Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Героїня картини відомого художника з Рокитнівщини

У 98 років вона декламує напам’ять вірші польською мовою, бігає до подруг на посиденьки і читає газети без окулярів…

Мешканці села Дроздинь Рокитнівського району Федорі Кіндратівні Денищиць нині 98 років. У соціальній мережі “Фейсбук” вона стала відомою завдяки рівненському фотографу Олексію Нагорнюку. Саме він свого часу побував у туристичній мандрівці рідним селом пані Федори. Жінка якраз поверталася з магазину додому, несучи в руках м’який та запашний хліб. Мабуть, запах хліба й оригінальне вбрання місцевої мешканки так припали до душі, що фотограф вирішив залишити цей момент не тільки у своїй пам’яті, а й на світлині, щоб цікавий момент побачили й інші. І побачили.

Фото Олексія Нагорнюка
(зроблене у 2001 р.)

А рівненський художник Олександр Гурістюк ще й картину намалював, трішки «осучаснивши» бабусю Федору – замість хліба в в її руках багато-багато солодощів – «Снікерсів».
Але, окрім таланту до позування, жінка може похвалитися й іншим – знає напам’ять багато віршів польською мовою, газети читає без окулярів, а ще має хороших подруг, приблизно своїх одноліток.
Тож  і ми, зацікавившись її особистістю, вирішили дізнатися більше про життя Федори Кіндратівни. Проте, на жаль, із нею самою поспілкуватися не вдалося – як повідомила одна з її доньок – Катерина – її мама пішла до подружок. Шукати її була б дуже довга справа, адже подружок – не дві й не три. Попри наші зусилля, ми так і не змогли поспілкуватися з бабусею Федорою. Тож про історію сімейства Денищиців детальніше довідалися від Катерини.
Нащадків так багато, що й порахувати важко!
Родина мешкала на хуторі. Усі її члени були роботящими та відданими праці на землі: тримали багато худоби і мали 22 гектари поля. Таки було над чим понагинатися!
Дітей народилося шестеро, однак після війни залишилася тільки Федора. Батько помер у 70-х роках, мати – у 80-тих.
Вийшла заміж у молодому віці. Зі своїм чоловіком Іваном Денищицем, який народився у 1925-му році, Федора познайомилася, коли продавала молоко. Пан Іван був родом зі Старого Села, що за декілька кілометрів від Дроздиня. Із ним прожила понад 50 років. Виховали семеро дітей – 1947, 1951, 1953, 1957, 1960, 1963 та 1965 років народження (двоє із них уже померли). Дочка Катерина має 12 дітей, тому порахувати внуків і правнуків виявилося досить складно.
Чоловікпані Федори Іван Денищиць помер у 1998-му році.

Картина Олександра Гурістюка
Попри дуже поважний вік, і господарством займається, і їсти сама готує
У молоді роки пані Федора працювала ткалею. Ткала спідниці, кофти з льону та конопель. Ще й досі її вироби зберігаються вдома у скринях.
І донині Федора Денищиць знає напам’ять багато віршів польською мовою, адже закінчила чотири класи польської школи у Дроздині. Й донині у приміщенні тієї школи (місцеві жителі називають її «жидівською», бо на той час там  навчалося багато євреїв) проводять уроки. Уже й онуки Федорині там навчаються. Є в селі й нова школа, але всіх дітей вона не вміщає. Кожен клас поділений на три групи, адже є родини, в яких по 8, 10, 13 діток.
Жінка у свої 98 років займається господарством: тримає корову, курей, картоплю садить. Живе із нею її син, який у всьому їй допомагає. Та й інші діти постійно навідують її.
А от готує їсти Федора Кіндратівна сама. Та ще й у печі. З її «фірмових» страв – червоний борщ, варена картопля та гарбузова каша.
Телевізор не дивиться – зламаний. Та й, напевно, він їй не цікавий, адже всю інформацію жінка дізнається з газет. Більше того – читає їх без окулярів!
Аби голоду не було…
Федора Денищиць пережила багато подій, які вже стали історією. Вій­на була страшною – озброєні люди ходили селом, забирали худобу, продукти, людей. А скажи щось – пристрелять! Стільки страху пережила… Однак ніщо не було таким страшним для неї, як голод. Коли люди їли лушпайки, траву – все, що могли знайти. Коли люди людей їли… Розказувати про ті події іншим Федорі було важко. Важко відновлювати у своїй пам’яті те, що хотілося б забути.
Зірка “Фейсбуку”
Рівненський фотограф Олексій Нагорнюк відправив сім’ї Денищиців два примірники фотографії. І кожного разу, коли пані Федора дивиться на фотографію – усміхається. А от про картину художника Олександра Гурістюка її дочка Катерина не знала, поки ми про неї не сказали. Зацікавилася. А ще зізналася, що Олексій – не єдиний фотограф, який приїжджав у село робити фотосесії з місцевими мешканцями. Десь по Інтернету бродить і фото її брата – сина пані Федори. Але то вже зовсім інша історія.
Мабуть, ви поцікавитеся, а який же секрет такого довголіття?
А секрету немає – жінка живе звичним життям: працює, готує, спілкується з людьми. А як щось починає тривожити, каже: «То вже старість».  Хоч час від часу звертається до лікарів, щоб, так би мовити, перевіритися. Святкує, дотримується християнських звичаїв та традицій. І просто – радіє кожному дню.


• Олександра Нагорна
• Фото Олексія Нагорнюка

(зроблене у 1999-2001 рр.)

 

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: