«Вісті Рівненщини» газета обласної ради
23 Лютого 2018 року

Від Сороки – до Муляренка

Як часто нам доводиться чути солодкі слова чиновників про те, як щиро вони дбають про громадян. До того ж, кожна наступна влада запевняє, що робить це набагато краще, аніж її попередниця. Але чи готова влада подбати про одного звичайного громадянина, якому від цього життя треба зовсім небагато – вода в помешканні та туалет? На прикладі Антоніни Демчук бачимо, що таки ні.

Ходити в «білий дім» Антоніна Василівна почала ще в 2002 році, коли областю керував Микола Сорока. Потім ходила до Матчука,  Берташа,  Рибачка, Чугуннікова, а тепер - до Муляренка. На три  місяці навіть поселилася біля приймальні міського голови  Рівного Володимира Хомка, але пан голова блокаду героїчно витримав, і можна сказати, що вийшов із неї переможцем. А охоронці приміщень ОДА та міської ради при появі на горизонті крикливої  бабусі воліли б просто зачинити перед нею
наглухо двері. Антоніна Василівна живе у сумнозвісному гуртожитку на вулиці Віденській,  10, у Рівному, який свого часу був  включений до статутного капіталу Товариства «Житлобуд-6» і у 2006 році приватизований разом із людьми, які в ньому проживали. Мешкає вона в кімнаті на третьому поверсі, в якій немає ні води, ні туалету. Їсти готує на електроплиті. Має статус інваліда, оскільки онкохвора  і має серйозні  проблеми з опорно-руховим апаратом.
Є в Антоніни Василівни син. Разом із дружиною вони виховують четверо дітей і винаймають одну кімнату. Син від матері не відмовився, але й мати не хоче бути тягарем для нього. Ось так уже 15 років жінка з дня у день ходить владними кабінетами, пише листи, вимагає елементарної уваги чиновників до себе, адже впевнена, що за своє життя, а пропрацювала понад 27 років газовим оператором на котлах середнього тиску в комунальному господарстві міста, заробила на те, щоб на старість мати в помешканні воду і туалет. Каже, що Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» зобов’язує чиновників створити їй належні умови проживання. Написала 100 скарг  до Генпрокуратури, майже 100 – до Нацполіції, незліченну кількість – до місцевих органів влади. Просить одного: забезпечити належні умови проживання.
– Луценко посадив тут, в адміністрації,  Торкунова, щоб він опікувався правами людини. Я марно ходила до нього чотири місяці, а тепер мені кажуть, що він уже в Києві. То чим він тут займався – я не розумію, – бідкається жінка.
Каже, що попри те, що проживає в кімнаті, приватизувати цю житлову площу їй не дозволяють, оскільки ні міська, ні обласна влада не можуть знайти механізму вирішення проблеми і кивають один на одного. На одній із останній сесій жінка відрубала міському голові, щоб не чекав її смерті, адже лише Бог знає, хто з них може померти раніше.
Василь Бурченя

Ігор Тимошенко,
заступник голови Рівненської ОДА:

Кілька днів тому Антоніна Василівна була в мене на прийомі. Живе вона у кімнаті, площею 16 кв. м у приватному гуртожитку. Як провести туди воду? Хто надасть техумови? Сьогодні багато хто в державі є малозабезпеченими, на жаль, маємо таку невтішну ситуацію. Проблема Антоніни Василівни значно глибша – вона не хоче ні з ким миритися, в тому числі й із сусідами, усіх довкола вважає своїми ворогами. Вона ходить на всі сесії міської та обласної рад, на прийоми керівників влади, силових органів, пише скарги, куди тільки можна. Квартиру Рівненська ОДА точно не може їй надати, адже не має таких повноважень.

Версія для друку
6
від 09.02.2018р.
  0
Коментарий
CAPTCHA Image
Архів номерів

© 2010 Газета обласної ради «Вісті Рівненщини»

Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується в судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту можливе лише з дозволу редакції.

Дизайн студія «VIVA»