Чи достатньо дітям навантажень?

   Завдання вчителя - дати дитині знання, навчити правильно виконувати вправи для подальших самостійних занять вдома, вважає вчитель фізичної культури Рівненського НВК «Колегіум» Олег Левенець. Не менш важливо, на його думку, сформувати у дитини стійку потребу в русі, адже це природній стан організму, що розвивається. Така потреба забезпечить постійні самостійні заняття фізичною культурою протягом усього життя, а не лише під час уроків у школі. Проведення ж повноцінного уроку фізкультури у навчальному закладі залежить від багатьох факторів, головними з яких є вміння і бажання вчителя та наявна матеріальна база. - Не секрет, що у багатьох школах нашого міста та області загалом спортивне обладнання зношене, а коштів на купівлю нового не виділяється. А провести, наприклад, урок футболу, баскетболу, волейболу з одним чи двома м’ячами на весь клас вкрай важко. За таких умов фізкультура перетворюється на нецікавий, одноманітний урок. Все ускладнюється й тим, що сьогоднішнє покоління дітей дуже слабке, і впливає на це як малорухливий спосіб життя, сидяче дозвілля (комп’ютер, телевізор), так і низька фізична активність (багато уроків та багато домашніх завдань) і неякісне, а подекуди й шкідливе, харчування.

Норматив не показник

У зв’язку з трагічними випадками, що сталися впродовж останнього часу під час уроків фізкультури, уже знято нормативи з кросової підготовки (на витривалість) та бігу на швидкість, а також відмінено «Державні тести та нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України» від 15.01.1996 року. Що стосується оцінок, переконаний Олег Левенець, то вони виставляються дитині за знання, оволодіння елементами, технічність їх виконання, а також за фізичну активність та старанність на уроці. - Дитина повинна отримувати оцінку за приріст фізичного результату. Порівнювати досягнення учня можна лише з його власними досягненнями у минулому, а не з досягненнями інших дітей. Норматив не повинен бути визначальним критерієм успішності учня, це лише показник його фізичного стану. Після випадків смертей на уроках фізкультури посилився медичний контроль за здоров’ям дітей. Кожного навчального року перед заняттями вони мають пройти обстеження у медичному закладі, що дає змогу розподілити школярів на три групи за станом здоров’я - основну, підготовчу та спеціальну. Із 2010 року обов’язковою умовою допуску до занять фізкультурою стало проведення Проби Руф’є – комплексу фізичних навантажень для оцінки роботи серця. Іншими словами, ця проба визначає витривалість серцево-судинної системи дитини при фізичних навантаженнях.

Не вистачає секцій

Одна з серйозних проблем як для батьків, так і для шкіл, – відсутність спортивних та фізкультурних секцій, які раніше працювали на базі освітніх закладів. - На сьогодні на державному рівні мінімізовано виділення годин на гурткову роботу. Спортивні секції, що діяли раніше на базі шкіл і були безкоштовними для дітей, тому що їх вели вчителі фізкультури, тепер фактично відсутні, - продовжує Олег Левенець. - Для багатьох батьків заняття дитини, особливо молодшого шкільного віку, у спортивній секції в позаурочний час є проблемою, адже дитину потрібно після уроків забрати і відвезти в інше місце, часто в іншому районі міста. Покращити ситуацію дозволило б державне фінансування фізкультурнооздоровчої роботи у школі, а саме виділення годин на гурткову роботу для вчителів фізкультури. А ще – розбудова спортивних майданчиків у мікрорайонах міста.

Не спортсмен, так «хакер»

 У підростаючого покоління необхідно виховувати потребу у здоровому, активному способі життя, а це, переконаний пан Олег, завдання не з легких. Адже, починаючи з підліткового віку, у школярів поступово втрачається бажання займатися фізкультурою і спортом, тому що це «немодно» і «непопулярно». - Натомість «престижно» бути хакером, ді-джеєм, вживати у компанії алкоголь та палити. На екранах телевізорів та бігбордах пропагуються саме ці цінності. Не піддається розумінню той факт, що спонсорами спортивних програм є марки «абсолютних чемпіонів» - відомі алкогольні бренди. Це подвійні стандарти державної пропаганди. У такій непростій ситуації головне, на думку вчителя, - прищепити правильне ставлення до свого здоров’я і до себе самого. Виховання самодисципліни, волі і працелюбства. Мотивація і розуміння тези «чому я вибираю бути здоровим і заради чого роблю зарядку та вправи». - У молодшому шкільному віці дуже важливим є особистий приклад вчителя, адже у дітей до 10 років, як свідчать психологи, прикладом для наслідування є саме вчитель. Вдома таким прикладом для дитини мають бути її батьки. І дуже добре, якщо вплив школи і батьків має одну спрямованість. Для дітей, вважає співрозмовник, дуже важливо, щоб їх батьки проводили з ними більше вільного часу, адже саме діти, в основному, є ініціаторами участі у різноманітних конкурсах і змаганнях: - Тому звертаюся до батьків: не відмовляйте своїм дітям, проводьте з ними активно хоча б один вихідний день. Фізкультура – гарантований шлях до здоров’я, і це повинні знати та пам’ятати як діти, так і дорослі.

Наші «лелеченята» найкращі

Олег Левенець понад 14 років викладає фізичну культуру у школі. Зараз займається з учнями молодших класів. Широко використовує нетрадиційні підходи у викладанні, заохочує дітей брати участь у різноманітних конкурсах та змаганнях. Його підопічні вибороли перше місце з комбінованої естафети на Всеукраїнському конкурсі «Олімпійське лелеченя». - Конкурс проходив у червні цього року під патронатом Національного олімпійського комітету. У ньому брали участь учні 5-6 класів. Це перший, так званий «пілотний», проект. Дуже приємно, що для дітей організовуються такі заходи. Ще більш приємно, що ми змогли довести, що наша область є кращою. Пропагуючи здоровий спосіб життя, педагог започаткував у школі спортивне свято-знайомство з видатними спортсменами Рівненщини. Його підопічні беруть участь і в конкурсі дитячого малюнка, який влаштовує УЄФА до Євро-2012, і в Кубку майбутніх чемпіонів, і у Всеукраїнській акції «Олімпійська мандрівка», де також виборюють нагороди. Сам педагог на днях отримав Подяку за внесок у розвиток олімпійського руху від Сергія Бубки.

Коментірі:
Фізичні заняття мають дарувати позитив

Віра Кобилянська, заслужений лікар України  - Рух - це життя. Якщо від народження мама займається з дитиною – робить їй масаж, фізичні вправи, то малюк нормально, гармонійно розвивається, росте і фізично, і психічно здоровим. Заняття з фізичної культури, без сумніву, необхідні у будь-якому віці, але для дітей вони особливо важливі. Єдине застереження – навантаження мають бути дозованими, невиснажливими, а вправи - різноманітними та обов’язково ігровими. Футбол, волейбол, баскетбол – це те, що діти люблять. Крім руху вони піднімають емоційний стан дитини, регулюють роботу організму на гормональному рівні. Часто ж заняття фізичною культурою у школі зводяться до бігу, стрибків тощо. Хороший вчитель обов’язково враховує основні потреби дитини і організовує урок так, що він буде одночасно нести й необхідну дітям фізичну, і вкрай потрібну емоційну складову, даруватиме позитивний настрій.

Наталя Ковальчук, Рівне, мати двох школярів: - Уроки фізкультури проходять нормально, в ігровій формі. Однак, як на мене, то не варто на тиждень проводити тричі фізкультуру, тоді як математики всього два заняття. Достатньо і двох днів на фізичні розминки.

Василь Гайдук, Рівне, батько двох школярів: - Вважаю, що уроки фізкультури проводяться непогано. Проте активний фізичний розвиток дитини часто вимагає індивідуального підходу до навантажень. Можливі нюанси у здоров’ї учня не повинні замовчуватися, вчитель має знати про них та мати необхідні медичні висновки. А загалом, діти – це рух, і спинити його неможливо. Важливо лише професійно його спрямовувати.

Ольга Якобчук, Рівне, мати четвертокласниці: - У нашій школі фізкультура проводиться чотири рази на тиждень. І це добре. Я задоволена, що дитина активно займається, навіть втомлюється. І це природно, адже нинішні школярі чимало часу проводять майже нерухомо: телевізор, комп’ютер. Отож, рухатися і ще раз рухатися! Цікаво, що за моїх шкільних років фізкультура була явищем лише практичним, а нині існує навіть спеціалізований клас із вивчення теорії фізичного розвитку. Дітлахи не просто бігають та стрибають, а вже знають, навіщо вони це роблять. Ми не мали обмежень у заняттях на вулиці, росли там і гасали аж до вечора, а нині діти значно слабші, бо змінилося ставлення до вулиці. Вважаю, що варто було б ввести у школах «місячник» плавання. Як це було колись. Загальні правила поведінки на воді були б дуже корисними та доречними!

Щиро дякуємо всім за розмову. Сподіваємося, наші діти ростимуть здоровими та сильними, якщо ми – дорослі - не забудемо про них, не стоятимемо осторонь важливих та необхідних умов їхнього нормального розвитку.


• Неля Заболотна