«Вісті Рівненщини» газета обласної ради
22 Серпня 2017 року

Покинув школу і пішов на пасіку

Мешканцю Бущі Миколі Ужвіну бджоли повернули здоров’я і щодня додають енергії. Для того, щоб бджоли велися, вони у господаря мають бути на першому місці, – запевняє пасічник із Здолбунівщини Микола Ужвін. Тобто бджільництво не може бути лише захопленням, йому треба віддаватися сповна.

 

Секрети бджільництва батько привіз із Сибіру
Бджолами 61-річний сільський ґазда почав займатися з 1990 року, хоча любов до цих божих комашок йому прищепили з дитинства. Батько теж був  пасічником, свого часу репресований, відбував покарання в таборах в Омську. Там зустрівся з російським професором Євгеном Ареф’євим, лауреатом Сталінської премії в галузі бджільництва. Багато цікавого і незнаного про бджіл батько почув саме з вуст цієї людини. А згодом любов до божих комах він прищепив і своєму синові – Миколі.
До речі, родинне прізвище Ужвін теж має прямий стосунок до бджільництва, оскільки, за дослідженням Уляни Мовної, так називали мотузку з лози, якою прив’язували вулик до дерева, адже раніше будиночки для бджіл розміщували саме на деревах, а не на землі.
Пан Микола народився в Дермані, а в Бущу разом з дружиною пані Любою, уродженкою цього ж села, приїхав свого часу вчителювати – викладати у школі українську мову та літературу. Пізніше заочно здобув ще й освіту історика, але згодом, у 49 років, за станом здоров’я змушений був покинути вчительську працю і вийшов на пільгову пенсію за вислугою років. Перед цим так само вчинила і дружина Любов Михайлівна. Попри це і дотепер у манері обох чітко відчуваються вчительські звички – добре поставлений голос, вишукана українська мова тощо.

Кінським хвостом – по квітучому вересу...
Пан Микола дуже цікавиться краєзнавством, є членом Спілки краєзнавців України, має публікації в пресі, в радянські часи йому навіть пропонували роботу в редакції, але пильні правоохоронні органи через те, що батько був репресований, не дозволили йому бути журналістом. Нещодавно чоловікові пощастило дослідити цікавий краєзнавчий факт, про існування якого до цього часу ніхто не згадував. Виявляється, наші пращури для того, щоб дізнатися, наскільки верес був медоносний, відрощували у своїх коней якомога довші хвости… Опісля ж випускали його на квітучі зарослі цієї рослини, і, якщо хвіст після цього був липким-липким, це означало, що верес справді ховав у собі багато меду.
Нині, як вважає пан Микола, його пасіка перебуває на етапі розквіту, налічує 50 бджолосімей, і нарощувати це господарство далі господар наміру не має. Каже, що здоров’я вже не дозволяє цього робити, хоча бджоли в буквальному розумінні додають людині здоров’я, в цьому переконався й сам пасічник, бо свого часу вони вилікували його від поліартриту.
Та головне – цю справу треба любити. Микола Ужвін дійшов висновку, що для успішного бджільництва має бути 5 умов – пасічник, бджоли, медоносні ресурси, погодні умови, система вуликів. До речі, Буща є унікальним селом для тих, хто хоче займатися бджільництвом – це межа Лісостепу і Малого Полісся.
Уже третій десяток років бджільництво для Миколи Івановича стало способом життя. Він дотримується першої заповіді пасічника – тримай бджіл місцевої породи. Хвороби бджіл, як правило, і починаються через те, що змішуються різні породи, які не пристосовані до наших природно-кліматичних умов, наприклад, завозять бджілок із Німеччини, а вони через рік пропадають. Між тим, в Україні позитивно зарекомендували себе лише три породи бджіл: українська степова, карпатська та українська популяція середньоросійської бджоли.
Щодо дискусії, чи варто підгодовувати медових трудівниць, то Микола Іванович переконує, що таки варто. Каже, що дерева в нашій місцевості виділяють падь, а з падовим медом бджоли не зможуть перезимувати. Тож для успішної зимівлі їх треба підгодувати, у середньому одна бджолосім’я має з’їсти не менше 8 кілограмів цукру.
 

Бджільництво – як архаїчний культ
У бджіл, каже пасічник, як і в суспільстві, є сім’ї, які гарно носять мед, і їм треба допомогти.
– Нам усім здається, що бджоли дуже метушливі, але я помітила, що саме метушливості людей вони не люблять найбільше. Не один раз так було, що я спокійно допомагаю Миколі Івановичу, але щойно починаю кудись поспішати, бджоли мене немилосердно жалять,– долучається до нашої чоловічої розмови дружина Миколи Ужвіна – Любов Михайлівна.
Дипломованим бджолярем у цій сім’ї є єдина донька Оксана. Свого часу вона закінчила Чернятинський сільськогосподарський технікум за спеціальністю «Бджільництво» Нині, як зізнається пані Оксана, яка разом зі своїм чоловіком Олегом подарувала батькам троє внуків, окрім родинних обов’язків, має чимало клопотів у бізнесі, живе у Рівному, і тому часу на допомогу батькові на пасіці вистачає хіба що тоді, коли татко качає мед. До речі, у медоносні роки Микола Іванович викачував у середньому понад тридцять кілограмів меду з одного вулика.
– Ви, певно, помітили, що в мене немає оздоровчого будинку, я не займаюся апітерапією, яка зараз стала дуже популярною. Справа в тому, що я не люблю того, що називається «праздним» способом життя. Бував, певно, на десяти таких пасіках, але особисто мені не імпонує те, що люди лежать на бджолах, бо, повірте, що бджоли після такого «спілкування» теж хворіють, – ділиться думками пасічник.
Ще однією великою проблемою для бджолярів, за словами Миколи Івановича, є їх захист від діяльності великих корпорацій та агрохолдингів, які орендують землю. Не секрет, що вони досить щедро обробляють землю гербіцидами і пестицидами і, попри застереження і прохання, нерідко роблять це в ту пору доби, коли комахи не сплять, відтак після цього вони масово гинуть. Є великі сподівання, що організовано боротися з цим злом допоможе Спілка пасічників Рівненщини, членом якої є Микола Іванович.
– Хочеться, щоб люди усвідомлювали, що бджільництво належить не лише до матеріальної культури, а водночас є частиною духовного світу людини, одним із елементів культури народу взагалі, його світоглядною цінністю. Належу до пасічників, які значною мірою приймають бджільництво як архаїчний культ, – каже Микола Ужвін.
• Василь Бурченя

Версія для друку
28
від 14.07.2017р.
  0
Коментарий
CAPTCHA Image
Архів номерів

© 2010 Газета обласної ради «Вісті Рівненщини»

Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується в судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту можливе лише з дозволу редакції.

Дизайн студія «VIVA»