«Вісті Рівненщини» газета обласної ради
23 Липня 2018 року

Політичний тераріум

Щоб вижити холодними довгими зимами, теплолюбні змії збираються разом і впадають у сплячку. Вони особливо ретельно підшукують собі тепле затишне місце, сплутуються в клубок і засинають аж до настання тепла. Політики ж своє тепле й затишне місце підшуковують раз у декілька років – у період виборів. А посівши його, буває, сплять увесь термін депутатства, особливо, якщо не пахне смаженим чи немає бажання посісти ще тепліше й затишніше місце.

Дуже невгамовні, аби уві сні не смоктати лапу, як ще один представник нашої фауни, перш ніж заснути, налагоджують сталі канали надходжень, не надто переймаючись ступенем їхньої легальності. Та не все і не завжди у депутатському середовищі йде за природнім календарним циклом. Тож коли холоднокровні бачать вже далеко не перший сон, в обласному політичному тераріумі бої за виживання та теплі місця саме набирають обертів.

Симпатії гравців в облраді змінюються так само спонтанно і часто, як нинішня нестала груднева погода: не встигли пересічні громадяни доліпити сніговиків і  запостити їх у соцмережах, як вже відлига, а тепер ще й сльота та мряка… Так і в раді – тільки-но бютівці з радикалами обрали собі за голову радикала Володимира Ковальчука (звісно, не без допомоги їхніх лідерів Юлії Тимошенко та Олега Ляшка, які роз’яснили cвоїм партійцям, як, де, коли і з ким треба бути партнерами), як дивишся, а вже ті ж самі бютівці «кинули» радикалів, взяли собі в союзники БПП й обрали своїм лідером представника цієї політсили Олександра Корнійчука. От тобі і сніг, і дощ, і небесне каміння лише за якихось півроку роботи. Та все б нічого, але факт цієї зради так зачепив радикалів, що вони затягали пана Корнійчука по судах, і врешті-решт обоє претендентів – і Корнійчук, і Ковальчук – поступилися посадою на користь безпартійного Миколи Драганчука (якого проте всі, кому не ліньки, підозрюють у симпатіях до  «Батьківщини»).
Та і цей «шлюбний роман» виявився ненадійним. Бо ще до першого нинішнього снігу Миколу Драганчука вирішили змінити  на представника БПП. Наполегливо подейкують, що в цю історію знову втрутилися верхи – через те, що у виборах  ОТГ на Рівненщині перемогу в основному здобувають представники БЮТу, а не пропрезидентського БПП. Тож лише 17 депутатів на останній сесії проголосували за те, щоб затвердити звіт Миколи Драганчука. І саме цей факт є формальною причиною можливого оголошення  недовіри чинному голові. Зрозуміло, що зауваження до роботи очільника ради, які прозвучали на сесії, – це чиста формальність. Проблема в іншому – Драганчук близький до керівника фракції «Батьківщини» в облраді Миколи Ку­черука, з яким останнім часом стало дуже важко знайти спільну мову виконавчій владі. І зовсім не тому, що Кучерук є класичним прикладом справжнього опозиціонера. Якраз в опозиції Кучеруку, схоже, було завжди некомфортно, тож він постійно шукав шляхи зближення з владою. І цілком можливо, що посада  голови ради може бути такою собі офірою на олтар цієї ситуативної дружби... Але щось  пішло не так, десь Микола Герасимович перестарався, і нова коаліція  вирішила не чекати його ходу, а хитрістю відібрати у нього цю козирну карту.
Хто стане новим очільником обласного представницького органу в разі чергових перевиборів голови, спрогнозувати складно. Називаються прізвища Олександра Корнійчука і начебто навіть розглядають кандидатури «колишніх» – Олександра Данильчука та Валентина Кроки. За два останні роки це вже четверта спроба змінити керівництво обласної ради. Чим вона закінчиться, стане зрозуміло вже за якихось два тижні, коли на останньому в цьому році пленарному засіданні сесії знову спробують переобрати голову обл­ради та його заступників і затвердити обласний бюджет на наступний рік.
Тож, якщо природа повільно і впевнено таки засинає в очікуванні снігу, свят і тепла, то обласна рада саме розподіляє ролі в новому політичному вертепі. І хто саме стане тим закланним ягням, яке має бути віддане на відкуп задля хоча б імітації спокою і плідної роботи, ще невідомо. Та й узагалі складається враження, що замість турботи про людей  народні обранці за прикладом своїх верховних братів і сестер по мандату банально переслідують власні корисливі інтереси заради влади і грошей або ж займають зручні, але чітко регламентовані наказом партійних очільників із Києва пози. За яким конкретно сценарієм буде розіграно цьогорічний вертеп, стане відомо згодом, але вже зараз не можна не розгледіти того, що в Україні насправді немає ніякого місцевого самоврядування. Місцеві ради є лише тим органом, який освячує дії виконавчої влади – такі собі вертепні пастушки, що можуть лише дзвінко колядувати, частенько в першу чергу задля власного заробку. Це гірка правда, але, схоже, що так воно насправді і є.
• Василь Бурченя

Версія для друку
9
від 08.12.2017р.
  0
Коментарий
CAPTCHA Image
Архів номерів

© 2010 Газета обласної ради «Вісті Рівненщини»

Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується в судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту можливе лише з дозволу редакції.

Дизайн студія «VIVA»