Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Є у полі, є й у коморі

Після розпаду і знищення системи колективних господарств на селі, розпочався довгий період стагнації і руйнування, який, як вида­ється, не припинився і дотепер. Лише поодинокі господарства зуміли вчасно зорієнтуватися в ситуації і, докладаючи максимум зусиль, більш-менш міцно стати на ноги, господарюючи в нових умовах. Серед таких і ПСП “Розвазьке”, що на Острожчині, - чи не єдине на весь район, яке має велике стадо ВРХ, в тому числі й молочне. Великою перевагою в “Розвазькому” є те, що всі землі в господарстві розташовані практично за воротами сільськогосподарського підприємства. Польові дороги у хорошому стані, хоча майже щороку їх доводиться ремонтувати, оскільки через потоки дощової води постійно утворюються канави. Тож мусять селяни ставати
ще й дорожниками.

– Збувати тваринництво буду, немає кому працювати. Люди їдуть в Польщу, заробляють вони там, може, на відсотків двадцять більше, ніж у мене, але все одно рвуться їхати, тікають від проблем, сім’ї розпадаються, і немає на то ніякої ради, – констатує сумні реалії сьогодення на селі Петро Ягодка.
Із Петром Івановичем ми подалися на екскурсію, оглянути поля. На одному з них помічаю величезний кагат гною, який після збирання врожаю буде внесено в грунт. Внесення органічних добрив у господарствах нині вже мало практикують через відсутність поголів’я ВРХ. А ось у «Розвазькому» з цим жодних проблем. В господарстві велике стадо поголів’я великої рогатої худоби.
Доглянуті поля тішать око, хоча цьогорічний врожай, як каже Петро Іванович, значно гірший, ніж у минулому році. Полями Петро Іванович їздить як справжній гонщик. Місцевість горбиста, тож кермом доводиться вправно маневрувати. Зненацька водій різко повернув вліво, і ми розпочали підйом крутосхилом. У ролі пасажира мені було трохи не по собі, а водій спокійно пояснив, що дорога тут одна, а варіантів проїзду нею аж два – крутий спуск або ж крутий підйом. Цього разу він обрав крутий підйом, але ми піднялися нагору за одну мить. Джип керівника господарства ще ніколи не підводив, це такий собі надійний кінь, який завжди довезе у потрібне місце.


–  Скажіть чесно, Петре Івановичу, невже у свої майже 76 років не стомлюєтеся ось так ганяти цілий день полями? – запитую.
–  Звісно, стомлююсь, я ж не залізний, хоча доведено, що і залізо стомлюється. Колись у дитинстві, після того, як приганяв під обід із пасовища корів, то обов’язково засинав на годинку. Ця звичка збереглася в мене і дотепер. Здавалося б, дрібниця, але це допомагає мені відновити сили, після денного сну я знову піднімаюся, як зранку, – усміхаючись, розповідає Петро Іванович.
Якщо хочеш господарювати вправно, то мусиш мати і техніку сучасну. Трактори і комбайни в господарстві нехай не найновіші, але доволі потужні і надійні. Одне з останніх надбань – сучасний п’ятикорпусний плуг італійської компанії MASCHIO CASPAROO. На одному з полів ми застали представників дистриб’ютора за процесом налаштування плуга. Він справді дуже класний, сучасний, зручний, але й дуже дорогий.
–  Якби я вам сказав, скільки продукції віддали за цей плуг, то ви зрозуміли б, яким насправді є паритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію в нашій державі. Але ми були вимушені купити такий плуг, бо він нам конче потрібний, – каже керівник господарства.


