Європейську красуню плекають на Острожчині

– Але спочатку, поки піде в ріст, попоходити біля неї треба, – каже начальник лісового відділу ДП «Острозьке лісове господарство» Ігор Семенчук. – Модрина – надзвичайно ніжне й чутливе дерево. Але вже навчилися її доглядати так, щоб потім тішила око. Базовим щодо вирощування цієї лісової культури є у нас Верхівське лісництво. Лісничий Юрій Маліванчук, до слова, один із кращих, доглядає маленькі модринки, що підростають, мов дітей.
– І в теплиці на території лісництва вони у нас вирощуються, і на базисному розсаднику, – усміхається у відповідь Юрій Олександрович і веде, аби показати крихітних підопічних, які з часом стануть окрасою довколишніх лісів. – Ось тут, – продовжує, – у теплиці площею 102 квадратних метри і починається життя частини з них. Підростають сіянці, як бачите, у спеціальних коробах. Висіваємо насіння у перших числах березня – щоб на осінь вже були стандартні сіянці. Тут забезпечено автоматизований полив, належний температурний режим (не більше 30 і не менше 20 градусів тепла) і, звісно ж, ручний догляд. Ганна Антонюк, одна з наших кращих лісокультурниць, піклується про них дуже ретельно. Коли ж зміцніють, теплицю відкриваємо, аби змогли акліматизуватися. Загалом нині тут підростає на 57-ми квадратних метрах (кожен короб – 3 на 1,2 метра) 75 тисяч штук стандартних сіянців модрини європейської. Для порівняння: якби це робити у звичайний спосіб, то для вирощування такої кількості садивного матеріалу знадобилося б 344 квадратних метри. При цьому і догляд був би складнішим, і приживлюваність гіршою.
Загалом із допомогою лише цих сіянців, що продемонстрував Юрій Маліванчук, можна посадити аж 12 гектарів модрини європейської. А вирощують їх, до слова, у всіх лісництвах. Щоправда, створення чистих культур тут не практикують, бо з лісівничого погляду це невиправдано. Адже саме мішані насадження є більш продуктивними, стійкими і щодо шкідників, і щодо буревіїв. Сусідами ж красуні, яка, до речі, одна з хвойних дерев скидає зелень на зиму, стають переважно дуби, а також сосни, ялини та дерева багатьох інших порід. Лише у Верхівському лісництві цьогоріч створили 15 гектарів таких лісових культур, а загалом у лісгоспі – 112, та ще на додачу – вісім гектарів захисних насаджень.
Втім, аж ніяк не всі модринки потрапляють на лісові ділянки з коробів. Впроваджуючи нові технології, піклуючись, аби європейська красуня ще комфортніше почувалася на Рівненщині, острозькі лісівники розпочали ще й експеримент щодо вирощування сіянців модрини із закритою кореневою системою – у спеціальних торф’яних таблетках «JIFFY-FORESTRY». Крім хорошої приживлюваності такого садивного матеріалу, надзвичайно важлива перевага цього методу – подовження вегетаційного періоду садіння лісових культур.
– До прикладу, у нинішньому році навесні він взагалі був критично коротким – у березні ще були морози, а вже на початку квітня – спека. Сіянці ж у «таблетках» можна садити і за менш сприятливих погодних умов, і навіть улітку. Власне, саме це ми цьогоріч і ризикнули зробити. Бачите, як гарно на цих десяти сотках прийнялася модрина, – із радістю демонструє Ігор Семенчук крихітні деревцята, що зеленіють рядочками. – Посадили їх у серпні. Приживлюваність складає сімдесят відсотків. Як для літа, особливо такого посушливого, як нинішнє, та ще й осені без опадів, це дуже добре.
Аби ж ще й зручно було садити такі модринки, так би мовити, модернізували Меч Колесова. Це була ідея головного лісничого лісгоспу Сергія Мельничука. Традиційний лісівничий інструмент завдяки вмілим рукам острозьких лісівників тепер не розтискає землю для сіянців, а з допомогою кількох чітких рухів вирізає круглу луночку, щоб просто вставити туди модрину у «таблетці».
Поки ж молодесенькі посаджені цьогоріч дерева набираються сил, уже готується база для народження сотень гектарів нового лісу. Розпочинається все, звісно ж, із крихітної насінини. Справжнім золотим клондайком щодо цього є базисний розсадник лісгоспу – один із найкращих і найбільших в області. На площі 20 гектарів тут зібрано безліч унікальних порід дерев та кущів, плекається садивний матеріал для створення лісових культур та озеленення. Й одне з чільних місць, звісно ж, відведено героїні цієї розповіді – красуні-модрині. На п’яти гектарах площі тут створена унікальна її клонова плантація. Формували поступово, розповів Ігор Семенчук, впродовж останніх двадцяти років. Клони привозили свого часу зі Львівщини та Івано-Франківщини, прищеплювали їх живцями із кращих плюсових дерев, і ось маємо чудовий результат і якісне власне насіння.
– Шишки дуже хороші, ще й закриті. Зранку вже двадцять кілограмів зібрали, – усміхаючись, демонструють мішки із лісівничим скарбом лісокультурниці базисного розсадника Зоряна Зубар та Ірина Дячук. Зустріли їх, коли жінки поверталися із клонової плантації модрини європейської. Там саме у розпалі був збір шишок. Загалом уже надбали їх понад п’ятсот кілограмів. Аби вчасно зібрати врожай, охоче погодилися допомогти лісівникам і школярі, тож погожий осінній день на плантації звеселяло радісне дитяче багатоголосся. До слова, зривати шишки дітям нескладно, адже усі дерева на клоновій плантації спеціально обезвершені – на відміну від гінких лісових красунь, тутешні низенькі, але надзвичайно розкішні.  
– Повітря чисте, шишки гарні, краса навколо! Із радістю ще приїдемо допомагати! – навперебій діляться враженнями учні НВК «Оженинська ЗОШ I-III ступенів №2» ДНЗ.
– Це і допомога, і виховання. Якщо дитиня допомогла зібрати насіння, посадила дерево, побачила, як воно підросло, дуже мала ймовірність того, що у неї потім підніметься рука зламати його, – каже Ігор Семенчук дорогою до ще однієї перлини розсадника – плантації географічних культур дуба. – Насіння цього короля лісу привезене сюди з різних регіонів України і висаджене у формі карти нашої держави. Для чого це зроблено? Аби бачити, як дуби почуваються у наших-природно-кліматичних умовах. Відповідно, якщо у нас немає врожаю жолудів, знаємо, де найдоцільніше його купувати.
– А з яких областей дубочки найкраще прижилися на Острожчині?
– Спершу найкраще виглядали ті, що з Київщини, нині – волинські. До речі, свого часу мені довелося купувати насіння у столичних лісівників для створення цих географічних культур.
Вартим уваги на базисному розсаднику є й маточне відділення, де росте до ста порід дерев і кущів, та чимало іншого. Створенню цієї селекційної перлини багато сил та ентузіазму віддали кілька поколінь знаних у краї лісівників, душу вкладає у цю справу і нинішній керівник розсадника Олександр Олендер, майстер Неля Савіцька та інші працівники цього підрозділу.
– Торік тут з’явилася ще одна культура, яку ми вважаємо перспективною: дугласія. Родом вона із Північної Америки, як і модрина, є швидкоростучою. Сіянці придбали на Львівщині, коли підростуть, теж створюватимемо плантацію для заготівлі насіння. Щоправда, поки нова гостя переселиться у наші ліси, минуть роки, треба буде докласти багато зусиль і матеріальних ресурсів, а прибутків доведеться чекати і взагалі років із п’ятдесят. Але за селекційною справою майбутнє, – підсумовує Ігор Семенчук.– Ця кропітка робота – для наступних поколінь.
Світлана Тубіна