Екзотична імперія в Корці
Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Екзотична імперія в Корці

Поїдьте у Корець - не пошкодуєте. Пройдіться цим маленьким містом і ви побачите златоглаві куполи десяти церков. Це особливий знак, адже стільки храмів немає навіть у жодному з обласних центрів України. А ви знаєте, що Корець старший за Рівне на 133 роки? Першу згадку про древнє місто зафіксував Іпатіївський літопис у 1150 році. Споконвіків тут жили, як правило, набожні, добрі і працьовиті люди. Здивує вас сива давнина міста Знав Корець відомих князів Острозьких (15 ст.), Корецьких (16 ст.), Лещинського, Данила Галицького і Юзефа Чарторийського (18 ст.).

 За панування князя Чарторийського  Корець став найбагатшим і найкультурнішим промисловим містом Волинських земель. Тут була побудована меблева і порцелянова фабрика. Посуд і меблі були настільки якісними і гарними, що вважались витвором високого мистецтва. Впродовж 18-19 ст. вони користувались великим попитом. Хто мав вироби з цих фабрик, вважався дуже заможною людиною.

 Донедавна, уже у передвір’ї нашого століття, була у Корці єдина в Україні фабрика пластмасових виробів, де уся продукція вироблялась із полістиролу, був великий цукровий завод, заготконтора, навіть новий міжколгоспний санаторій… На жаль, усього того уже немає.

 Нині Корець відомий найдавнішим в Україні  Свято-Троїцьким жіночим монастирем(1620р.).Чи не тому Корець часто називають  «Християнською Меккою»? Є в райцентрі єдина в Україні радонова водолікарня. Хто має проблеми із хребтом, суглобами, травмами, нервовою системою чи тиском - їдуть за спасінням до Корця. Я зустрічала тут людей зі всіх областей і навіть з ближнього зарубіжжя.

 Якщо будете в центрі міста, то придивіться до пам’ятника Тарасу Шевченку. Він подивує вас, бо незвичайний. Здаля нагадує Леніна «з жестом суворим і простим». Захочете розгледіти – то підійдіть ближче і побачите, що лише голова у пам’ятника кобзарева, а все інше – ленінське. По Корцю ходить легенда, що архітектор зводив пам’ятник ще у 1964 році. У нього ніби був такий авторський задум: надати постаті Шевченка ленінських рис. Через те й приєднав голову Тараса до тулуба Леніна.

 Як ностальгія по СРСР, у Корці ще торік була вулиця Радянська. Уся в страшних ямах і вибоїнах: ні пройти, ні проїхати. Як добираються люди до своїх осель, що обабіч цього шляху – важко уявити. Не так давно вулицю перейменували . Залишилось її відремонтувати, бо ходять по ній не лише корчани, а й люди зі всієї України. Бачила тут киян, львів’ян, людей зі Закарпаття, Черкас…Скажете, чому вони тут ходять, чому така популярність вулиці? Все дуже просто. Популярність робить селекціонер-садівник Віталій Чата, він тут живе.

 Про Віталія Миколайовича розповів мені головний лікар водолікарні Анатолій Миронець. «Поїдьте до Чати. Впевнений, що ви познайомитесь з унікальною людиною , творчим працелюбом, науковцем, благодійником. Його знають усі. Впевнений, все, що там побачите, - здивує. Таких людей в країні - одиниці» - сказав лікар.

 Зателефонувала, домовилась про зустріч. «Будете їхати,  - сказав Чата  - то візьміть два помічника з лопатами. Накопаєм саджанців для водолікарні.» А ще, ніби вибачаючись, сором’язливо пояснив, що його вулицю Радянську вже перейменували на вулицю Героїв небесної сотні, планують колись відремонтувати: «Це недалеко від центру. Знайдете.».

 Взяла помічників із лікарні і поїхала шукати оту вулицю і знаменитого садівника - Віталія Чату. Він нас чекав і зустрів. Моложавий, голубоокий, з натрудженими руками, дуже комунікабельний і дивовижно енергійний чоловік.

 

Його будинок, сучасні теплиці , розсадник… Все доглянуте. Буяє зелень, цвітуть дерева, кущі … Ця оаза нагадує екзотичну імперію - все тут, як у раю. Я бачила чимало ботанічних садів, але такого райського куточка – ніколи. Аж не віриться, що таке царство доглядає невелика сім’я.

