Вони віддали своє життя за незалежність України в різних куточках фронту. Один - на Миколаївщині, а інший - на Херсонщині. Але об'єднало їх те, що місяцями рідні не могли провести в останню путь своїх найдорожчих людей...
Родини двох Героїв Андрія Самчука та Богдана Рокицького місяцями жили з вірою в те, що, можливо, страшна інформація від побратимів про їх смерть не підтвердиться. Вірили, що побачать захисників у списках тих, хто в полоні, поранені...Але, не судилося...
Без значного військового досвіду Андрій та Богдан без вагань стали на захист рідної землі, коли ворог прийшов на нашу землю. І здійснили найбільший подвиг - віддали власні життя за те, щоб ми з вами мали світле майбутнє в суверенній Україні.
Сьогодні ми всією громадою проводжаємо Героїв на останній спочинок. Невимовний біль стискає серце, бо втрачаємо кращих, втрачаємо тих, хто ще так багато міг зробити і так багато всього не встиг.
Через рашистів не здійснилися мрії та бажання мужніх героїв, опустіли душі рідних від втрат найдорожчих людей...
Не пробачимо жодної смерті! Маємо боротися до нашої перемоги. Заради тих, хто віддав за це найдорожче - власне життя...
Олександр Третяк
