбір польотів і на найближчій сесії облради у п’ятницю, але йти на якийсь компроміс доведеться всім зацікавленим сторонам, інакше підприємство доведеться закрити, а це величезна територія розміром 160 гектарів, за якою все одно доведеться комусь наглядати.

Коментарі:

Олексій Муляренко, голова Рівненської ОДА:
– Маю чимало запитань до керівництва аеропорту. В мене складається враження, що воно намагається перекласти свою відповідальність на обласну раду та облдерж­адміністрацію. Стосовно програми підтримки аеропорту, її, як відомо, розробила обласна державна адміністрація, і вона є. Із наступного року ми плануємо часткове фінансування цієї програми для того, щоб потроху виходити зі ситуації, яка склалася. Але так не може бути, щоб аеропорт  просто функціонував у режимі проїдання грошей, а ми постійно дотували його з обласного бюджету. Ми маємо вирівняти ситуацію, яка склалася до цього, забезпечити можливість придбання в майбутньому обладнання, можливо, провести певні види будівельних робіт тощо. Але домовлятися за них і забезпечувати їхню комерційну діяльність ми не можемо. Планувати, проводити переговори, зустрічатися з партнерами – це має робити керівник аеропорту, а не голова ОДА чи голова облради. Руліжна доріжка не погіршила можливостей Рівненського аеропорту, вона мала їх покращити, і те, що вона нині не здана в експлуатацію, жодним чином не унеможливлює функціонування аеропорту. Роботи справді були зроблені, але щось коментувати з цього приводу зараз я не можу, бо є відкрита кримінальна справа і проводиться експертиза. Впевнений, що суд прийме справедливе рішення і встановить, чи є там провина будівельної компанії, чи її немає.

Ігор Тимошенко, заступник голови Рівненської ОДА:
– Із вересня цього року на підприємстві накопичено  понад 2 млн. гривень боргу із зарплати. Якщо ми раніше говорили про загальну суму боргу в розмірі 15 мільйонів, то нині вже маємо 20 мільйонів разом із заробітною платнею. Я не бачу жодних дій директора, якого в нинішньому році затвердила облрада за контрактом на 3 роки. Обласна програма підтримки аеропорту  була прийнята в травні 2018 року. Ініціювала її розробку і розробляла Рівненська ОДА. Програма – це механізм вирішення проблемних питань, які накопичилися на цьому підприємстві. У документі окремим рядком прописано погашення заборгованості попередніх років. Разом із податковою та пенсійним фондом ми прийшли до думки, що якщо нам першочергово вдасться погасити 8 мільйонів, то решту суми заборгованості ми можемо реструктуризувати і розтягнути на 3-5 років. Питання лише в тому, що треба було рухатися далі.
Директор підприємства відповідає за все, і людина, яка йде на таку посаду, має усвідомлювати, що, в першу чергу, за ситуацію на підприємстві відповідатиме вона, а не розповідати натомість облраді й ОДА, що вони повинні виділити кошти. Напевно, що таки маємо, але директор має теж робити певні кроки. На нинішній рік планувалося часткове фінансування аеропорту за цією програмою за умови перевиконання бюджету. Але перевиконання бюджету не відбулося. Знаю, що в 2019 році фіксування програми підтримки рівненського летовища буде точно. Не можу зараз назвати конкретну цифру. Але це не буде ні 17, ні 20 мільйонів. Борг ми будемо гасити поступово.
Головне питання і головна проблема – чи з’являться в аеропорту надійні замовники послуг. Це виключно питання менеджменту й однозначно директора Ігоря Насинюка. Я точно впевнений в тому, що якби попросив пана директора принести список замовників послуг аеропорту, то він приніс би мені два «е-мейли» фірми Скайап, де написано, що компанія просить повідомити, чи Рівненський аеропорт готовий приймати рейси. Це все, що принесе директор аеропорту. Крім забезпечення техніки у мене велике питання до менеджменту підприємства. Його директор має щоденно штурмувати лоукости, так би мовити, не вилазити від них, з’ясовувати, на яких умовах вони зайдуть, щоб це було чітко: один, два, три. Такі переговори, я чомусь упевнений, ні з ким не ведуться. Тому сума коштів, яку ми передбачимо в бюджеті на наступний рік, буде спрямована на те, щоб захистити працівників аеропорту, бо ми розуміємо, що вони стали заручниками ситуації. Дуже хотілося б, щоб у майбутньому працівники не лише захищали свого директора, але й вимагали від нього реальних кроків задля подальшого розвитку підприємства.  

Ігор Насинюк, директор Рівненського аеропорту:
– Не хотів би нічого коментувати до засідання сесії облради. Делегація від колективу профспілки планує зустрітися з керівництвом ОДА. У ситуації, що склалася на підприємстві, ми нікого не звинувачуємо. Просто, якби Програма розвитку аеропорту, прийнята облрадою, була профінансована, то ця ситуація просто не виникла б. Сьогодні заборгованість аеропорту складає майже 17 млн. гривень, тягнеться вона ще з 2007 року. Ситуація дуже непроста, і треба всім разом працювати над тим, щоб поліпшити економічний стан підприємства.