Керівна сила тут, як і годиться – Віталій Миколайович. Правою рукою у нього є син Руслан. Тямущий, працьовитий і беручкий.Трапляється, що часом і батька вчить. Між ними - повчальна співдружність і порозуміння. Подумалось мені, що батько дав гарне виховання сину і буде мати достойного і вдячного спадкоємця. Все вони роблять разом, по-науковому, прискіпливо, терпляче і з любов’ю. Працюють на результат, дружать із генетикою і селекцією. Важкою працею заробляють, торгуючи саджанцями. Екзотичні ананаси, лимони, апельсини, інжир, мандарини, ківі, гранати ростуть у енергоощадній теплиці-термосі. Холоду вона не впускає, а тепла не випускає. Скажу, що спочатку у Чати не все виходило. Він наполегливо вчився і не здавався. Змінювава, ламав, викидав, знову випробовував і йшов вперед. Результати не забарилися. Його побачили і почули не тільки у нас, а й за кордоном. Нині він бере участь у Всеукраїнських і зарубіжних конференціях і семінарах, його там чекають, він ділиться своїм неоціненним досвідом дослідника.

 Дивлюсь на рясне лимонне дерево. У Чати воно родить чотири рази на рік і має кілограмові плоди. Екзотичних плодів, які визрівають лише у тропіках, пан Віталій не продає. Дохід отримує від реалізації квітів, живців, саджанців дерев і кущів та різноманітної плодово-ягідної розсади. Купляють звичайні люди – ентузіасти і підприємці, більшість із них мають теплиці і свій бізнес.

 Поливом і підживленням у теплицях керують комп’ютери, працюють тут якісь особливі бджоли. Це такий вид, здатний лише запилювати квіти, бо меду збирати вони не вміють. Два вулики таких бджіл подарували Чаті голладці. А він їм – розсаду голубих і чорних тюльпанів, рожевих і жовтих хризантем.

 А от у розсаднику запилюють квіти не бджоли, а великі чорні джмелі. Вони дикі і агресивні, бджіл на квіти не допускають. Звуться – Осмії. Чата їх не купляє, а навчився розводити сам. Для цого влітку заготовляє очерет, ріже на трубки і робить їм «хатинки». У таких трубках джмелі живуть, розмножуються і ховаються від негоди. Дивно, але ці розумні комахи знають свою територію, до чужих садів не залітають.

 Розсадник нагадує джунглі, має площу два гектари. На цій плантації ростуть різноманітні сорти дерев, кущів, квітів і ягід. Полив теж автоматичний, тут є чимало міні-техніки, якою обробляють міжряддя. Все зразково доглянуте.

 Жінка, яка приїхала за саджанцями аж із Черкас, запитала: «То що, сапки у вас уже нема ?» « Є ,- сказав Віталій. - Адже ніхто ще не придумав такого робота, який би замінив людську руку, щоб міг відчувати, бачити і доглядати кожну рослину»…

  • А як ви боретеся зі шкідниками і хворобоми рослин? – запитую.
  • Лише біологічними препаратами. У їх складі – живі організми. Вони екологічно безпечні для людини, комах і тварин. Від хімічних препаратів, тобто гербіцидів, я  відмовляюсь.

 Побачила я чимало сучасного хімічного начиння і запитала: «Для чого все це вам: електронний мікроскоп і аналітичні ваги, реактиви, бюретки, колби, стакани... Такого не мають навіть відомі університети ». Віталій Миколайович відповів: «Проводжу аналізи грунту - на вміст у ньому поживних речовин, бактерій і шкідників, а сік рослин і плодів - на вміст вітамінів, макро і мікроелементів».

 Поки ми вели розмову про сорти, умови догляду, комерцію, то біля теплиці вибудувалася черга за розсадою плодово-ягідних культур, помідорів, огірків, кавунів, за саджанцями дерев і кущів. Люди звідусіль: є місцеві, є з інших районів і областей. Нам теж накопали майже п’ятдесят саджанців різних сортів яблунь, груш, слив, абрикосів, вишень…

«Висадіть ці деревця у Корецькій водолікарні, - сказав нам пан Віталій - Виросте сад . Він буде радувати хворих і допомагатимутиме їм одужувати» .

 Це ми й зробили і сад назвали іменем талановитого садівника - Віталія Чати.

Надія Гусарук,

заступник голови Громадської ради при обласній держадміністрації

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: