Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Коли опір поліцейським не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства?

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу захисника особи, засудженої за хуліганство (ч. 3 ст. 296 КК України). На думку захисника, порушення, допущені судами, не дали можливості перевірити обставини, які підтверджують відсутність у діях особи складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Як зазначила колегія суддів ККС ВС у постанові, апеляційний суд, залишаючи скаргу обвинуваченого на вирок райсуду без задоволення, своїх висновків не мотивував, усіх доводів належним чином не перевірив, обмежився лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості особи у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення. Ці порушення є істотними, оскільки вони перешкодили перевірити з достатньою повнотою обставини, які дають змогу зробити висновок про наявність чи відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції виключив частину обвинувачення, а саме вчинення особою хуліганських дій у приміщенні кафе, на припинення яких прибули працівники поліції. Водночас у вироку встановлено, що працівники поліції зупинили чоловіка на вулиці для встановлення його особи та обставин конфлікту, що відбувся в кафе. Він не виконав законної вимоги правоохоронців, поводився зухвало, чинив фізичний активний опір – відштовхував поліцейських, шарпав за одяг і технічні засоби, викрикував на їх адресу грубі нецензурні висловлювання, внаслідок чого до нього було застосовано спеціальні засоби.

Дійшовши переконання про наявність у діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України (грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства (хуліганство), пов’язане з опором представникові влади, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку), суд жодним чином не зазначив, чи має якесь правове значення виключення частини обвинувачення.

Під час кваліфікації хуліганства насамперед слід звернути увагу на те, що його безпосереднім об’єктом є громадський порядок, тобто суспільні відносини, сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників, і полягає він у дотриманні усталених правил співжиття.

У ч. 3 ст. 296 КК України передбачено відповідальність за хуліганство, пов’язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Опір як кваліфікуюча ознака хуліганства виявляється в активній протидії (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо) представникові влади чи громадськості або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов’язок з охорони громадського порядку. При цьому опір має бути складовою частиною хуліганства, мати місце в період його вчинення.

Якщо ж опір було вчинено після припинення хуліганських дій – як протидію затриманню, він не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства, і відповідальність має наставати за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених відповідними частинами статей 296 і 342 КК України.

Із встановлених судом обставин випливає, що опір не був складовою частиною хуліганства, він не мав місця в період його вчинення, оскільки факт хуліганства в приміщенні кафе, який передував встановленій події, виключений як такий, що не був підтверджений у судовому засіданні.

Крім того, суб’єктивна сторона хуліганства характеризується прямим умислом на грубе порушення громадського порядку та мотивами явної неповаги до суспільства. Тобто коли винний усвідомлює, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього.

Відповідно до вироку чоловік вживав нецензурну лайку виключно до правоохоронців, відштовхував, шарпав за одяг і технічні засоби. Судом також не доведено того, що в особи був умисел саме на грубе порушення громадського порядку.

ККС ВС частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Детальніше з текстом постанови ККС ВС у справі № 463/4135/16-к (провадження № 51-1070км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/91722814.

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: