Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Із чиновниці – в кондитери

Кондитерські вироби не тільки смачні, але й красиві. Різноманітні тортики, тістечка, печиво… У багатьох людей може скластися враження, що професія кондитера – це просто та легко. Але як же насправді?
Юлія Хажанець полюбила кондитерське мистецтво ще в дитинстві. Проте довгий період її життя воно було лише як хобі, на яке згодом і часу не завжди вистачало – майже все займала робота. Дванадцять років пані Юлія була державним службовцем і керувала комунальним підприємством «Рівнекнига». Однак, після закінчення контракту на підприємстві, жінка залишилася без діяльності, якій віддавала весь свій час та енергію. Розлучатися із роботою було важко, та й куди далі рухатися – невідомо. Бували моменти, коли й зовсім опускалися руки… Отут хобі і випливло на перший план. Зараз Юлія Хажанець не уявляє життя без смачненьких солодощів, якими тішить і інших людей. Хоч вона вже «набила руку в кондитерстві», однак, за її словами, немає межі досконалості, тому продовжує вчитися. І вже має певні плани.
– Як у Вас розпочинається тиждень?
– Кожен тиждень розпочинається активно: після того, як заводжу сина до школи, їду і сама на навчання. Адже зараз я вважаю себе ще кондитером-початківцем, бо стою на обліку в центрі зайнятості і від нього проходжу навчання за професією «кондитер». Я вже понад рік створюю кондитерські вироби. Ця справа додає мені сил та наснаги. А особливо мене мотивують слова вдячності тих, хто вже поласував моїми смаколиками.
– Коли Ви вперше спробували себе у ролі кондитера?
– Почалося це ще із раннього дитинства. Всі маленькі дівчатка люблять щось змішувати, готувати. Одне слово – творити… У мене мама була технологом у кулінарії, та й в дома завжди була цікава кулінарна література. Пригадую, як зі школи приходила і бігла на кухню готувати – пиріжки, кексики, тортики… Коли вже навчалася в інституті, то й рівень виконання став вищим. А як познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, то й взагалі було дуже багато натхнення творити. А потім почала працювати, і часу на хобі ставало все менше й менше. Зараз часу вистачає, тому знову повернулася до свого улюбленого заняття, яке на цьому етапі життя стало моєю роботою. Я дійсно кайфую від того, що роблю! А всю позитивну енергію вкладаю у свої вироби – випікаю для людей із любов’ю.
– Що Ви переважно готуєте і на які заходи?
– На будь-які заходи: чи то оформити святковий стіл, чи то комусь на щодень, якщо люди хочуть вдома поїсти смачненького.
– Який Ваш «фірмовий» виріб?
– Я дуже люблю готувати торт «Червоний оксамит». Він складається із масляних бісквітів, сиру, вершків і смачненького крему. Але не буду розкривати всі свої таємниці. Як ви здогадалися, тортик червоного кольору. Я роблю його «відкритим», тобто, не замазую кремом по боках.


– А звідки берете рецепти?
– Якщо класичні рецепти – не бачу необхідності експериментувати. Їх я беру із Інтернету. А також на «Ютюбі» багато відеороликів. Із останніми я постійно експериментую: адже хтось пише достовірну інформацію у них, а хтось може трохи «схибити». Та й у кожного кухаря один і той самий рецепт виконується по-різному.
А перед тим, як віддавати виріб своїм замовникам, вдома я і для себе такий печу, щоб випробувати, а вже потім віддати. Якщо виріб вийшов, на мою думку, вдалим – значить, його можна і людям давати. Тобто, немає такого, що я взяла готовий рецепт, зробила по ньому виріб і, не пробуючи, віддала людині. Я до цього дуже сумлінно ставлюся. Тому будь-який мій кондитерський виріб проходить довгий шлях оцінки.


Нині розпочала робити і власні тістечка, бо й у моїй голові фантазії вистачає. Я експериментую кожного дня із кремами, начинками, тістом, інгредієнтами… Спекти – це лише один крок. А треба ж ще придумати, як його красиво оформити. У мене всі торти оформлені по-різному, немає однакових.
– На Вашу думку, задатки кулінара-кондитера у людини від народження чи потрібно вчитися?
– Вважаю, що від народження у людини має бути бажання займатися справою. Особисто у мене так було. Але знаю багатьох людей, які розпочинали серйозно цікавитися і займатися кулінарією і в 40, і в 50 років. Людина має відчути, яка діяльність їй дійсно до вподоби. А поки не спробуєш – не зрозумієш.   
– Який виріб для Вас був найважчим у виготовленні?
– Мабуть, найважчим для мене є оформлення. Адже до кожного замовника хочеться підійти індивідуально. Люди мені висловлюють своє бачення, а я вже далі починаю фантазувати. Іноді буває, що десять тортів роблю – і все добре, а на одинадцятий раз – щось піде не так. Це тільки на перший погляд здається, що спекти торт – дуже легко. Але саме його приготування займає три дні: в перший день випікаю, наприклад, бісквітні коржі (з медовими простіше), другий день ці коржі мають вистоятися в холодильнику, далі – перемащую їх кремом, а вже на третій день роблю ганаш – таку «обтяжку» шоколадом … А на фото дійсно здається все легким. Звідси і відповідна вартість виробу. Бо багато часу займає.


Єдиний мінус у цій справі: якщо ти все готуєш вдома, а є маленька дитина, яка бачить постійно мамину спину і просить піти погратися чи кудись погуляти, а мама каже: «Почекай, сину, у мене тортики…». Це погано. А ще мінус – коли спонтанно вимикають світло. Я живу за містом, у селі Вересневе, і там у нас якась «аномальна зона»: наприклад, ставиш виріб у духовку випікатися – пройшло 15 хвилин – пропало світло. Три рази було таке, що все викидала і робила заново. Але «зникло світло» – це ж не виправдання, я сама розумію. Та й не можу не виконати свою роботу, тому у таких випадках шукаю місце, де можна було б продовжити свою кулінарію. Йду до мами, до друзів – завжди шукаю вихід зі ситуації.
Наразі Юлія Хажанець має багато цілей, одна з яких – відкрити власний кондитерський магазинчик і продов­жити тішити рівнян та гостей міста смачною та запашною випічкою.
А всім читачам нашої газети Юлія бажає любити себе і пригощатися смачними та якісними солодощами.
• Спілкувалася Олександра Нагорна

 

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: