Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Коли вже визнаємо себе самі?

Непростий процес переходу релігійних громад до новоствореної  і вже визнаної окремими помісними церквами  Православної  Церкви України поволі рухається вперед. Цей рух доволі непростий, у першу чергу, через розбурханість і розхристаність українського суспільства, де майже кожен вважає, що правда на його боці, та вплив Російської православної церкви в Україні.  Це ми побачили на прикладі одного храму – Кузьми і Дем’яна в с. Розваж Острозького району. Навесні цього року більшість парафіян цієї церви перейшли до Православної Церкви України. Інша ж частина колись єдиної релігійної громади  не може змиритися з цими реаліями і досі…

Не реконструкція, а знищення

Церкву Кузьми і Дем’яна в селі Розваж Острозького району на Рівненщині звели ще в 1781 році. Під час її так званої реконструкції у 2008 році будівельники порізали її головну баню, спалили намальовану зсередини на куполі ікону Святого духа у вигляді голуба.
— Мені аж очі на лоб полізли, як побачив на церкві будівельників із бензопилою. Вони кремсали маківку храму. Дошки та балки кидали додолу, а потім спалювали. Встигли знищити головний купол пам’ятки й перетворили на попіл намальовану зсередини на ньому ікону Святого духа у вигляді голуба. По периметру старої церкви почали зводити з дерев’яних брусів нові стіни. Керував усім цим варварством настоятель храму. Мене ледь не побили, що знімав нищення святині на мобільний, — ділився тоді наболілим у ЗМІ місцевий крає­знавець Микола Бендюк.


Пам’ятка архітектури на той час справді потребувала реконструкції. Львівські науковці розробили проект її реставрації. Планували підважити церкву й замінити старі балки, зміцнити конструкцію центрального купола та просочити спеціальною захисною рідиною всю будівлю. Насправді ж замість реконструкції збудували новий храм у характерному гуцульському стилі. До речі, саме гуцули і будували. А за знищення пам’ятки архітектури 18 століття і дотепер ніхто не відповів.
Тодішній настоятель церкви Кузьми і Дем’яна УПЦ МП отець Василь тоді запевняв, що, мовляв,  не збирався ламати храм, а хотів зробити як ліпше, бо будівля могла завалитися.

Скрупульозності  церковного діловодства нині можна лише позаздрити

Можна лише подивуватися, з якою скрупульозністю велася в церкві касова книга та інша документація упродовж позаминулого та минулого століть. Ці документи збереглися в церкві і до цього часу. Як свідчать записи у церковній книзі, батюшка звітувався перед парафіянами за кожну витрачену копійку церковних коштів. Чеки, розписки, талони на пальне і автобусні квитки ще й досі зберігають в цій книзі.

Документація старанно велася, вважайте, до середини 90-х років минулого століття.  На які пожертви жила церква після цього періоду і як їх витрачала, уже ніколи ніхто не дізнається, бо документів просто не існує. Щоправда, після самовільної реконструкції  церкви, яка велася під керівництвом попереднього батюшки, всі документи перенесли у  дзвіницю. Тут, до речі, можна знайти і хрест із дзвіниці та елементи старого іконостаса. 

Настоятель із меншістю вирішили  залишитися в московській церкві

– Ми неодноразово спілкувалися з о. Василем про перехід в лоно ПЦУ. І він спочатку погоджувався, принаймні на словах, а потім його наче підмінили, категорично відмовився виконувати волю парафіян, – розповідає один із ініціаторів переходу, керівник ПСП «Розвазьке» Петро Ягодка.  За його словами,   пропонували тодішньому настоятелю,  щоб служба в церкві проходила почергово  для обох громад. Але  на це він теж не пішов. Прихильники ПЦУ зібрали 226 підписів за перехід. Тих, хто вирішив залишитися з московським патріархатом, виявилося 70.  Після категоричної відмови о. Василя почергово правити службу в храмі  прихожани ПЦУ спочатку навіть планували збудувати свою церкву, оскільки є вільна  ділянка  на центральній вулиці села. Але потім подумали: а, може, вже настав час наводити лад у власній хаті, чому вони  кудись мають йти, це ж їхня церква, і все, що є в ній, придбане – за їхні ж пожертви та  пожертви ПСП «Розвазьке»  І тому було прийняте рішення зайти в церкву. Звісно, що їх туди не  пускали.  Дехто навіть прикував себе до вхідних дверей. Але їм це не допомогло. Вірні ПЦУ таки зайшли в церкву і, можна сказати, цим врятували її від подальшої руйнації і почали наводити в церкві лад.
Як розповів нам староста храму пан Василь, після так званої реконструкції  храму у 2008 році дерев’яні лупанки, старе церковне начиння і навіть ікони  були порозкидані  по всьому церковному дворі та на даху дзвіниці аж до нинішнього року, відколи храм перейшов до ПЦУ. Багато ікон та інших коштовностей були вивезені в невідомому напрямку. Нині частина старовинних ікон знаходиться  на реставрації, відновлено  іконостас, який став окрасою храму,  упорядковано територію перед  храмом, добудовують приміщення, яке планують використовувати для недільної школи, упорядковані дерев’яні  конструкції з колишнього храму. Тобто відбувається процес відродження храму.

Ентузіасти анонімних епістол  не сплять

Одначе час від часу  в електронних ЗМІ з’являється чергова порція отрути, спрямована проти  ініціаторів  переходу, яку вигадують представники так званого Союзу православних журналістів.
– Я зачитував у церкві  анонімні  листи, які були адресовані мені та невістці Ірині і мають образливий характер.  Знаєте, скажу чесно, я вже чоловік немолодий, багато чого пережив у житті, але так і не можу зрозуміти, чому розвазькі вчителі, за виключенням однієї освітянки, які мають виховувати в дітей патріотизм, лишилися вірними  московському патріархату? Скажіть мені, скільки ще треба смертей наших синів, братів, батьків на сході, щоб зрозуміти, що ці речі взаємопов’язані. Як ще пояснювати, які ще кроки треба зробити? ПЦУ вже визнала грецька церква, однозначно, що визнають й інші помісні церкви, а от визнати самих себе ми чомусь не хочемо, – зазначив Петро Ягодка.
Роман Вістенко

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: