Чи небезпені ківсяки для людей

Останнім часом багато жителів Рівненщини хвилюються стосовно появи у їх погребах, підвалах, а інколи й на верандах будинків істот, які привертають увагу своєю чисельністю та не вельми приємним для деяких людей виглядом. Це ківсяки, двопарноногі багатоніжки, в наших широтах невеликого розміру — від 1,5 до 5 см, у природних умовах живуть до 3 років, цілком тихі та безпечні для людини тваринки, в теплий період року вони ведуть прихований спосіб життя у вологому субстраті (ґрунті, опалому листі, під корою дерев), а зараз просто збираються на зимівлю, обираючи місцини, де є тепло, волога та напівтемрява, причому можуть лазити по стінах та стелі, інколи неочікувано впасти зверху, тим самим налякати вразливих господарів.

Ці представники членистоногих не кусаються, крові не п’ють, збудників інфекційних хвороб не переносять, вони є корисними для екосистеми, переробляють силу силенну органічного сміття і разом з дощовими черв’яками підвищують родючість ґрунту. Однак, при масовому розмноженні ківсяки можуть становити загрозу для врожаю, адже разом з опалими фруктами, залюбки ласуватимуть малиною, полуницею, молодою розсадою, картоплею тощо.

Світ тварин досить часто нас вражає і ківсяки мають свої дивовижні особливості. Однією з таких є їх здатність витримувати величезні дози радіації. Як багато представників членистоногих, ківсяки є справжніми майстрами з виробництва та використання хімічної зброї, при найменшій небезпеці вони згортаються в кульки та виділяють з пахучих залоз  досить неприємний для багатьох секрет, з йодистим ароматом, однак, використовувати їх як додаткове джерело йоду, все ж таки, не варто.

У певних тропічних видів цих багатоніжок у виділеннях залоз виявлена синильна кислота, яку жителі спекотних країн здавна використовували для отруєння стріл та дротиків. Деякі ссавці, до речі, теж навчились використовувати ківсяків — лемури, наприклад, навмисно лякають цих багатоніжок, для того, щоб вони виділяли отруйні речовини, а потім натирають ними своє тіло, набуваючи специфічного запаху, який захищає від укусів комах та відвертає від них хижаків; а деякі представники цих приматів люблять ще й пооблизувати та поприкусувати ківсячків за голову, при цьому отримують задоволення від наркотичного сп’яніння. У геокліматичних поясах України ці членистоногі виділяють дуже незначну кількість захисного секрету, якого їм вистачає лише аби відлякати хижаків, для людей вони небезпеки не становлять, хоча в осіб з підвищеною сенсибілізацією, які довго триматимуть ківсяків у руках, можуть викликати незначні алергічні реакції.

А ще ківсяки можуть претендувати на роль домашніх улюбленців, їх залюбки розводять тераріумісти, до речі, при належному догляді ці безхребетні можуть прожити до 13 років, тому при наявності вдома таких поселенців можна продумати власний бізнес-план, адже на платформах онлайн-оголошень є багато об’яв щодо придбання цих тваринок, щоправда, тут має значення розмір — популярними та більш вартісними є особини понад 10 см.
Зважаючи на те, що сьогодні ми всі перебуваємо у стані постійного стресу, а наявність таких квартирантів в оселі є ще одним приводом для знервованості, потрібно їх від себе виселяти. Використовувати при цьому хімічні інсектицидні препарати не варто, адже це як важка артилерія, тим більше у приміщеннях, де можуть перебувати люди та зберігатись харчові продукти. Більш екологічним та безпечним є усунення зайвої вологості, яка життєво необхідна цим багатоніжкам; дієвим методом буде й встановлення пасток з овочів, які так полюбляють ківсяки, наприклад, можна розкласти картопляне лушпиння, через деякий час зібрати членистоногих, які прийдуть поживитись, та спалити. Поверхні стін та підлогу можна протерти мильним розчином, а найкраще — оцтом, запах якого ківсякам дуже не подобається, через те, що саме ним пахнуть жуки-туруни, їх природні вороги.

Всім бажаємо позбавитись будь-яких страхів, знаходити сили жити й пізнавати нове, та мати поруч лише привабливих для вас сусідів.