ЇЇ СИЛА ДУХУ

Нині 21-річна Ольга – майстер спорту з важкої атлетики, срібний призер чемпіонату України, володарка багатьох інших спортивних нагород. Незвичайне захоплення, переконана дівчина, стало її покликанням і справою всього життя.

 

ася, відколи себе пам’ятає. Сильні духом люди завжди були її кумирами. Першим же, в чому спробувала свої сили, стало веслування на байдарках. Заняття були дівчині до вподоби, проте через алергію на воду у ставку, де відбувалися тренування, лікарі їй заборонили це. Однак розлучатися зі спортом навіть не думала.

– Постало питання вибору, – пригадує Ольга. – Оскільки ж легких видів спорту я на люблю, він був досить обмежений. В результаті обрала важку атлетику – і в житті, і в спорті приваблює те, що потребує наполегливості і вольових якостей, до чого треба докладати максимальних зусиль. Це ж зрозуміло – чим важче йти до мети, тим більшою є радість від перемоги.

Займатися важкою атлетикою у Березнівській ДЮСШ Ольга почала майже водночас із тим, як розпочала навчання у місцевому ліцеї-інтернаті спортивного профілю. Останнє свого часу було її найбільшою мрією, проте мама була категорично проти.

– Довелося вдатися до хитрощів, – усміхається дівчина. – Не повірите – я зробила пірсинг!.. Коли ж мама із жахом побачила його, то сказала їй, що зніму сережку тільки тоді, коли вона мене переведе із звичайної школи у ліцей спортивного профілю. Вдалося. До речі, мама завжди була проти моїх занять спортом. Про те ж, що я і взагалі важкою атлетикою захопилася, дізналася лише через півроку після початку тренувань. Я не хотіла її даремно хвилювати. Зараз вона вже змирилася з моїм вибором, хоча все ще не в захопленні від нього.

– А сама ти ніколи не шкодувала, що обрала саме цей вид спорту? – запитую.

– Ні. Проте хвилини відчаю таки були. Перші невдачі дуже важко переживала – плакала, кидала пояс, казала, що в зал більше не зайду. Можливо, це для хлопців не так страшно. До дівчини ж у важкій атлетиці прикута особлива увага. Уявіть: повен зал людей, всі на тебе дивляться, очікують від тебе чогось, а тут – невдача, не підняла потрібної ваги... Для мене це був жах. Проте не минало й тижня, як знову поверталася на тренування, здавалося, ще з більшим завзяттям. Хотілося таки довести, що я можу досягти потрібного результату.

Взагалі, каже Ольга, у спорті дуже важлива самодисципліна. Крім постійних наполегливих тренувань потрібно також і відповідного режиму харчування дотримуватися, і сну, і жодних тобі барів чи дискотек, які так полюбляють однолітки, хоча особисто її це не приваблює. Втім, коли досягаєш перемоги, усі ці зусилля й обмеження, зізнається дівчина, здаються просто дрібницею, в такі моменти немов крила виростають:

– Чомусь мені дуже запам’ятався чемпіонат, що проходив у Білій Церкві. Я тоді стала першою у своїй ваговій категорії. Радісно було, що здійснилася мрія, що виправдала сподівання свого тренера Валерія Гладиша. Саме йому я значною мірою завдячую своїми успіхами. Він для мене не лише наставник, а й тата замінив – підтримує і в спорті, і в житті.

Сто кілограмів у поштовху та вісімдесят у ривку – саме цей результат є найкращим серед спортивних досягнень Ольги Бортнікової. При цьому сама дівчина важить трошки більше шістдесяти кілограмів. Те, що вона є фізично сильною, оточуючі по-різному сприймають. Одні нормально, інші – категорично проти жінок у важкій атлетиці. Останніх особливо багато серед представників сильної статі.

– Чоловіки взагалі не люблять, коли жінка за них сильніша, – каже дівчина. – І не лише в спорті чи щодо фізичної підготовки, а й у житті загалом – як особистість, професіонал чи просто вольова людина. Хоча трапляється й позитивна реакція.

Нині Ольга є студенткою Національного університету фізичної культури і спорту (м. Київ), де навчається, знову ж таки, за спеціальністю “важка атлетика”. Працює дівчина поки що у торговельному закладі, проте майбутнє своє після одержання диплома про освіту пов’язує із тренерською діяльністю. А ще – хоче колись відкрити власний фітнес-центр чи хоча б тренажерний зал. Що ж до мрій особистих, то, як і кожна жінка, Ольга прагне у майбутньому створити сім’ю, народити дітей, звити затишне сімейне гніздечко і наповнити його любов’ю, турботою та добротою. Вона безмежно любить квіти, особливо білосніжні ромашки, і, попри фізичну витривалість та неабияку силу духу, є такою ж ніжною і світлою. Так само, як і ця тендітна квітка, якій непросто протистояти поривам вітру і дощу, Ольга з усіх сил прагне вистояти і самоствердитися у непростому сьогоденні. Згинатися чи відступати – не в її характері.

• Світлана Тубіна