Тут же на випробуванні плуга я побачив ще одне ноу-хау, яке нині впевнено застосовують в сільському господарстві – дрони. У «Розвазькому» дрона поки що немає, але продемонстровані представником дистриб’ютора переваги апарата змусили керівників господарства замислитися над його придбанням. Адже загалом по всьому господарському двору сільгоспідприємства встановлено зо два десятки відеокамер, відео з яких відображається на моніторі в кабінеті керівника. А дрон дозволить вести фіксацію всього, що відбувається ще й на полях, адже до них рукою подати від центральної садиби господарства. Та й, як мовиться, з висоти пташиного польоту видно набагато краще.
–  Якщо в минулих роках серйозною підмогою у господарстві було молочне тваринництво, то нині на перший план виходить хілобопекарство. Саме так. Має господарство невеличку пекарню, яка щодоби випікає кілька тонн свіжої продукції, що миттєво розходиться серед споживачів не лише на Рівненщині, але й на Хмельниччині. З дня на день пекарня переїде в оновлене приміщення. Тут вже зроблено добротний ремонт і створено всі умови для працівників пекарні. Розвазький хліб набирає все більшої популярності, і цікаво, що в період пандемії попит на нього зріс у рази. Хлібобулочні вироби мають відмінний смак і дуже прийнятну ціну.

–  Цього року хорошого врожаю ми не матимемо. Нічого не вдієш – такий випав рік. Тоді, коли зерно мало розвиватися, була засуха, і воно як слід не налилося. Маємо два своїх комбайни, ще один взяли в оренду. Тобто за 10-12 днів, якщо не завадить погода, плануємо повністю зібрати цьогорічний врожай, – розповідає про плани на найближчі дні керівник сільгосппідприємства.
Окрім пшениці, є в господарстві посіви ячменю, вівса, гороху, жита, кукурудзи. Головний по посівах у господарстві нині 21-річний агроном Максим Сорочук, нещодавній випускник Житомирського аграрного університету. Впевнений, що йому на цьому етапі дуже поталанило, бо є від кого набратися практичного досвіду в сільському господарстві.
На току нас зустрічає Святослав Кирилюк, комірник із великим стажем роботи. Він розповів, що найкраще у господарстві культивується пшениця сортів Поліська-80 та Миронівська-808. У коморі ще достатньо зерна минулорічного врожаю, і його охоче купують господарюючі суб’єкти. Щоправда, бізнес є бізнес, усі хочуть купити дешевше і продати дорожче…


– Коли телефонують і кажуть, що хочуть придбати фуражної пшениці, то я починаю сердитися, бо в нас немає фуражної пшениці, є зерно, з якого випікається хліб, коровай, великий гріх називати його фуражним.. Але я розумію їхню логіку – збити ціну і придбати якнайдешевше. Я тоді кладу трубку і кажу, що ніяких торгів не буде – ось і все, – ділиться наболілим Петро Іванович.
Тим часом нашу увагу на току господарства привернув величезний білосніжний кагат. Як пояснив нам пан Святослав, у такий законсервований спосіб зберігається ще торішня кукурудза.

А у полі молоденьку соковиту суданську травичку мирно поїдає молочне стадо на 200 голів. Корів із допомогою електропастуха випасають Олександр Нестерук та Андрій Мельников. На роботу не скаржаться, кажуть, що їх все влаштовує.


Нині на полях господарства уже не побачиш звичних копичників соломи, яку залишали після себе комбайни, солому під час обмолоту на полі або подрібнюють і знову розсіюють, або акуратно кладуть у великі покоси, а потім тюкують у великі рулони, вагою майже тонна. Петро Іванович каже, що подрібнення і розсівання по полі таки дає свій ефект, і він був помічений ще в радянські часи. На тому місці, де під час жнив розсипалася полова чи дрібна солома, наступного року виростав значно кращий урожай. Солому цьогоріч тюкує Юрій Кривий. А комбайнерами на жнивах працюють батько зі сином Микола та Олександр Корнійчуки. Допомогти вчасно впоратися зі жнивами згодився Юрій Корнійчук, який приїхав жнивувати у «Розвазьке» разом із своїм комбайном.
Нинішнього літа у господарстві найбільше радують посіви кукурудзи та цукровий буряк, напевно, що цьому сприяла достатня волога. І хоч про врожайність говорити ще рано, але є всі підстави очікувати високого врожаю.

• Василь Бурченя

 

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: